Сара Маас – Двір крил і руїн (страница 98)

— Вона моя сестра і наша посланниця у світ людей, — відповіла я, підходячи до Нести. — І вона розповість свою історію, коли прибудуть усі інші.

— Вона фейрі.

— Та ти що, — пробуркотіла собі під ніс Вівіана, але пирхання Мор увірвалося, коли Кассіан невдоволено зиркнув у їх бік.

Геліон не звернув на них уваги.

— Створена. І хто ж створив її? — ввічливо поцікавився Тезан, схиляючи голову до плеча.

Неста поглянула на Тезана. Потім на Геліона. На Калліаса.

— Гайберн, — сухо і просто відповіла вона.

Неста гордовито скинула вгору голову. У погляді — ані краплі страху.

У залі запанувала пронизлива тиша.

Але з мене було досить витріщань на мою сестру. Я підхопила Несту під лікоть і попрямувала до крісел з низенькими спинками, які, як мені здалося, призначалися для нас.

— Вони кинули її в Котел, — сказала я. — Разом із ще однією моєю сестрою, Елейн.

Я сіла, посадила Несту поруч із собою і подивилась на Вищих Лордів, не завдаючи собі клопоту перейматися ні добрими манерами, ні ввічливістю чи лестощами.

— Після того, як верховна жриця Аянта і Темлін продали їм мою сім’ю і всю Прифію.

Неста мовчки кивнула, підтверджуючи мої слова.

Очі Геліона спалахнули, мов розжарені домни.

— Це важке звинувачення, особливо коли це стосується колишнього коханця.

— Це не звинувачення, — сказала я, складаючи руки на колінах. — Ми всі були там. І тепер маємо намір врахувати тяжкий урок.

Зв’язок доніс до мене спалах. Різ пишався мною.

А потім Вівіана прошепотіла Калліасу, штрикаючи ліктем під ребра:

— А чому я також не можу стати Вищою Леді?

Інші прибули із запізненням.

Ми всі вже посіли свої місця навколо дзеркального ставу. Ідеально вишколені слуги Тезана подавали нам закуски, кубки із соком екзотичних фруктів та інші ласощі зі столів, розставлених під стінами. Розмова точилася й затихала. Мор і Вівіана сіли поруч і заходилися переказувати одна одній усі події свого життя за минули п’ятдесят років.

Вівіана не потрапила в полон у Підгір’я. Калліас, її друг ще від самого дитинства, усі роки захищав її, як тільки міг: відправив контролювати кордони, щоб урятувати від придворних інтриг. Не підпускав він її й до Амаранти. Нікому ані словом, ні знаком не прохопився стосовно того, що насправді відчуває до своєї подруги з білявим волоссям, яка теж не знала, що він кохав її все життя. А потім був лиховісний карнавал, на якому Амаранта позбавила верховних правителів їхньої магічної сили. Калліас скористався залишком магії, щоб попередити Вівіану. Він устиг освідчитися їй у коханні. І благав, щоб вона захистила його людей. Що вона і зробила.

Так само як Мор з моїми друзями захищали Веларіс, Вівіана накрила магічним покровом невеличке прикордонне місто, пропонуючи безпечний притулок тим, хто зумів його дістатися.

І ні на мить не забувала, що її друг і Вищий Лорд опинився у пастці в Підгір’ї, ні на мить не припиняла шукати спосіб звільнити його. Амаранта в цей час спускала на його Двір Зими чимдалі більше жахіть, щоб зламати їх, покарати. Але Вівіана мужньо утримувала Двір від хаосу і руйнації. І протягом усіх років терору не забувала Калліаса. Отоді вона й зрозуміла, який дорогий він для неї і що вона відчуває до нього.

У день, коли він повернувся додому, Калліас одразу ж розсіявся до неї. Але не встиг і слова мовити, як вона обійняла його й поцілувала. Калліас опустився перед нею на коліна і попросив її руки. Годину по тому вони вже були у храмі й присягалися на вірність. А вночі — під час ви розумієте чого, усміхнулася Вівіана до Мор, — зв’язок суджених нарешті дався взнаки.

Отож ми даремно не гайнували часу в очікуванні решти гостей. Я розуміла, що Мор кортіло дізнатися деталі. Якомога більше деталей. Особливо тих, що були поза межами пристойності. Кілька разів Тезан мало не захлинувся вином із бузини, а Калліас тільки усміхався, слухаючи свою дружину й суджену, так тепло і ясно усміхався, що попри крижані кольори саме він міг би бути Вищим Лордом Двору Дня. Він, а не гострий на язик, жорсткий Геліон, що яструбом спостерігав за мною і Нестою. Велетенський золотий орел з дуже гострими кігтями. Цікаво, на якого звіра він міг перетворюватися? Чи може він відрощувати крила, як Різенд? І кігті.

Якщо Тезан був на це спроможний, то його крила були б білі, як у пильних мовчазних перегрінів. Як у його коханця з пронизливими очима, який ані словом ні до кого не прохопився. Можливо, у всіх Вищих Лордів Дворів Сонця під шкірою ховалися крила, дар небес, на які кожний заявляв свої права.

Минула десь година, перш ніж Тезан проголосив:

— Тарквен прибув.

У мене пересохло в роті. У кімнаті запала тривожна тиша.

— Чув про криваві рубіни, — посміхнувся Геліон Різу, граючись зі своїм золотим браслетом. — Цю історію я б справді хотів почути.

Різ ліниво відмахнувся.

— На все свій час.

«Скотиняка», — сказав він мені, підморгнувши.

А потім у кінці сходів перед залом постав Тарквен у компанії Варіана і Крессиди.

Варіан ковзнув поглядом по присутніх, відшукуючи ту, кого тут не було, і спохмурнів, побачивши ліворуч від Нести Кассіана. Кассіан лише нахабно посміхнувся.

«Я розніс там один будинок», — зізнався мені колись Кассіан про свій останній візит до Двору Літа. Звідки його тоді вигнали. І навіть допомога в битві не замирила верховного правителя з ним.

Тарквен ігнорував Різенда і мене — усіх нас і все про нас, так само як і наші крила. Виголосив кілька загальних фраз, вибачаючись за запізнення і пояснюючи свою затримку наслідками вторгнення. Можливо, так воно і було. Або ж він до останньої хвилини вагався, попри те що прийняв наше запрошення.

Між ним і Геліоном стосунки були майже так само напружені, як і між нами. Схоже на те, що сам лиш Тезан знаходив із ним спільну мову. Що казати — блага нейтралітету. Калліас став ще холоднішим і більш відстороненим, ніж був досі.

Але формальні привітання прозвучали, а потім…

Потім слуга шепнув Тезану, що прибув Берон з усіма своїми синами. І усмішка відразу ж покинула уста Мор, а очі її згасли. Мої теж.

Друзі з таким напруженням і ворожістю зреагували на появу Берона з його свитою, що навіть дивно, як ставок коло нас не скипів. Вищий Лорд Двору Осені увійшов у арку в супроводі синів і під руку з дружиною, матір’ю Люсьєна. Погляд її рудих очей теж швидко ковзнув усім залом — могло здатися, що в пошуках зниклого сина. Але зупинився на Геліоні, який глузливо схилив темну голову. Вона швидко відвела очі.

Колись вона врятувала мені життя — у Підгір’ї. В обмін на те, що я врятувала Люсьєна.

Чи гадає вона зараз, куди подівся її син? Чи до неї дійшли чутки, що їх я поширила, вигадана мною брехня? Я не могла сказати їй, що зараз він на континенті, уникає зустрічі з чужими арміями й шукає зачаровану королеву. Щоб здобути нам шанс на порятунок.

Берон — вузьколиций, з каштановим волоссям, — не дивився ні на кого, окрім Вищих Лордів. Але його сини вишкіряли на нас зуби. Так зухвало, що навіть перегріни настовбурчили пір’я. І навіть Варіан блиснув зубами в мовчазному застереженні, коли один з них так посміхнувся в бік Крессиди. Їхній батько взагалі на це не зважав.

На відміну від Еріса. Йдучи на крок позаду батька, Еріс тихо сказав:

— Досить.

І цього було досить, щоб молодші почали поводитися нормально. Усі троє.

Помітив це Берон чи йому було байдуже, зрозуміти було важко. Бо той лише зупинився на півдорозі до нас, схрестив руки і насупився, так наче ми були зграєю дворових псів.

Берон, найстарший з нас. Найогидніший.

Різ спокійно привітався, хоча його сила чорною горою загурчала під нами.

— Ваше запізнення мене не дивує. Пам’ятаю, як повільно твої сини ловили мою суджену. Здається, це у вас сімейне.

Берон смикнув губою, як злий собака, оглядаючи мене і мою корону.

— Суджена і Вища Леді, — ядуче мовив він.

Я окинула його байдужим поглядом. Його і його синів.

Потім Еріса.

Еріс лише посміхнувся у відповідь, пихато, весело. Чи носитиме він цю саму маску, коли нарешті вб’є свого батька й захопить трон?

Кассіан спостерігав за майбутнім Вищим Лордом, наче яструб за майбутньою здобиччю. Еріс завважив іллірійського генерала поглядом, ледь помітно схилив голову і ледь торкнувся живота. Запрошуючи на другий раунд.

А потім погляд Еріса ковзнув по Мор. У його погляді була така відверта зневага, що в мене все попливло перед очима. Погляд Мор йому у відповідь був байдужий і знуджений. Я ж ладна була вчепитися йому в горлянку.

У залі надовго запала неприємна тиша.

Навіть Вівіана прикусила язика. Напевно ж вона знала, що сталося з Мор і які почуття викликала в подруги присутність Еріса. Але не знала про зустріч при Дворі Жахіть і про наш союз із нечестивцем. Азріель завмер. Здавалося, що він навіть не дихає.

Чи помітила Мор, що наслідки тієї зустрічі досі непокоять Азріеля й він досі почувається винним, важко сказати. Зазвичай вона добре приховувала свої почуття.

Усі прибулі посіли останні вільні місця. Не залишилося жодного порожнього довкола дзеркального плеса. І це достатньо сказало мені про плани Темліна.

Я намагалася не опливти безсило у кріслі, а сидіти прямо, доки слуги стиха пропонували високим гостям Двору Осені закуски та напої.