Сара Маас – Двір крил і руїн (страница 65)

«Так».

Кейру він сказав:

— Відвідування Веларіса можливе, але на певних умовах.

Мор розтулила рота, але Азріель накрив її долоню своєю, вкритою рубцями. І Мор різко відсмикнула руку, так наче її обпекло, так само сильно, як обпекло колись його. Холодна маска Азріеля ані на мить не видала болю від цього жесту.

А ось Еріс помітив їх мовчазну незгоду й тихенько розсміявся. Лютий погляд Співця тіней наскрізь прошив сина Вищого Лорда. Еріс тільки схилив голову в його бік.

— Я хочу необмеженого доступу, — заперечив Кейр Різу.

— Забудь, — озвався той. — Доступ буде обмеженим у часі і в кількості тих, кого буде допущено. Ці умови ми обговоримо пізніше.

Мор благально подивилася на Різа. Її місто — місце, яке вона так сильно любила…

Я майже чула звук, із яким розколювалося наше внутрішнє коло друзів.

Кейр нарешті поглянув на доньку — помітив її відчай і злість. І посміхнувся. Він не мав бажання виходити звідси. Але йому кортіло відняти все те, чим дорожила його дочка.

Я б з радістю вчепилася йому в горло.

— Домовилися, — сказав Кейр.

Різ навіть не усміхнувся. А Мор усе дивилась і дивилась на нього, з благанням і відчаєм в очах.

— І ще одне, — додала я, розправляючи плечі. — Ще одна вимога.

Кейр нарешті звернув на мене увагу.

— Яка?

— Мені потрібне свічадо Уроборос, — сказала я, наповнюючи свою кров кригою. — І негайно.

Карі очі Кейра, очі, які успадкувала Мор, здивовано й зацікавлено розширилися.

— Хто тобі сказав, що воно у мене? — тихо спитав він.

— Яка різниця? Я його хочу.

— Та ти хоч знаєш, що таке Уроборос?

— Стеж за своїм тоном, Кейре, — попередив Різ.

Кейр подався вперед, спираючись на лікті.

— Це свічадо… — Він тихо засміявся і додав із солодкою отрутою в голосі: — Вважай його моїм подарунком судженим. Якщо, звісно, ти зможеш прийняти цей подаруночок.

Він не погрожував мені, схоже, загрозою був не він…

— Що ти маєш на увазі?

Кейр підвівся, м’яко, як кіт, що впіймав пташку.

— Щоб узяти Уроборос, забрати його, потрібно буде спочатку зазирнути в нього. — Він пішов до дверей, не чекаючи від Різа дозволу. — А всі, хто на це наважувався, або втрачали здоровий глузд, або ж перетворювалися на руїну. За легендами, з-поміж них були чи то один, чи то двоє Вищих Лордів.

Кейр знизав плечима.

— Воно твоє, якщо насмілишся в нього глянути.

У дверях, що відчинилися від фантомного вітру, Кейр зупинився. І звернувся до Різа зі словами, схожими на прохання дозволити йому піти.

— У лорда Танатоса знову… складнощі з його донькою. Він потребує моєї допомоги.

Різ тільки махнув рукою, наче й не віддав цьому гадові наше місто. Кейр мотнув підборіддям у бік Еріса.

— А з тобою ми обов’язково поговоримо, — пообіцяв Кейр Ерісу. — Я довго не затримаюся.

Було цілком очевидно, що Кейр поспішав насолодитися своєю перемогою над нами.

Отже, що ми віддали? І що втратили?

Якщо Уроборос неможливо забрати, принаймні без такого жахливого ризику… Я урвала цю думку, відігнала її якнайдалі, на потім. Кейр пішов. Залишивши нас наодинці з Ерісом.

Нащадок Двору Осені насолоджувався вином, так ніби ми зібралися тут для дружньої бесіди.

Нарешті Еріс відставив келих і сказав:

— У тебе чудовий вигляд, Мор.

Мені раптом здалося, що Мор відринула від нас неймовірно далеко. І надовго.

— Не смій з нею говорити, — тихо промовив Азріель.

Еріс гірко усміхнувся й мовив:

— Бачу, ти й досі тримаєш на мене зло.

— Наша угода, Ерісе, — нагадав Різ, — залежить лише від твого вміння тримати язика на припоні.

Еріс засміявся:

— Хіба я погано попрацював? Навіть мій батько нічого не запідозрив, коли я сьогодні покидав домівку.

Я перевела погляд із Різа на Еріса, потім знову на Різа.

— І як це все сталося?

Еріс зміряв мене поглядом. Оцінив корону і сукню.

— Ти гадала, що я не чекатиму вашого Співця тіней, який прибуде винюхувати. Або ж що я розповів батькові про твої… сили? Особливо коли мої брати загадковим чином забули про них? Я знав, що візит когось із вас з метою підправити й мені мозок — питання часу.

Еріс постукав себе по скроні.

— Вам не пощастило, бо я дещо знаю про дематі. І пощастило, що братів я цієї дещиці не навчив.

У мене защеміло серце. «Різ?»

Щоб убезпечити мене від люті Берона, щоб зберегти наш потенційний альянс із Вищими Лордами, який міг розпастися ще до початку… «Різе?»

Очі пощипувало від сліз, але я трималася. Єдиною відповіддю мені став ніжний дотик до нашого зв’язку.

— Я нічого не розповів батькові, — вів далі Еріс, знову наповнивши келих вином. — Навіщо витрачати дорогоцінну інформацію на нікчему? Він хай там як наказав би піймати тебе і вбити, не розуміючи, як глибоко вмочив нас у лайно Гайберн, а ти ж бо можеш усе це зупинити.

— Тобто зараз він планує приєднатися до нас, — сказав Різ.

— Ні, якщо перш не дізнається про твій маленький секрет, — усміхнувся Еріс.

Мор змигнула, ніби лиш зараз збагнула, що угода Різа з Ерісом і те, що Різ запросив його сюди… Її погляд, спокійний і щирий, був промовистий. Біль і лють досі кипіли в ньому, але до них додалося розуміння.

— Тож яка твоя ціна, Ерісе? — спитала Мор, спираючись голими ліктями на темне скло. — Ще одна молода наречена, щоб її занапастити?

Щось замерехтіло в очах Еріса.

— Морріґан, я не знаю, хто від початку годував тебе цими побрехеньками, — з лиховісним спокоєм промовив він. — Найімовірніше, негідники, якими ти себе оточила.

Він вишкірився на Азріеля.

У відповідь Мор загарчала так, що задзвеніли келихи.