Сара Маас – Двір крил і руїн (страница 43)
Амрен відпила крові зі свого келиха, і це був єдиний звук у великій кімнаті. Люсьєн знову замислився. Решта, за винятком Нести, терпляче чекала його подальших слів.
— Ви плануєте приховувати її магічні сили?
У відповідь йому було мовчання. Потім Різ нарешті сказав:
— Це питання я збирався обговорити із судженою. А ти, Люсьєне, схиляєшся до якогось конкретного висновку?
У його тоні досі було щось гостре і трохи загрозливе. Люсьєн дивився на мене так, що я вся нашорошилася.
— Якщо мій батько вирішить, що матиме з Гайберном шанс повернути собі свою силу, вбивши тебе, він, найімовірніше, пристане на його бік.
Різ глухо загарчав.
— Але ж твої брати мене бачили, — сказала я, відкладаючи виделку. — І навіть якщо вони переплутали моє полум’я з твоїм, льоду було достатньо…
Люсьєн хитнув підборіддям в бік Азріеля.
— Саме цю інформацію й треба зібрати, — наголосив він. — Що конкретно відомо моєму батькові і чи зрозуміли мої брати, якою магічною силою володіє Фейра. Починати потрібно із цього, і відповідно побудувати розмови на зустрічі.
— Якщо Еріс побачив для себе вигоду, він міг притримати цю інформацію й переконати інших тримати язики за зубами, — додала Мор.
Невже Мор, дивлячись на Люсьєна, на це руде волосся і смагляву шкіру, як і раніше, бачила Еріса? Чи й досі він їй ввижається?
Люсьєн спокійно вів далі:
— Можливо. Але нам усе одно слід це прояснити. Хай би хто володів цією інформацією, Еріс чи Берон, вони напевне скористаються знанням собі на користь і спробують контролювати перемовини. Контролювати вас. Або ж геть нічого не показати, а після зустрічі попрямувати до Гайберну.
Кассіан тихо вилаявся, буквально озвучивши мою думку.
Різ покрутив вино в келиху, відставив і звернувся до Люсьєна:
— Вам з Азріелем слід поговорити. Завтра ж.
Люсьєн подивився на Співця тіней, і той мовчки кивнув.
— Я до ваших послуг, — сказав Люсьєн. — Будь-якої миті.
Усім нам стало кебети не питати, чи має намір Люсьєн розповідати Азріелю про недавні події при Дворі Весни і чи вірить, що Темлін прибуде на цю зустріч. Таку розмову краще відкласти на потім. І, мабуть, мені самій потрібно докладно поговорити з Люсьєном.
Різ відкинувся на спинку стільця. Розмірковуючи, щось зважуючи, він примружив очі. Я побачила, як він стискає зуби. Потім він безшумно видихнув, згадавши, де перебуває. Готується до неминучого — озвучення планів, які потрібно розкрити, і замовчування тих, для яких ще не час. Робота його потужного інтелекту завжди викликала у мене захват.
А по тому Різ сказав:
— На нас чекає ще одна зустріч. Нагальна.
Розділ 18
— Ось лиш не кажи, що на порядку денному Двір Жахіть, — буркнув Кассіан з набитим ротом.
Різ здивовано вигнув брови.
— Хіба тобі не кортить полякати наших тамтешніх друзів?
— Ти хочеш просити мого батька приєднатися до нас у цій війні? — спитала вона, і обличчя її враз стало блідим.
Я ледь стрималася, щоб не видати здивованого зойку.
— А що воно таке — Двір Жахіть? — спитала Неста.
Замість нас на це відповів Люсьєн:
— Місце, яке решта світу вважає справжнім Двором Ночі. Місце його справжньої сили. — Він повів підборіддям у бік Різа. — Принаймні раніше було таке.
— І досі є. Для всіх, хто не з Веларіса. — Різ спокійно подивився на Мор. — Так, я маю намір зустрітися з Кейром. Його легіон Провісників Темряви — надто значна сила, щоб нехтувати нею у війні.
Наша остання зустріч до Двору Жахіть закінчилася розправою над Кейром. Різ не став терпіти його образ на мою адресу і зламав йому руку в кількох місцях, тож вона звисала в нього, як ганчірка. Я мала великий сумнів стосовно того, що в батька Мор є палке бажання допомагати Різу. Нову зустріч влаштовували, щоб зрозуміти обставини.
Неста нахмурила брови: її зацікавила розмова.
— Чому просто не віддати наказу? Хіба вони не твої піддані?
Кассіан відклав виделку, бо стало не до їжі.
— На жаль, відносини між нашими частинами Двору регулює окремий протокол, умови якого й охоплюють подібні речі. Переважно Двір Жахіть діє автономно, і ним керує батько Мор.
Мор знервовано заморгала. Азріель уважно за нею стежив, стиснувши губи в тоненьку ниточку.
— Намісник Кам’яного Міста має законне право відмовити моєму війську в допомозі, — пояснив Різ Несті й мені. — Це окрема частина угоди, яку мої предки уклали з Двором Жахіть кілька тисяч років тому. Вони залишаються під горою, не кидають викликів, не тривожать наших кордонів… і мають право вирішувати, чи допомагати нам у війні.
— А вони вже… відмовляли? — спитала я.
Мор похмуро кивнула.
— Двічі. Не мій батько. — Вона мало не вдавилася цим словом. — Але… було іще дві війни. Дуже, дуже давно. І вони вирішили не битися. Ми тоді перемогли… але дивом. І перемога коштувала нам дорого. А у війні, яка на нас насуває, нам знадобляться всі можливі союзники. І всі армії.
— Ми рушаємо за два дні, — сказав Різ.
— Він відмовиться, — заперечила Мор. — Не гай часу.
— Тому я повинен знайти спосіб переконати його у зворотному.
— Що? — спалахнула Мор.
Азріель і Кассіан засовалися на стільцях, Амрен несхвально цокнула язиком. Їм це також не подобалося.
— Він бився на Війні, — спокійно сказав Різ. — Можливо, нам пощастить і цього разу.
— Нагадую тобі, що легіон Темряви мало чим відрізнявся від ворога поведінкою. — Мор відштовхнула від себе тарілку з недоїденим шматком м’яса.
— Ми діятимемо за новими правилами.
— Ти не в тому становищі, щоб їх диктувати, і ти це знаєш, — вишкірилася вона.
— Побачимо. — Різ покрутив келих з вином.
Я глянула на Кассіана. Генерал ледь помітно похитав головою. «Не втручайся, принаймні зараз», — означав його жест.
Я так само ледь помітно кивнула йому.
Мор рвучко розвернулася до Азріеля:
— А
Співець тіней витримав її погляд з непроникним обличчям. Він щось зважував. Я напружено спостерігала за ним. Він обирав, на чий бік стати — на захист коханої жінки чи на бік свого Вищого Лорда…
— Не мені це вирішувати.
— Дурна відмовка, — обурилася Мор.
Я ладна була заприсягнутися, що побачила біль в очах Азріеля, але він знизав плечима і знову вдягнув маску холодної байдужості. Мор закусила губу.
— Мор, тобі не треба туди йти, — рівно і спокійно промовив Різ.
— Треба. І обов’язково. Бо інакше все буде ще гірше. — Вона одним ковтком допила вино. — Гадаю, мені стане двох днів, щоб підібрати сукню, яка вжахне мого татка.
Амрен нарешті захихотіла, Кассіан теж розсміявся на жарт Мор.
Але Різ ще зо хвилину спостерігав за Мор, і зірочки в його очах поступово згасали. Мені кортіло спитати, чи немає іншого варіанта, якогось шляху, що дав би нам змогу уникнути