Сара Маас – Двір крил і руїн (страница 108)

Різ заклав руки за голову, але губи в нього були міцно стиснуті.

«Найімовірніше, ні, але якщо ми спробуємо з ним про це поговорити, зробимо тільки гірше».

Мор розкинулася на дивані, але одним оком тривожно поглядала на Азріеля. Кассіан присів поруч, поклав її ноги собі на коліна. Він сів між нею й Азріелем — живим щитом. Щоб за потреби перехопити того чи того.

«Ти чудово з усім упоралась, — додав Різ. — З усім».

«Попри те, що зірвалася?»

«Завдяки тому, що зірвалася».

Я зустріла його погляд, відчула емоції, що вирували в ньому, і потонула в неймовірно м’якому кріслі поруч зі своїм судженим.

«Я знала, що ти дуже сильний. Але до сьогодні не усвідомлювала, наскільки сильніший за всіх».

Різ заплющив очі, слабко усміхаючись мені.

«До сьогодні навіть Берон не знав. Найімовірніше, підозрював, але… Тепер шкодуватиме, що не мав змоги убити мене ще в колисці».

Мене пройняв страх. «Він знає, що Елейн — суджена Люсьєна. Якщо зробить бодай спробу вбити її чи украсти, я вб’ю його».

Непохитна рішучість затьмарила зорі в його очах. «Я сам його вб’ю, якщо спробує. Або триматиму, доки ти вбиваєш. Гадаю, мені сподобається за тобою спостерігати».

«Знатиму, що дарувати тобі на наступний день народження».

Я побарабанила пальцями по гладенькому підлокітнику. Дерево було бездоганне, як скло.

«Ти справді віриш заявам Темліна про те, що він на нашому боці?»

«Так. — Нетривала пауза, а потім: — І, найімовірніше, ми даремно відштовхували його, навіть на мить не припускали думки, що він може брати участь на нашому боці. Я вже почав думати про нього як про тупого бійця».

Я відчувала втому, глибоку, до кісток.

«Хіба це на щось впливає? — спитала я. — У деяких питаннях так, але в інших…»

Різ уважно подивився на мене.

«Ні. Це нічого не змінює».

Зв’язок геть заполонив мене, і я тільки тепер зрозуміла, що не зважаю ні на що. Я аж закліпала очима, зрозумівши це. Азріель досі стояв біля вікна, а Кассіан тепер розминав Мор ноги. Неста мовчки пішла до своєї кімнати і більше не виходила. Попри її палку промову Берон, утім, пішов… Це не могло не вразити сестру.

Я підвелася, розправила складки своєї блискучої сукні.

«Перевірю, як там Неста. Піду поговорю з нею».

Різ тільки зручніше вмостився на подушках, закинувши руки за голову. «Вона сьогодні чудово трималася».

Гордість хвилею прокотилася в мені від цієї похвали. Я рушила до дверей, але встигла лише вийти у фоє, коли раптом у двері, що відчинялися в залитий сонцем коридор, хтось загупав. Я так різко зупинилася, що поділ сукні майнув вихором, спалахнувши блакитним вогнем у золоті вечора.

— Не відчиняй, — попередила Мор, не підводячись. — Навіть зі щитом — не відчиняй.

Різ підхопився на ноги.

— Розумна порада, — сказав він, поволі проходячи повз мене, — але зараз недоречна.

Він відчинив двері, і на порозі став Геліон. Сам. Він сперся рукою на одвірок і усміхнувся.

— Як це ти видурив у Тезана найкращий краєвид? — спитав він.

— Моя гвардія гарніша за твою, ото й увесь секрет.

— Здається, він схиблений на крилах.

Різ засміявся і розчахнув двері, запрошуючи Геліона всередину.

— До речі, ти сьогодні неперевершено впорався з роллю пихатого гівнюка. Як справжній експерт.

Геліон, граційно пересуваючись, увійшов до кімнати. Біла туніка плавно похитувалася навколо його скульптурно витесаних стегон. Він помітив мене біля круглого столика в центрі фоє і вклонився. Низько.

— Перепрошую за гру в мерзотника, — сказав він мені. — Давні звички і все таке.

І я побачила веселу безпосередність у його очах. Світло і легкість. Та легкість засяяла в мені магічною силою, перетворившись на моє власне світло і ставши чистим блаженством.

Геліон насупився, поглянувши в бік Різа.

— А ось ти був неприродно добрий. Я ставив на те, що Берон до кінця зустрічі не доживе. Уяви мій шок, коли він вискочив звідси цілий.

— Моя суджена вирішила, що нам вигідніше з’явитися тут такими, якими ми є насправді.

— Тепер і я не кращий за Берона. — Геліон, підморгнувши, пройшов повз мене у вітальню. Широко всміхнувся Азріелю. — До речі, те, як ти відшмагав Еріса по дупі, тепер являтиметься мені уві сні.

Азріель навіть не озирнувся через плече на Вищого Лорда. А Кассіан під’юдив Геліона:

— Я все гадав, коли ж почнуться загравання.

Геліон упав на диван навпроти Кассіана і Мор.

Свою блискучу корону він десь залишив, але на руці й досі сяяла золота змія.

— Минуло вже… скільки? Чотири століття, а ви, троє, досі не прийняли мого запрошення.

Мор ліниво перекотила голову набік.

— На жаль, мені не подобається ділитися.

— Але ж не знаєш, доки не спробуєш. Хіба не так? — промуркотів Геліон.

Усі троє в одному ліжку… З ним? Я, мабуть, закліпала від несподіванки, майже не тямлячи, про що вони. Різ пояснив мені «Геліону подобаються і чоловіки, і жінки. Зазвичай одночасно з ним у ліжку. А за нашою трійцею він ганяє вже кілька століть».

Я подумала — уявила красу Геліона та інших… «Якого біса вони досі не погодилися?»

Різ вибухнув сміхом, на який усі вони здивовано озирнулися.

Мій суджений тільки підійшов до мене зі спини, обхопив руками за талію і поцілував у шию. «Тобі сподобалася б ідея запросити когось до нашого ліжка, любонько Фейро?»

У мене вся шкіра взялася сиротами від його тону, від пропозиції.

«Тебе годі виправити».

«Гадаю, тобі сподобалися б ласки від двох чоловіків одночасно».

У мене підібгалися пальці на ногах.

Мор прочистила горло.

— Хай би про що ви там мовчки спілкувалися, прошу: або озвучте, або йдіть до іншої кімнати, щоб ми не варилися тут у ваших запахах.

Я показала їй язика. Різ знову засміявся й поцілував мене в шию, перш ніж додати:

— Вибач, що ранимо твою ніжну натуру, кузино.

Я відштовхнула його, але від доторку все одно втратила здатність логічно мислити і просто впала на стілець поряд із диваном Кассіана і Мор.

Кассіан звернувся до Геліона:

— Твої сили вже готові?

Веселощі в очах Геліона згаснули, перетворившись на жорстку, помірковану увагу.