Сара Маас – Двір крил і руїн (страница 103)

— Вони моя сім’я, — відповіла я.

Темлін з відразою похитав головою і нарешті втягнув свій кіготь. Я натрапила на палахкий погляд Еріса, але мій голос, що став таким холодним, як обличчя Азріеля, враз остудив його.

— Ще раз посмієш образити мою подругу, і я не стану його зупиняти. Мені байдуже, що ми з тобою союзники в цій війні.

Тільки Еріс знав, який альянс я насправді маю на увазі — і знав, що ця інформація порушила б усі його наміри, хай би яка сторона їх розкрила. І поплатився б за це життям Еріс. Берон без жалю знищив би спадкоємця престолу.

Мор дивилась тільки на Азріеля, який навіть не повертав голови в її бік, бо не зводив з Еріса сповненого ненависті, вбивчого погляду.

Той таки відвів погляд. І навіть сказав:

— Вибач, Морріґан.

Берон вирячив на нього очі. А ось на обличчі Леді Двору Осені я побачила дещо схоже на гордість, коли старший син знову сів на місце.

Тезан потер скроні.

— Щось нам поки погано ведеться.

Але Геліон лиш усміхнувся, закинувши литку на коліно і не переймаючись тим, що при цьому відкрилися його могутні стегна.

— А тим часом ви програли мені десять золотих монет.

Схоже на те, що не тільки ми ставили на це. Але ніхто з його супутників не відповів на його жарти навіть легкою усмішкою.

Геліон махнув рукою, і стоси паперів, які приніс Темлін, попливли до нього в повітрі. Луснув пальцями — пальцями мечника, вкритими шрамами, — і такі самі стоси з’явилися біля кожного крісла в кімнаті. Зокрема, і біля мого.

— Копії, — сказав він, погортавши документи.

Дуже корисний фокус для того, чиє багатство становило не золото, а знання.

Окрім нього, ніхто більше навіть руки не простягнув до паперів.

Геліон швидко перегорнув їх і цокнув язиком.

— Якщо все це правда, — промовив він, і Темлін знову загарчав від глузливого тону, — то я пропоную дві речі. По-перше, знищити Гайбернові запаси магічної отрути. Якщо вони просочать цієї поганню кожну стрілу, кожен меч і спис, нам довго не протриматися. Гадаю, тут заперечень не буде.

Калліас вигнув брови.

— І як ти пропонуєш це зробити? — спитав він.

— Це зробимо ми, — запропонував Тарквен.

Варіан кивнув.

— Ми ще не помстилися за Адріату, — додав він.

— У цьому немає потреби, — сказав Тезан.

Ми всі перевели на нього здивовані погляди. Навіть Темлін.

Вищий Лорд Двору Світанку поклав руки на коліна і спокійно пояснив нам:

— Моя найкраща майстриня вже кілька годин чекала на своє слово. Я б хотів, щоб вона долучилася до нас.

Перш ніж хтось устиг відповісти, на краю кола з’явилася Вища Фе. Вона вклонилася так швидко, що я ледь встигла побачити засмаглу шкіру і довге, шовковисте, чорне волосся. На ній було вбрання, схоже на одяг Тезана, але… рукави були закасані по лікті, а туніка розстібнута на грудях. А її рука…

Я здогадалася, хто перед нами, ще до того, як вона випросталася. Її права рука була зі щирого золота — механічна. Як око Люсьєна. Вона так само тихесенько клацала і дзижчала, привертаючи до себе увагу всіх присутніх у кімнаті, але дивилася майстриня тільки на свого Вищого Лорда. Тезан тепло усміхнувся жінці, запрошуючи.

Я побачила її обличчя, і… Цікаво, чи Амрен створювала риси свого смертного тіла за цією лінією крові? Те саме гостре підборіддя, круглі щоки, неймовірні трохи розкосі очі. Тільки замість лиховісного срібла ці були темні, як онікс. І уважні. Вона чудово бачила, як ми витріщаємося на неї, на її руку, коли сказала Тезану:

— Мій Лорд.

Тезан жестом привітав жінку, яка зупинилася перед зібранням.

— Нуан — одна з моїх найталановитіших майстринь.

Різ відкинувся на спинку крісла, звів догори брови, почувши ім’я, і кивнув у бік Берона й Еріса.

— Ви можете знати її як персону, відповідальну за наявність у вашого… блудного сина, як ви його називаєте, здатності користуватися лівим оком після того, як Амаранта вирвала живе.

Нуан коротко кивнула, погоджуючись і, роздивляючись родину Люсьєна, підібгала губи. У бік Темліна вона навіть не розвернулась — і він так само не завдав собі клопоту привітатися, попри спільне минуле і свого донедавна близького друга.

— І яким чином це стосується магічної отрути? — спитав Геліон.

Коханий Тезана напружився, скипів від тону, який обрав Вищий Лорд Двору Дня, але одного погляду Тезана було достатньо, щоб він стримався.

Нуан розвернулася до нього, темне волосся майнуло через плече, коли вона зміряла поглядом Геліона. Мені здалося, що особливого враження він на неї не справив.

— Тому що я знайшла вирішення цієї проблеми.

Тезан махнув рукою.

— До нас дійшли чутки про те, що цю магічну отруту використовують у війні. Зокрема, її використали й під час атаки на твоє місто, Різенде. Ми вирішили розібратися із цим питанням, перш ніж воно перетвориться на нашу смертельну слабкість. — Він кивнув у бік Нуан. — Окрім незрівнянного таланту до винахідництва вона ще й вправний алхімік.

Нуан схрестила руки на грудях, і золото заблискотіло під сонцем.

— Завдяки зразкам, отриманим після атаки на Веларіс, я змогла створити… щось на кшталт протиотрути.

— І як саме ти отримала ці зразки? — поцікавився Кассіан.

Нуала почервоніла.

— Я… зібрала чутки й вирішила, що Люсьєн Вансерра буде саме там після… того, що сталося.

Вона досі не дивилася на Темліна, який насуплено мовчав.

— Кілька днів тому я змогла зв’язатися з ним і попросила прислати мені зразки. Він прислав, але вам про це не сказав, — швидко додала вона, поглянувши на Різенда, — тому що не хотів давати вам марні надії. Мав берегти таємницю доти, доки я не знайду протиотрути.

Не дивно, що він так поривався вийти в місто того дня, пояснюючи це тим, що хоче допомогти нам у пошуках інформації. Я скосила очі на Різа. «Схоже, Люсьєн і досі лис-хитрован».

Різ не зреагував у відповідь на мій погляд, але я помітила, як кутик його рота смикнувся вгору, і почула: «Ще й який».

Нуан вела далі:

— Матір небесна дала нам усе, що могло знадобитися на цій землі. Тому виявлення того, що саме вона дала нам у Прифії на противагу здатності Гайберну віднімати в нас сили, було лише питанням часу.

Геліон нетерпляче ворухнувся, біла тканина вбрання ковзнула з його широких грудей.

Тезан завважив цю нетерплячість і сказав:

— Нуан зуміла швидко створити для нас порошок, який можна ковтати, пити, підмішувати у що завгодно. Він дає цілковитий імунітет до отрути. У трьох моїх містах уже працюють над тим, щоб забезпечити ним наші об’єднані армії.

Навіть Різа вразили межі прихованості, які зараз перед нами відкривалися. «Дивно, що в тебе сьогодні немає власних одкровень для сьогоднішньої зустрічі», — послала я зв’язком. «Жорстока і прекрасна Вища Леді», — промуркотів він, сяючи зоряним поглядом.

— Але що з фізичними об’єктами, створеними з отрути? У них були печатки, здатні пробитися крізь наші щити. — Він кивнув на Різа. — Під час нападу на ваше місто ними теж скористалися.

— Проти цього, — відповіла Нуан, — вам доведеться захищатися на власний розсуд.

Вона витримала погляд Тарквена і не відвела очей, і той на це прореагував, випроставшись у кріслі. Винахідниця безперечно справила враження.

— Суміш, яку зробила я, може захистити вас — ваші сили — від блокування за допомогою отрути. Найімовірніше, навіть якщо вас поранять отруєною зброєю, антидот подіє.

Запала тиша. Потім озвався Берон:

— І ми маємо ось так просто тобі повірити.

Він поглянув на Тезана, потім на Нуан і продовжив: