Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 99)

Брайс відклала ложку, помічаючи, що Гант спостерігає за нею, і почала набирати відповідь:

«Я буду о…»

Не встигла вона відповісти, як Джесіба надіслала друге повідомлення:

«І де вчорашня документація?»

Брайс видалила написане і почала знову:

«Я закінчу її…»

Вигулькнуло ще одне повідомлення від Джесіби:

«Вона потрібна мені до обіду».

— Хтось розлютився, — зауважив Гант, і Брайс, скривившись, схопила свою миску і побігла до раковини.

Дорогою до галереї повідомлення продовжували надходити — разом із погрозами перетворити Брайс на різноманітних жалюгідних створінь. Це означало, що хтось справді шалено розлютив Джесібу. Діставшись дверей галереї, Брайс відімкнула звичайні й магічні замки і зітхнула:

— Мабуть, ти сьогодні краще залишся на даху. Імовірно, що Джесіба стежитиме за мною по камерах. Не знаю, чи бачила вона тебе всередині раніше, але…

Гант плеснув її по плечі.

— Зрозумів, Квінлан, — його чорна куртка задзижчала, і він вийняв з кишені телефон. — Це Ісая, — пробурмотів Гант і кивнув до відчинених дверей галереї, за якими Сирінкс уже дряпав двері бібліотеки, вітаючи Лехабу голосним виттям. — Я зайду пізніше, — сказав він.

Брайс знала, що він не злетить на дах, доки вона не замкне за собою дверей галереї. За п’ятнадцять хвилин від нього надійшло повідомлення:

«Ісаї потрібна моя думка щодо іншої справи. Вирушаю до нього. За тобою наглядає Юстиніан. Повернуся за кілька годин».

Брайс написала:

«А Юстиніан сексі?»

«І хто тепер збоченець?» — відповів Гант.

На губах Брайс з’явилася усмішка.

Вона збиралася відповісти янголу, коли задзвонив телефон. Зітхнувши, вона приклала слухавку до вуха.

— Чому ти ще не готова до зустрічі з клієнтом? — вимогливо спитала Джесіба.

Сьогоднішній ранок був провальним. Стоячи на варті на даху галереї через кілька годин, Гант усе не міг припинити про це думати. Так, вони спіймали Сабіну на брехні, і всі ознаки вказували на те, що вбивця вона, але… Прокляття. Навіть знаючи, що Сабіна ненавидить Квінлан, він не усвідомлював, як важко це позначиться на Брайс. Не усвідомлював, що інші вовки теж мали на неї зуб. Не варто було йому брати її з собою. Треба було йти самому.

Одна за одною минали години, а він усе роздумував над цим.

Упевнившись, що над дахом ніхто не пролітає, Гант дістав телефон і ввімкнув відеозапис з архівів 33-го. Хтось зробив короткий ролик, намагаючись отримати краще зображення демона, ніж його палець чи кіготь.

Кристалос вилетів з парадних дверей багатоповерхівки сірою розмитою плямою. Зняти, як він заходить до будинку, не вдалося, що свідчило про те, що його або викликали безпосередньо на конкретне місце, або демон пробрався з даху, і жодні з найближчих камер його також не зафіксували. Але демон був: він вилетів з дверей, розбивши їх на друзки, так швидко, що скидався на сірий дим.

А потім — потім з’явилася вона. Брайс. Вибігла з дверей босоніж і помчала по осколках із ніжкою від стола в руці й спотвореним від люті обличчям.

Він бачив ці кадри два роки тому, але тепер, коли він дізнався, що її тренував Рендалл Сілаґо, у записі було більше сенсу. Гант дивився, як Брайс перестрибує через автівки і мчить вулицями зі швидкістю дорослого фейця. Її обличчя було замазане кров’ю, а губи скривилися у гарчанні, якого він не чув.

Але навіть попри зернистість відео Гант бачив, що її очі були затуманені. Вона досі боролася з дією наркотиків.

Якщо Брайс за ланчем спитала, чи читав він ту злощасну переписку, значить, вона точно не пам’ятає, що він тоді був з нею в кімнаті для допитів. І так, він знав, що її телефон було зламано, а інформацію злито у мережу, але ніколи не думав, на що все це повернулося.

Вона мала рацію: люди — покидьки.

Брайс вибігла на Головну Вулицю, перестрибнувши через капот автівки, і на цьому запис скінчився.

Гант шумно видихнув. Якщо за всім цим справді стояла Сабіна… Михей надав йому дозвіл прибрати винного. Але Брайс цілком могла зробити це сама.

Гант похмуро глянув на стіну туману, що виднілася за річкою — непроникну навіть у світлі полуденного сонця. Кістяний Квартал.

Ніхто не знав, що відбувалося у Сплячому Місті. Чи блукали мерці мавзолеями, чи женці охороняли вулиці і правили як королі — чи там був лише суцільні туман, різьблені камені і тиша. Ніхто не літав над Сплячим Містом — просто не наважувався.

Але іноді Ганту здавалося, що Кістяний Квартал спостерігає за ними, а дехто заявляв, що їхні померлі близькі можуть спілкуватися через Провидицю чи дешевих ринкових медіумів.

Два роки тому Брайс не була присутня на Відплитті Даніки. Гант був. Були присутні найважливіші персони Міста Півмісяця, але Брайс не прийшла. Або для того, щоб Сабіна не вбила її прямо на місці, або з інших власних причин. Після побаченого сьогодні вранці Гант ставив на перший варіант.

Тож Брайс не бачила, як Сабіна зіштовхнула древній чорний човен з сірою, покритою шовком скринькою у центрі — з рештками тіла Даніки — у Істрос. Не рахувала секунди, поки човен дрейфував каламутними водами, не затамовувала подих разом з іншими присутніми на березі, чекаючи, чи підхопить його стрімка течія і віднесе до берегів Кістяного Кварталу, чи він перекинеться і негідні останки Даніки буде віддано річці і тварюкам, які у ній жили.

Але човен Даніки попрямував до оповитого туманом острова по той бік річки. Підземний Король визнав її гідною і багато хто з присутніх важко зітхнув, оскільки напередодні аудіозапис з заглюченої коридорної камери із благаннями Даніки про пощаду, було злито у мережу.

Гант підозрював, що половина народу, який прийшов на її Відплиття, сподівалася, що Даніччині благання означатимуть, що її віддадуть річці, що вони могли сприйняти свою гордовиту й дику колишню Альфу боягузкою.

Сабіна, яка усвідомлювала наявність таких «доброзичливців», дочекалася, поки відчинилися річкові ворота, за якими клубочилися тумани Кістяного Кварталу, і невидимі руки затягнули човен усередину, а тоді одразу пішла геть. Вона вирішила не залишатися на Відплиття інших членів Зграї Дияволів.

Але Гант і решта лишилися. Це був останній раз, коли він бачив Ітана Голстрома. Ридаючи, він штовхав човен з братовими останками у сині води — настільки ошалілий від горя, що його товаришам по команді довелося підтримувати його. Молодик із холодними очима, який сьогодні їх супроводжував, був цілковитою протилежністю тому хлопцю.

«Талановитий», — казала Наомі про Ітана, заходячись у своїх безкінечних коментарях щодо зграй Допоміжних сил і їхнього рейтингу, порівняно з 33-м Легіоном. Ітан був не лише майстерним гравцем у сонцебол, але й талановитим воїном, який здійснив Занурення і здобув силу, майже рівну силі Коннора. Наомі завжди казала, що, попри свою зарозумілість, Ітан був солідним представником вовчої зграї: неупередженим, розумним і відданим.

І, вочевидь, ще тим засранцем.

Гант струсив головою і знову глянув у бік Кістяного Кварталу.

Чи блукала Даніка Фендир тим туманним островом? Чи принаймні її частина? Чи пам’ятала вона подругу, яка навіть по довгому часі після її смерті нікому не дозволяла ображати її пам’ять? Чи знала вона, що Брайс піде на все, можливо, опустившись до рівня люті, назавжди збереженого на цьому відео, щоби знищити її вбивцю? Навіть якщо нею виявиться її рідна мати?

Вірна до смерті і після неї.

У Ганта задзвонив телефон. На екрані знову висвітилося ім’я Ісаї, але Гант відповів не одразу. Спершу він глянув на дах галереї під своїми чоботами і замислився, як це — мати такого друга.

45

— То ти думаєш, що після цього сезону тебе підвищать до прими-балерини?

Притискаючи телефон плечем до вуха, Брайс замкнула двері квартири, скинула туфлі й потьопала до панорамного вікна. Сирінкс, спущений з повідця, кинувся до своєї миски в очікуванні вечері.

— Навряд, — промовила Юніпер м’яким тихим голосом. — Цього року вражаючі успіхи в Юджинії. Гадаю, примою зроблять її. Я трохи фальшивлю у деяких сольних партіях, я це відчуваю.

Брайс визирнула у вікно, побачила Ганта, який стояв саме там, де й казав, і чекав, коли вона дасть сигнал, що благополучно дістала до квартири, і махнула рукою.

— Ти знаєш, що фантастично танцюєш. Не прибідняйся.

Гант махнув їй у відповідь і злетів у небо. Пролітаючи повз її вікно, він підморгнув Брайс, а тоді попрямував до бару «Гуґін і Мунін».

Йому не вдалося переконати її приєднатися до його побратимів-тріарїїв у барі, тож він змусив її поклястися усіма п’ятьма богами, що поки його не буде, вона не виходитиме з квартири і нікому не відчинятиме.

Ну, майже нікому.

З їхньої короткої розмови вона зрозуміла, що Ганта частенько запрошували до бару, але він ніколи туди не ходив. Чому ж він сьогодні пішов уперше? Можливо, вона діяла йому на нерви? Брайс такого не відчувала, але, мабуть, йому просто був потрібен вільний вечір.

— Здається, я справді все роблю правильно, — визнала Юніпер.

Брайс цокнула язиком.

— Ти надто переймаєшся цієї правильністю.

— Я тут подумала, Бі, — обережно промовила Юніпер. — Моя інструкторка зазначила, що відкриває танцювальний клас для широкого загалу. Ти могла би записатися.

— Твоя інструкторка — найзатребуваніша викладачка у цьому місті. Мені нізащо туди не потрапити, — відказала Брайс, спостерігаючи за потоком автівок і пішоходів під її вікном.