Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 82)

Інстинктивне бажання втекти було майже таким непереборним, як паніка і страх, які обпікали їй груди, але… тоді вночі вона бачила, як Гант повернувся зі свого завдання. І знала, що з усіх людей лише він міг це зрозуміти.

І він розумів. І не вагався ні секунди.

Як не вагався і тоді, коли побачив, як вона влучила у мішень, і у відповідь вистрелив сам. Наче вони були два чоботи — пара. Наче вона могла вільно щось кинути, знаючи, що він це зловить. Що зустріне будь-який виклик зі своєю лукавою хижою посмішкою.

Вона могла заприсягтися, що на її руках досі лишалося тепло його долонь.

Поговоривши з Ісаєю, Флінн і Деклан рушили до магічного екрана. Рунн стояв за кілька метрів від них і розмовляв з красивою темноволосою медвідьмою. Поза сумнівом, цікавився її експертною оцінкою.

Зазирнувши за сяйливий блакитний край екрана на тіло, приховане за ним, Флінн і Деклан вилаялися.

У Брайс стиснуло шлунок. Мабуть, приходити сюди було поганою ідеєю. Вона відхитнулася, спершись на Гантову руку.

Його пальці втиснулися в її спину у мовчазному заспокоюванні, і він пробурмотів:

— Я можу подивитися за нас двох.

Нас, наче вони були самі проти всього цього довбаного заплутаного світу.

— Я в порядку, — сказала вона — на щастя, спокійним голосом, — але до екрана не пішла.

Флінн відійшов від загородженого екраном тіла і спитав Ісаю: — Коли сталося вбивство?

— Ми встановили, що смерть настала пів години тому, — похмуро відповів Ісая. — Судячи з залишків одягу, схоже, це був один з охоронців Храму Богині Місяця. Він повертався додому.

Навколо запала тиша. Усередині Брайс усе обірвалося.

Гант вилаявся.

— Можу припустити і сказати, що він чергував у ніч, коли було викрадено Ріг.

Ісая кивнув.

— Це було перше, що я перевірив.

Брайс ковтнула і сказала:

— У такому разі ми, певно, до чогось наближаємося. Або вбивця вже на крок попереду і допитує, а потім вбиває усіх, хто міг знати, куди подівся Ріг.

— Жодна з камер нічого не зафіксувала? — спитав Флінн. Його гарне обличчя було незвично серйозним.

— Геть нічого, — підтвердив Ісая. — Демон наче знав, де вони були розташовані. Або це знав той, хто його викликав. Тварюка лишалася поза полем зору.

Гант провів рукою по спині Брайс упевненим заспокійливим рухом, а тоді підійшов до Командира 33-го і, стишивши голос, промовив:

— Щоб знати місце розташування кожної камери у місті, особливо прихованих, треба мати певний рівень допуску, — його слова зависли у повітрі, оскільки ніхто не наважувався продовжити цю тему — не на людях. Тому Гант спитав: — Чи повідомляв хтось, що бачив демона?

З-за екрана вийшла лаборантка. Вона була у рукавичках і тримала набір з узятими зразками ДНК. Коліна її білого комбінезона були заляпані кров’ю. Наче вона працювала навколішках.

Брайс знову відвела погляд у бік Головної Вулиці.

Ісая похитав головою.

— Поки що повідомлень не надходило ні від цивільних, ні від патрульних.

Брайс майже не чула його, бо її голову обсіли думки. Головна Вулиця.

Вона дістала свій телефон і відкрила мапу міста. Її місце перебування позначалося червоною точкою у лабіринті вулиць.

Поки чоловіки продовжували говорити про недостатню кількість доказів, Брайс позначила на карті кілька місць, а тоді примружено глянула на землю під ногами. Рунн, який повернувся від медвідьми, занурився у розмову зі своїми друзями, але Гант помітив її зосереджений погляд і розвернувся до неї, звівши темні брови:

— Що таке?

Брайс подалася вперед у тінь від його крила і могла заприсягтися, що Гант щільніше обгорнув її.

— Ось мапа усіх місць, де сталися вбивства.

Вона не заперечила, коли до них підступили Рунн із друзями, і навіть показала їм екран телефона.

— Ось це — ми, — сказала вона, показуючи на миготливу цятку тремтливим пальцем. — Ось тут помер Максимус Терціан, — вказала вона на іншу точку неподалік. — А тут убили послушницю, — вказала вона на третю, біля Центрального Проспекту. Тоді їй стиснуло горло, але вона переборола себе і вказала на ще одну точку за кілька кварталів на північ. — А тут… — Слова обпікали горло. Прокляття. Вона повинна це сказати, повинна промовити це вголос…

— Було вбито Даніку і Зграю Дияволів, — закінчив за неї Гант.

Брайс із вдячністю глянула на янгола.

— Так. Ви бачите те, що бачу я?

— Ні, — промовив Флінн.

— Ти ж наче вчився у модній фейській школі, — глузливо зауважила вона.

Флінн насупився, і Брайс, зітхнувши, зменшила масштаб мапи на екрані.

— Дивіться: усі вбивства сталися неподалік від основних вулиць. Поверх лей-ліній — природних каналів, якими першосвітло рухається по всьому місту.

— Енергетичні магістралі, — промовив Гант, і його очі засяяли. — Вони пролягають просто крізь Брами.

Так, Аталар усе зрозумів. Він рушив до Ісаї, який стояв віддалік і розмовляв з високою німфою-білявкою у куртці експерта-криміналіста.

Тож Брайс пояснила брату, який дивився на неї широко розплющеними очима, і його друзям:

— Можливо, той, хто викликає цього демона, використовує для цього силу лей-ліній, які пролягають під містом. Якщо усі вбивства відбуваються біля них, то, можливо, саме так і з’являється демон.

Хтось із Допоміжних сил гукнув Рунна і той, вражено подивившись на Брайс, кивнув їй і відійшов. Ігноруючи відчуття, які викликав у неї захоплений погляд брата, вона натомість глянула на Ганта, який твердо крокував провулком до Ісаї. Вона чула, як він гукнув до командира:

— Нехай Вікторія перевірить камери вздовж Головної Вулиці, Центрального та Патрульного Проспектів. Подивимося, чи не вловили вони хоч якийсь сплеск енергії — будь-який слабкий перепад температури, який може статися при прикликанні демона.

Кристалос міг лишатися поза зором, але камери безперечно вловили би навіть незначні коливання енергетичного потоку чи температури.

— І нехай також перевірить стан мережі першосвітла приблизно у ті ж години. Можливо, щось та й було зафіксовано.

Деклан дивився, як віддаляється янгол, а тоді сказав Брайс.

— Ти ж знаєш, що він робить?

— Гарно виглядає у чорному? — солодко промовила вона.

— Полювання на демонів — це прикриття, — загарчав Деклан. — Він виконує брудну роботу для Губернатора, — його кутасті щелепи на мить стиснулися. — Від Ганта Аталара не чекай нічого хорошого.

— Тоді добре, що мені подобаються погані хлопці, — кліпнула віями Брайс.

Флінн тихенько присвиснув.

Але Деклан похитав головою.

— Бі, янголам на всіх начхати. Цілі Аталара — не твої цілі. Можливо, вони навіть не збігаються з цілями Михея. Будь обережна.

Вона кивком вказала туди, де її брат знову говорив з красунею-медвідьмою.

— Не хвилюйся, Рунн мені вже все популярно пояснив.

У кінці провулка Гант говорив з Ісаєю.

— Подзвони, якщо Вікторія щось знайде, — а тоді, наче це було для нього незвично, він додав: — Дякую.

Удалині збиралися хмари. За прогнозом дощ очікувався посеред ночі але, схоже, він почнеться раніше.

Гант повернувся до них.