Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 84)
У його словах не було ані туги, ані смутку, але Брайс усе одно не знала, що робити з відчуттям того, що всередині неї щось обірвалося.
Нарешті Гант перевів погляд на неї. Похмурий і бляклий.
— Не розумію, як я можу перестати її кохати, коли вона
Брайс лише угукнула. З цим не посперечаєшся. Хай що вона скаже проти цього — усе здаватиметься егоїстичним скигленням. Мабуть, вона була просто дурепою, якщо дозволила собі побачити прихований сенс у доторку його ноги тоді на дивані, у тому, як він дивився на неї у тирі, коли допомагав їй подолати паніку тощо.
Гант уважно дивився на неї, ніби читаючи її думки. Він ковтнув і промовив:
— Квінлан, це не означає, що я…
Його пояснення перервала поява невеликої групи людей, що наближалися з іншого кінця вулиці.
Брайс помітила сріблясто-світле волосся і їй перехопило подих.
— Прокляття, — промовив Гант. — Треба злітати….
Але Сабіна теж їх помітила. Вона загарчала, і її бліде, витягнуте обличчя скривилося.
Брайс проклинала дрижаки, які пройняли її. Руки і коліна затремтіли.
— Проходь собі далі, Фендир, — попередив Сабіну Гант.
Сабіна не звернула на нього уваги. Крижаним поглядом, ніби сиплючи осколками, вона дивилася на Брайс.
— Чула, ти знову висунула носа, — просичала вона. — Де мій меч, Квінлан?
Брайс не знала, що сказати — не могла придумати ні гострої відповіді, ні пояснення. Вона лише дозволила Ганту, який справжньою стіною м’язів заступав її від Сабіни, провести її повз вовчицю.
Поклавши руку на спину Брайс, янгол підштовхував її вперед. — Ходімо.
— Тупоголова шльондра, — прошипіла Сабіна і плюнула Брайс під ноги.
Гант напружився і загарчав, але Брайс схопила його за руку в німому благанні не звертати уваги.
Озирнувшись до Сабіни, він вишкірився, блиснувши зубами, але Брайс прошепотіла:
— Будь ласка.
Він вдивився в її обличчя і відкрив рота, щоб заперечити, але вона потягнула його далі, хоч і відчувала, як презирлива посмішка Сабіни пропалює їй спину.
— Будь ласка, — знову прошепотіла Брайс.
Груди Ганта важко здіймалися, наче він щосили намагався стримати лють, але він усе ж дивився вперед. Услід їм пролунав низький, самовдоволений регіт Сабіни.
Гант напружився усім тілом, але Брайс міцніше стиснула його руку, відчуваючи, як її нутрощі болісно скручує.
Можливо, Гант відчув її страждання, можливо, побачив це на її обличчі, але його кроки вирівнялися. Він знову поклав теплу руку їй на спину і не прибирав, доки вони нарешті не перетнули вулицю.
На середині Головної Вулиці Гант підняв Брайс на руки і, не кажучи ні слова, злетів у вітряне небо.
Брайс пригорнулася до його грудей. Нехай вітер заглушить гуркіт у її думках.
Через п’ять хвилин вони приземлилися на дах її будинку, і Брайс збиралася одразу рушити до квартири, але Гант зупинив її, схопивши за руку.
Він знову вдивився в її обличчя. В її очі.
Його крила легенько тріпотіли на вітру, що віяв з Істрос.
— Брайс, ми знайдемо тих, хто стоїть за всім цим. Обіцяю.
І чомусь вона йому повірила.
Брайс чистила зуби, коли задзвонив її телефон.
Вона виплюнула пасту і відповіла:
— Привіт.
— У тебе досі зберігся мій номер? Я зворушений, Бі.
— Так, так, так. То які новини?
— Я знайшов дещо цікаве у відеозаписах. Платникам податків цього міста варто збунтуватися через те, що їхні гроші розбазарюються на другосортних аналітиків, а не на таких спеціалістів, як я.
Брайс протьопала у коридор, потім до вітальні — і підійшла до дверей кімнати Ганта. Вона постукала і спитала Деклана:
— Ти збираєшся розповідати чи лише зловтішатимешся?
Гант відчинив двері.
Вогняний. Соласе.
Він був без сорочки, і судячи з усього, також був у процесі чищення зубів. Але їй було начхати на його гігієну ротової порожнини, коли він мав
М’яз на м’язі і м’язом поганяє, під золотисто-коричневою шкірою, яка виблискувала у сяйві першосвітла. Вона і раніше бачила його без сорочки, але не помічала — не так, як зараз.
Вона бачила чимало гарних, точених чоловічих тіл, але Гант Аталар переплюнув їх усі.
Брайс нагадала собі, що він тужить за втраченим коханням. Сьогодні він
Утім, вона згасла, коли Брайс поставила Деклана на гучний зв’язок.
— Не знаю, чи варто говорити, що тобі краще сісти.
Спохмурнівши, Гант вийшов до вітальні.
— Просто кажи, — промовила Брайс.
— Гаразд. Отже, я припустив, що хтось міг легко припуститися помилки: через вимкнення електрики на відеозаписах лише темрява і певні звуки. Звичайні звуки — реакція містян на відсутність першосвітла. Тож я повитягував усі голосові доріжки з камер на вулиці біля храму. Посилив ті, що були на задньому плані — можливо, на урядових комп’ютерах такої програми немає. І знаєш, що я почув? Регіт людей, які підбурюють одне одного
— Будь ласка, скажи, що все закінчиться не якоюсь вульгарщиною, — промовила Брайс, а Гант пирхнув.
— Цей натовп стояв біля Трояндової Брами у П’яти Трояндах. Я чув, як присутні підбивали одне одного торкнутися диска на золотій плиті, щоб перевірити, чи працюватиме він під час вимкнення першосвітла. До речі, він працював. Але я також чув, як вони захоплено ахали через нічні квіти, які цвіли на самій Брамі.
Гант нахилився — від його запаху, що огорнув її, у Брайс запаморочилася голова — і сказав у телефон:
— Трояндова Брама — на іншому кінці міста від Храму Богині Місяця.
Деклан хихотнув.
— Привіт, Аталаре. Подобається гратися у гостини з Брайс?
— Ти розповідай, — сказала Брайс, скреготнувши зубами, і зробила великий крок, обережно відійшовши від Ганта.
— Хтось підмінив записи з храму, зроблені під час викрадення Рога. Збіса гарна робота — вони зробили вставку так, що навіть позначка часу не мигнула. Вони підібрали аудіодоріжку, яка майже ідеально відповідала такій, що могла звучати у храмі, враховуючи кути будівель і все інше. Справді розумно придумано. Але не достатньо розумно. 33-й мав звернутися до мене. Я би знайшов таку помилку.
Серце Брайс закалатало у грудях.
— Ти можеш знайти того, хто це зробив?
— Уже знайшов, — усі самовдоволені нотки зникли з голосу Деклана. — Я перевірив, хто відповідав за експертизу відеозаписів, зроблених під час крадіжки Рога. Треба мати особливий допуск, щоб зробити подібну підміну.
Брайс стукала ногою по підлозі, й Аталар легенько торкнувся її плеча крилом, заспокоюючи її.