Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 83)

— Вони цим займуться.

— Побачимо, чи впорається 33-й цього разу, — пробурмотів Деклан. — Мені не дуже віриться.

Гант випростався. Брайс чекала що він захищатиметься, але янгол знизав плечима.

— Мені теж.

— Оце такий ти вірний? — кивнув Флінн у бік янголів, які працювали на місці злочину.

Гант прочитав повідомлення, яке вигулькнуло на екрані його телефона, а тоді сховав його до кишені.

— У мене немає іншого виходу, окрім як бути вірним.

І одна за одною викреслювати смерті з боргового списку Михея. У Брайс скрутило нутрощі.

Погляд бурштинових очей Деклана впав на татуювання на зап’ястку Ганта.

— Це паскудство.

Флінн щось буркнув, погоджуючись із ним. Принаймні щодо політики астері братові друзі були з нею однієї думки.

Гант знову змірив фейців очима і сказав:

— Так, паскудство.

— М’яко кажучи, — озвалася Брайс. Вона обдивлялася місце вбивства, знову напружившись від небажання це бачити. Гант піймав її погляд, ніби відчувши її напруження і зміну її запаху, і ледве помітно кивнув.

Брайс підняла голову і заявила:

— Ми йдемо.

— Скоро подзвоню, Бі, — помахав їй Деклан.

Флінн і собі послав повітряний поцілунок.

Брайс закотила очі.

— Бувайте.

Піймавши погляд Рунна, вона махнула йому на прощання. Брат махнув у відповідь і продовжив розмову з відьмою.

Вони пройшли цілий квартал, коли Гант — занадто невимушеним тоном — спитав:

— Ви з Трістаном Флінном колись крутили роман?

Брайс кліпнула.

— Чого ти питаєш?

Він підібгав крила.

— Бо він без упину з тобою фліртує.

— Хочеш розказати мені про всіх, з ким ти крутив роман, Аталаре?

Його мовчання сказало їй достатньо, і Брайс самовдоволено усміхнулася.

Але потім янгол заговорив, наче йому потрібно було чимсь відволіктися від червоної купи плоті, що залишилася лежати у провулку:

— Жоден з моїх романів не вартий згадки, — він зупинився, глибоко вдихнув і продовжив: — Але це тому, що моє серце, розбите після Шахари, закрилося для інших жінок.

Розбите серце. Слова пронизливим брязкотом відбилися усередині Брайс.

Гант продовжив, і його очі заблищали від спогадів:

— Я виріс у володіннях Шахари на південному сході Панґери і, прокладаючи собі шлях нагору в лавах її легіону, закохався у неї. У її бачення світу. В її ідеї про те, як можуть змінитися янгольські ієрархії, — він ковтнув. — Шахара була єдиною, хто підказав мені, що мені відмовляють у всьому через те, що я незаконнонароджений. Вона просувала мене по службі, доки я не став її правою рукою. Доки не став її коханцем, — він шумно видихнув. — Вона очолила повстання проти астері, а я очолив її війська — 18-й Легіон. Чим це скінчилося, ти знаєш.

Усі у Мідґарді знали. Ранкова Зоря привела би янголів — а може, й усіх інших — до більш вільного світу, але її знищили. Ще одну мрійницю роздавив чобіт астері.

— То ви з Флінном?.. — спитав Гант.

— Ти розповідаєш мені трагічну історію кохання й очікуєш, що я у відповідь розказуватиму свою дурню?

Його мовчання було цілком промовисте. Брайс зітхнула. Але… гаразд. Їй теж треба поговорити про щось, щоб оговтатися від побаченого. І щоб розвіяти тіні, які заслали очі Ганта, коли він розповідав про Шахару.

Тому вона сказала:

— Ні, ми з Флінном ніколи не крутили роман, — Брайс усміхнулася. — Коли я підліткою приходила до Рунна в гості, я ледве трималася у присутності Флінна і Деклана, — кутики рота янгола вигнулися вгору. — Вони потурали моєму надмірному флірту, і якийсь час я була фанатично переконана, що колись Флінн стане моїм чоловіком.

Гант весело пирхнув, і Брайс штовхнула його ліктем.

— Це правда. Я підписувала усі свої шкільні зошити як Леді Брайс Флінн два роки поспіль.

— Не може бути, — витріщився на неї Гант.

— Може. І я можу це довести: усі мої зошити досі вдома у батьків, бо мама не хоче нічого викидати.

Її веселість згасла. Вона не стала розповідати йому про той випадок на останньому курсі університету, коли вони з Данікою натрапили у барі на Флінна з Декланом. Про те, як Даніка пішла додому з Флінном, тому що Брайс не хотіла псувати його дружбу з Рунном.

— Хочеш послухати про мій найгірший романчик? — спитала вона, натягнувши широку усмішку.

Гант хихотнув.

— Мені вже страшно, але давай.

— Я три тижні зустрічалася з вампіром. Мій перший і єдиний кавалер з Дому Полум’я і Тіні.

Вампіри щосили намагалися змусити всіх забути той крихітний факт, що вони походили з Хела і самі були такими собі демонами другого сорту. Що їхні предки під час Перших Воєн утекли від своїх сімох принців і надали Астерійським Імперським Легіонам важливі дані, які допомогли їм перемогти. Зрадники і перебіжчики — які досі мали демонічну жагу до крові.

— І? — запитально звів брову Гант.

Брайс скривилася.

— І я все не могла зрозуміти, чого він від мене хотів більше: крові чи… ну, ти розумієш. А потім він запропонував скуштувати мене по-справжньому, коли був унизу, якщо ти розумієш, про що я.

Гант замислився і через секунду збагнув, що вона мала на увазі. Його темні очі вражено розширилися.

— Отакої. Серйозно?

Брайс помітила, як його погляд ковзнув на її ноги — поміж них. Як його очі, здавалося, стали ще темніші, а погляд загострився.

— Але хіба це не боляче?

— Я не схотіла дізнаватися.

Гант похитав головою, і Брайс здалося, що він не знає, як на це реагувати — відразою чи сміхом. Але до його очей знову повернулося світло.

— Після цього ніяких вампірів?

— Однозначно ні. Він стверджував, що найвища насолода завжди межує з болем, але я вказала йому на двері.

Гант схвально буркнув. Брайс знала, що не варто, але все одно обережно спитала:

— Ти досі маєш почуття до Шахари?

На його щелепі випнувся м’яз. Дивлячись у небо, Гант відповів:

— І матиму до кінця своїх днів.