Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 68)

— Неодмінно, — огризнувся Рунн, розгортаючи книгу. Та не встиг він почати, як задзижчав його телефон. Рунн вийняв його з задньої кишені й глянув на екран. — Дек дістав потрібну тобі інформацію.

Брайс і Аталар завмерли. Рунн відкрив імейл, але потім його пальці зависнули над кнопкою «Переслати».

— Я, гм… у тебе та сама електронна адреса? — спитав він сестру. — А твоєї у мене взагалі немає, Аталаре.

Гант проторохтів адресу своєї електронної пошти, але Брайс якусь хвилину насуплено дивилася на Рунна, ніби зважуючи, чи хоче вона відкривати ще одні двері до свого життя. Тоді вона зітхнула і відповіла:

— Так, та сама.

— Відправив, — сказав Рунн і відкрив вкладений файл, що його надіслав Деклан.

Файл був повен координат і відповідних назв місць. Повсякденна рутина Даніки як Альфи Зграї Дияволів зводилася до пересування Старою Площею та її околицями, не кажучи вже про її активне особисте життя після заходу сонця. Список охоплював усе, починаючи з квартири, Лігва, офісу Правителів Міста у Коміціумі до тату-салону, бургерної, численних піцерій, барів, концертного майданчика, університетського стадіону, перукарень, спортзали… Прокляття, вона взагалі спала? Список починався за два тижні до смерті Даніки. Судячи з тиші, що запала за столом, Рунн зрозумів, що Брайс із Гантом також передивляються локації. А потім…

Аталар підвів погляд на Брайс, і його темні очі здивовано блищали.

— Даніка не лише чергувала поблизу Храму Богині Місяця, коли було вкрадено Ріг — вона чергувала у храмі протягом двох днів до того, як це сталося, — пробурмотіла вона. — І в ніч вимкнення першосвітла теж.

— Гадаєш, вона бачила злодія, і її вбили, щоб затерти сліди? — спитав Гант.

Невже все було так просто? Рунн змолився, щоб так і виявилося.

Але Брайс похитала головою.

— Якби Даніка побачила крадіжку Рога, то повідомила би про це, — вона знову зітхнула. — Зазвичай Даніка не чергувала у храмі, але Сабіна часто на зло змінювала їй графік. Можливо, на Даніці після чергування залишився запах Рога і демон її вистежив.

— Проглянь список ще раз, — наполегливо промовив Рунн. — Можливо, ти щось пропустила.

Брайс скривила рота — втілення скептицизму — але Гант погодився:

— Краще, ніж нічого.

Брайс підвела очі й пильно подивилася на янгола — довше, ніж це було потрібно.

Нічого хорошого з цього не вийде — з того, що Брайс і Аталар працюють разом. Живуть разом.

Але Рунн припнув язика і почав читати.

— Уже дійшов до пристойних постільних сцен? — ліниво спитала Брайс Рунна, втретє передивляючись список місць перебування Даніки. Вона помітила, що подруга кілька разів була біля лабораторії Філіпа Бріґґса, яка розташована одразу за міською стіною. Зокрема і в ніч облави.

Вона досі пам’ятала, як два роки тому Даніка і Коннор, кульгаючи, повернулися до квартири після арешту Бріґґса і його кересівської групи. Даніка була в порядку, але Коннор заробив розбиту губу і підбите око, які свідчили про те, що щось пішло не за планом. Вони ніколи не розповідали про це, а вона і не питала. Лише всадила Коннора за паршивий кухонний стіл і промила його рани.

Він не зводив очей з її обличчя і губ весь час, поки вона обережно обробляла його губу. Тієї миті вона зрозуміла, що це неминуче — що Коннор втомився чекати. Що п’ять років їхньої дружби та ходіння околясом скінчилися, що тепер усе зміниться і він невдовзі зробить свій крок. Байдуже, що вона зустрічалася з Рідом. Коннор дозволяв їй піклуватися про нього, його очі буквально сяяли, і вона зрозуміла, що час настав.

Коли Рунн не відповів на її глузування, Брайс відірвала погляд від ноутбука. Брат продовжував читати — і, схоже, не чув її.

— Рунне.

Гант, який був зайнятий базою даних галереї, теж перервався.

— Данаане.

Рунн різко підвів голову і закліпав.

— Щось знайшов? — спитала Брайс.

— І так, і ні, — відповів Рунн, відкинувшись на стільці. — Тут тристорінкова розповідь про Принца Пелія і його наречену, Леді Гелену. Але я не знав, що Пелій насправді був головнокомандувачем фейської королеви Теї, коли вони потрапили у наш світ, здійснивши Перехід, — а Гелена була її донькою. Судячи з усього, королева Тея також була Зоренародженою, і її дочка успадкувала таку ж силу. У Теї була й молодша донька з таким самим даром, але згадується тут лише про Леді Гелену, — Рунн відкашлявся і прочитав: — «Гелена, з волоссям кольору ночі, чия золота шкіра променіла зоряним світлом і тінями». Схоже, Пелій на той час був одним з кількох фейців, які володіли силою Зоренароджених.

Брайс кліпнула.

— То й що? Який це має стосунок до Рога?

— Тут написано, що священні предмети призначалися лише для тих фейців, хто мав цю силу. Що Ріг працював лише тоді, коли крізь нього текло зоряне світло, коли він наповнювався силою. Звідси виходить, що магія Зоренароджених, вкупі з усім іншим, може передаватися через священні предмети — оживляючи їх. Мені ніколи не вдавалося зробити нічого подібного, навіть із Зоряним Мечем. Але це пояснює, навіщо Принцу Безодні для створення кристалоса, який полює на Ріг, знадобилася кров Пелія — бо в ній містилася сила. Утім, мені здається, що Рогом міг володіти будь-хто з Зоренароджених.

— Але якщо Принц Безодні здобуде Ріг, то не зможе ним скористатися без допомоги Зоренародженого фейця, який може ним керувати, — сказав Гант і кивнув до Рунна: — Навіть якщо той, хто полює на Ріг, знайде його, йому знадобишся ти.

Рунн замислився.

— Але не забуваймо, що в того, хто прикликав демона, щоб вистежити Ріг — і вбити невинних, — Рога немає. Його викрав хтось інший. Тож ми, по суті, шукаємо двох різних людей: вбивцю і викрадача Рога.

— Так, але Ріг усе одно зламаний, — сказала Брайс.

Рунн постукав пальцем по книзі.

— І зламаний, вочевидь, назавжди. Тут сказано, що коли Ріг тріснув, фейці заявили, що його здатне полагодити лише «світло, яке не є світлом; магія, яка не є магією». По суті, це мудрований спосіб сказати, що немає жодних шансів на те, що Ріг колись знову запрацює.

— Отже, тоді нам потрібно з’ясувати, навіщо це може бути комусь потрібно, — промовив Гант і похмуро глянув на Рунна. — Для чого Ріг потрібен твоєму батькові — для якоїсь піар-компанії про добрі давні часи фейської раси?

Рунн пирхнув, а Брайс слабко усміхнулася. З подібними репліками Аталар ризикував стати одним з її улюбленців.

— Загалом — так, — відповів Рунн. — За його словами, упродовж кількох останніх тисяч років фейрі занепадають. Він стверджує, що наші предки могли спопеляти цілі ліси самою силою думки — тоді як він зараз може спалити щонайбільше якийсь гайок, — Рунн зціпив зуби. — Його зводить з розуму те, що мої сили Обраного — завбільшки з зерня.

Брайс знала, що відсутність у неї магічної сили була однією з причин, з яких батько відчував відразу і до неї.

Доказом того, що вплив фейрі дедалі слабшав.

Вона відчула на собі погляд Ганта, наче янгол вловив гіркоту, що хвилею прокотилася по ній.

— Мій рідний батько ніколи не цікавився мною з тієї ж причини, — сказала вона йому, не розкриваючи усієї правди.

— Особливо після твого візиту до Провидиці, — додав Рунн.

Гант запитально звів брову, але Брайс лише похитала головою і насуплено промовила:

— Це довга історія.

Гант знову глянув на неї уважним поглядом, у якому читалося повне розуміння. Тож Брайс зазирнула до книги в руках Рунна, пробігла очима кілька рядків і підвела погляд на брата.

— Увесь цей розділ про твоїх понтових аваленських родичів. Магія тіні, читання думок… Дивно, що вони ще не проголосили себе Зоренародженими.

— Вони були б не проти, — пробурмотів Рунн. Купка самовдоволених придурків.

Брайс слабко пам’ятала, як брат детально розповідав їй, чому так ставиться до своїх родичів, але спитала:

— А ти не володієш читанням думок?

— Не читанням думок, а думкорозмовою, — буркнув він, — і це не має ніякого стосунку до здібностей Зоренародженого. Чи до нашої справи.

Вочевидь, Гант із ним погоджувався, бо втрутився у їхній діалог:

— А якщо ми спитаємо Провидицю про Ріг? Можливо, вона зможе побачити, навіщо комусь зламана реліквія.

Брайс і Рунн випросталися. Але вона сказала:

— Краще звернутися до містиків.

— Містики — темні і стрьомні, — скривився Гант. — Спершу спробуємо варіант із Провидицею.

— Що ж, я пас, — швидко сказала Брайс.

Очі Ганта потемніли.

— Через те, що сталося під час твого минулого візиту?

— Так, — напружено промовила вона.

— Тоді ти і йди, — втрутився Рунн, звертаючись до Ганта.

Янгол фиркнув від сміху.