Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 65)

— Я більше через це не сваритимусь.

Знову тиша. Юніпер відкашлялася.

— Бі, вибач мені за те, що я зробила. У тебе синець…

— Усе гаразд.

— Ні, не гаразд.

— Серйозно. Я розумію, я…

Гант увімкнув кавомолку, щоб подруги могли відверто поговорити. Мабуть, він перестарався з часом і зерна перетворилися на порошок, замість гранул, але коли він закінчив, Юніпер уже казала:

— То цей шикарний янгол, який зараз готує тобі каву…

Гант вишкірився до кавоварки. Уже давно, дуже давно його не називали інакше ніж Умбра Мортіс, Клинок Архангелів.

— Ні, ні і ще раз ні, — обірвала її Брайс. — Я виконую для Джесіби секретну роботу, а Ганту доручили мене захищати.

— І ходити напівголим по квартирі — це частина доручення?

— Ти ж знаєш цих ванірських чоловіків. Сплять і бачать, як би похизуватися своїми мускулами.

Гант закотив очі, а Юніпер засміялася.

— Я в шоці, що ти взагалі дозволила йому лишитися, Бі.

— Власне, у мене не було вибору.

— Гм-м-м.

На паркет глухо опустилися босі ноги.

Ти ж знаєш, що він усе чує? Мабуть, так розпушив пір’я, що й у двері не пролізе.

Гант обперся на стільницю, слухаючи гудіння кавоварки, коли у коридор вийшла Брайс.

— Розпушив?

Вона явно проігнорувала подружчине прохання вдягнутися. З кожним кроком блідо-рожевий мереживний край нічної сорочки ковзав по її стегну, злегка підскакуючи й оголюючи товстий грубий шрам на лівій нозі. Побачивши, що він з нею зробив, Гант відчув, як усередині нього все перевернулося.

— Підніми погляд, Аталаре, — протягнула вона, і Гант насупився.

Але одразу за Брайс, легенько цокаючи копитцями по паркету, йшла Юніпер із коричневим пакетом у руках.

— Я просто забігла занести тобі це. У мене репетиція о… — Вона дістала телефон з кишені своїх обтислих чорних легінсів. — От блін. Уже зараз. Бувай, Бі, — вона кинулася назад до дверей, вражаюче влучно закинувши пакет на кухонний стіл.

— Щасти тобі. Подзвони пізніше, — сказала Брайс, збираючись роздивитися примирливе підношення фавни.

Затримавшись у дверях, Юніпер сказала Ганту:

— Роби свою роботу, Умбро Мортісе.

І зникла.

Брайс вмостилася на білому шкіряному стільці за скляним столиком і, діставши шоколадний круасан, зітхнула. Відкусивши шматок, вона застогнала від задоволення.

— А легіонери їдять круасани?

Гант стояв на місці, обпершись об стільницю.

— Ти серйозно питаєш?

Брайс уминала за обидві щоки.

— Чого ти так рано встав?

— Уже майже пів на восьму. Не так уже й рано. Але твоя химера майже всілася мені на обличчя, тож як я міг не встати? І скажи, у кого ще є ключі від цієї квартири?

Вона доїла круасан.

— У моїх батьків, Юніпер і консьєржа. До речі… треба віддати його комплект і зробити собі новий.

— І мені.

Другий круасан був на півдорозі до її рота, але вона його відклала.

— Цього не буде.

Він пильно подивився на неї.

— Ні, буде. І ти зміниш захисні заклинання, щоб я міг отримати доступ…

Вона відкусила круасан.

— Хіба не виснажливо постійно бути альфа-козлом? У вас що, є якийсь довідник? Можливо, таємні групи підтримки?

— Яким козлом?

— Альфа-козлом. Владним і агресивним, — вона махнула рукою на його голий торс. — Знаєш, ви, чоловіки, з найменшого приводу рвете на собі сорочку, ви знаєте два десятки способів убивати людей, жінки аж зі шкури пнуться, щоби бути разом з вами, а коли ви нарешті залізаєте якійсь із них у труси, то перетворюєтеся на божевільних самців, які тільки й прагнуть спаровуватися, забороняючи іншим чоловікам дивитися чи навіть говорити з нею, вирішувати, що і коли вона має їсти, вдягати, коли бачитися з друзями…

— Що ти таке верзеш?

— Ваші хобі — це постійні роздуми, бійки і волання, ви досконало опанували прерізні способи гарчання і ричання, у вас свій гурток крутих хлопців, але щойно один з вас одружується, решта починає сипатися, як кісточки доміно, і помагай вам боги, коли у вас починають народжуватися діти…

Він вихопив у неї круасан. Брайс враз замовкла.

Вона здивовано витріщилася на нього, тоді на круасан, і Гант, підносячи смаколик до рота, подумав, що вона зараз його покусає. Чорт, а смачно ж.

— По-перше, — сказав він, підтягнувши стілець, розвернувши його спинкою вперед і всівшись, широко розставивши ноги, — останнє, що мені хотілося би, — це переспати з тобою, тож усю цю маячню про секс, парування і дітей можна виключити. По-друге, у мене немає друзів, тож найближчим часом не чекай, що я кудись гайну з ними відпочити. По-третє, якщо вже говорити про відсутність одягу… — Він доїв круасан і багатозначно глянув на неї. — Це не я щоранку розгулюю по квартирі у ліфчику й трусах, доки зрештою не вдягнуся.

Він щосили намагався викинути це з голови: як після ранкової пробіжки вона більше години робила зачіску і макіяж у самій лише спідній білизні, якої у неї, схоже, був великий і вражаючий вибір.

Гант подумав, що якби він виглядав так, як вона, то теж би так вичепурювався.

Брайс у відповідь лише сердито глянула на нього — на його рот і руку — і буркнула:

— Це був мій круасан.

Пропищала кавоварка, але він не зрушив з місця.

— Ти зробиш мені новий комплект ключів. І додаси мене на магічну панель. Тому що це частина моєї роботи, а наполегливість не є першою ознакою альфа-козла — це ознака того, що я хочу бути впевненим, що ти не помреш.

— Не треба так лаятися. Ти засмучуєш Сирінкса.

Він нахилився так близько, що помітив золоті цятки в її бурштинових очах.

— Крихітко, ти сама ще та лихослівниця. А судячи з того, як ти себе поводиш, гадаю, альфа-козлом ти назвала не того.

Брайс зашипіла.

— Бачиш? — манірно промовив він. — Як ти там казала? Прерізні способи гарчання і ричання? — Гант махнув рукою. — Ось тобі й маєш.

Вона постукала нігтями кольору сутінкового неба по скляному столику.

— Ніколи більше не їж моїх круасанів. І припини називати мене крихіткою.

Гант самовдоволено посміхнувся і підвівся.