Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 64)

Ембер Квінлан мала приголомшливий вигляд. Не дивно, що той фейський придурок тяжів над нею настільки, що вона від нього втекла. Довге чорне волосся облямовувало обличчя, яке могло би бути на рекламному щиті: веснянкувата шкіра, повні губи і високі вилиці, які робили погляд її темних бездонних очей просто вражаючим.

Викапана Брайс — тільки колір волосся й очей інакший. Поруч з Ембер стояв не менш привабливий смаглявий темноволосий чоловік, обіймаючи її за тонкі плечі й широко усміхаючись фотографу. Гант ледве роздивився напис на срібному армійському жетоні поверх сірої сорочки чоловіка.

Здуріти можна.

То прийомним батьком Брайс був Рендалл Сілаґо? Легендарний снайпер і герой війни? Гант не розумів, як пропустив цей факт у її досьє, хоча, мабуть, два роки тому, він просто побіжно прогортав розділ про її батьків.

Не дивно, що його донька була такою безстрашною. А з ними, праворуч від Ембер, стояла Брайс.

Їй було не більше трьох років. Червоне волосся було високо зібране у дві розсмикані кіски. Ембер дивилася на доньку трохи досадливо, наче Брайс повинна була бути так само чепурно вбрана, як і двоє дорослих. Але дівчинка зухвало дивилася на матір у відповідь, вперши ручки у свої пухкенькі боки і розставивши ноги в очевидній бойовій стійці. З ніг до голови вкрита багнюкою.

Гант хихикнув і глянув на іншу фотографію на комоді.

Це була прекрасна світлина: дві жінки — власне, дівчини — на червоній скелі на вершині пустельної гори сиділи пліч-о-пліч спинами до фотоапарата, дивлячись на піщану місцину, порослу чагарниками, далеко унизу. Однією з них була Брайс — він зрозумів це з водоспаду її червоного волосся. Друга дівчина була у знайомій шкіряній куртці з написом прадавньою мовою Республіки: «За любові усе можливо».

Другою дівчиною була Даніка. І це її куртку зараз носила Брайс.

Інших фотографій Даніки у квартирі не було.

За любові усе можливо. Це був давній вислів, який належав комусь із богів, але Гант не пам’ятав, кому саме. Мабуть, Хтоні — це було в дусі богині-матері. Гант уже давно перестав відвідувати храми і звертати особливу увагу на надто завзятих жриць, які час від часу вигулькували у ранкових ток-шоу. Ніхто з п’ятірки богів жодного разу не допоміг ні йому, ні тим, хто був йому небайдужий. Зокрема Урд частенько кидала його через хрін.

Голова Даніки лежала на плечі Брайс, і її світле волосся, зібране у кінський хвіст, спадало на спину подруги. Брайс була у просторій білій футболці, а на колінах лежала її перев’язана рука. Усе її тіло було у синцях. І — о боги — ліворуч від Даніки лежав меч. Відполірований, він був схований у піхви — але Гант знав, що це за меч.

Сабіна оскаженіла, коли виявилося, що меч зник із квартири, в якій вбили її доньку. Вочевидь, це була якась вовча реліквія. Але ж ось він, лежить біля Брайс і Даніки на пустельній горі.

Сидячи на тій червоній скелі й дивлячись згори на навколишній світ, вони скидалися на двох солдатів, які щойно пройшли найжахливіші коридори Хела і отримали заслужену відпустку.

Гант відвернувся від світлини і потер татуювання на чолі. Легким рухом він прикликав холодний вітер і щільно запнув важкі сірі портьєри на панорамних вікнах. Потім неквапливо роздягнувся і виявив, що ванна кімната була така ж простора як і гостьова.

Він швидко вимився і, навіть не висохнувши, завалився у ліжко. Останнє, що він бачив, перш ніж його охопив сон, була фотографія Брайс і Даніки, навіки застиглих у миті спокою.

28

Відчувши у кімнаті присутність самця, Гант враз прокинувся й потягнувся до ножа під подушкою. Розплющивши одне око й міцно стискаючи руків’я, він почав пригадувати, де розташовані вікна, проходи і будь-яка потенційна зброя, якою він міг би скористатися…

Але на сусідній подушці він побачив Сирінкса, сплющена мордочка якого вдивлялася йому в обличчя.

Гант застогнав і полегшено видихнув. Химера у відповідь бемкнула його лапою.

Гант відкотився подалі.

— І тобі доброго ранку, — пробурмотів він, оглядаючи кімнату. Вчора ввечері він точно зачиняв двері. Зараз вони були навстіж відчинені. Гант глянув на годинник.

Сьома ранку. Він не помітив, щоб Брайс встала на роботу — не чув, щоб вона снувала по квартирі, як не чув і музики, яку вона полюбляла вмикати.

Щоправда, він не почув, як відчинилися двері й до його кімнати. Він спав мов убитий. Сирінкс поклав голову на плече Ганта і скорботно зітхнув.

Хай Солас милує.

— Чому мені здається, що якщо я нагодую тебе сніданком, це насправді буде для тебе вже вдруге чи втретє за сьогодні?

Круглі очі химери невинно кліпнули.

Не стримавшись, Гант почухав пустотливого маленького звіра за вушками.

У залитій сонцем квартирі поза його кімнатою панувала тиша, сонячне світло нагрівало світлий паркет. Гант виліз із ліжка і натягнув штани. Після вчорашніх подій його сорочка скидалася на ганчірку, тож він залишив її на підлозі і… Прокляття. Телефон. Він схопив його з приліжкового столика і перевірив повідомлення. Нічого нового, жодних пропущених викликів від Михея — дякувати богам.

Він залишив телефон на комоді біля дверей і потьопав до вітальні.

Тихо і порожньо. Якщо Квінлан щойно пішла…

Він кинувся через вітальню до коридору на протилежному боці кімнати. Двері її спальні були прочинені — мабуть, так Сирінкс і вибрався, — а Квінлан…

Міцно спала. Серед купи зім’ятих ковдр, долілиць, обхопивши руками подушку. Майже в такій же позі, в якій вчора у клубі лежала на Юніпер, коли закрила подругу своїм тілом.

Ганту подумалося, що більшість сприйняла би її сіру нічну сорочку, облямовану блідо-рожевим мереживом, з глибоким вирізом на спині, за звичайну майку. Сирінкс протрюхикав повз нього, застрибнув на ліжко і тицьнув носом у її голе плече.

Татуювання на її спині — красиві, вигадливі рядки, написані незнайомою йому абеткою, — підіймалося й опускалося в такт її диханню. Її золотиста шкіра була поцяткована синцями, яких він учора не помітив і які сьогодні вже позеленіли — завдяки фейській крові, яка текла в її жилах.

А він стояв і витріщався на неї. Наче якийсь довбаний збоченець.

Гант розвернувся у проході. Раптом крила стали йому завеликими, а шкіра — надто натягнутою, коли відчинилися вхідні двері. Плавно завівши руку за спину, він стиснув руків’я ножа…

До квартири влетіла Юніпер, з коричневим пакетом, з якого пахнуло шоколадною випічкою, в одній руці й запасною в’язкою ключів у іншій. Помітивши його біля дверей спальні, фавна завмерла і здивовано відкрила рота.

Вона обвела його очима — не так, як це робили деякі жінки, поки не помічали його татуювання. Її погляд казав йому, що вона розуміє, що робить напівголий чоловік у квартирі Брайс о сьомій годині ранку.

Гант відкрив рота, щоб сказати, що все не так, як здається, але Юніпер мовчки пройшла повз нього, цокаючи елегантними копитцями по паркету.

Трусячи пакетом, вона зайшла до спальні, і Сирінкс, ошаленівши, завиляв лев’ячим хвостиком.

— Я принесла шоколадні круасани, тож відривай свою голу дупцю від ліжка і вдягайся, — проспівала Юніпер.

Підвівши голову, Брайс побачила подругу, а потім і Ганта у коридорі. Не потрудившись натягнути край своєї нічної сорочки на бірюзові мереживні трусики, вона примружилася:

— Що?

Юніпер підійшла до ліжка і, схоже, збиралася плюхнутися на нього, але тоді різко глянула на Ганта.

Він напружився.

— Усе не так, як здається.

— Тоді ми хотіли б усамітнитися, — мило всміхнулася йому Юніпер.

Гант рушив на кухню. Кава. Здається, гарна ідея.

Він відчинив шафку і дістав чашки. Їхні голоси все одно долітали до нього.

— Я намагалася додзвонитися, але твій телефон вимкнений — я подумала, що ти, певно, його загубила, — сказала Юніпер.

Зашурхотіли ковдри.

— Ти в порядку?

— У повному. У новинах досі висловлюють здогадки, але вже вважають, що це зробили людські повстанці з Панґери, прагнучи створити проблеми тут, у нас. Є відеозапис із вантажної пристані, на якому видно їхню символіку на ящиках з вином. Вважається, що так бомба і потрапила у клуб.

Отже відучора теорія не змінилася. Але ще належало з’ясувати, чи був вибух насправді пов’язаний з Рогом. Гант нагадав собі дізнатися в Ісаї, як справи з дозволом на зустріч із Бріґґсом, щойно Юніпер піде.

— «Ворон» сильно зруйнований?

Важке зітхання.

— Ага, дуже сильно. Невідомо, коли він знову відкриється. Учора я нарешті зв’язалася з Ф’юрі, і вона сказала, що Різо настільки знавіснів, що призначив винагороду за голову винного.

Нічого дивного. Гант чув, що попри свою веселу вдачу, розлючений перевертень-метелик ставав справжнім звіром.

— Мабуть, через це Ф’юрі повернеться додому, — додала Юніпер. — Ти ж знаєш, що вона не встоїть перед таким викликом.

Вогняний Соласе. Не вистачало ще й Ф’юрі Акстар у цьому безладі. Гант засипав кавові зерна у млинок блискучої хромованої кавоварки, вбудованої у кухонну стіну.

— То вона повернеться додому по винагороду, але не щоб побачитися з нами? — напружено спитала Квінлан.

Юніпер мовчала. А тоді відповіла:

— Ти не одна тієї ночі втратила Даніку, Бі. Усі ми справлялися з цим по-різному. Відповіддю Ф’юрі на біль було втекти.

— Це твій психотерапевт так сказав?