Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 60)
Вона мовчки сиділа, і далі втуплюючись поглядом у порожнечу, поки він вичистив її закривавлені вуха.
Гант не володів медмагією, як-от відьми, але мав достатньо широкий досвід лікування бойових травм, щоб оцінити стан її загострених вух. Для фейського слуху цей вибух був жахливо оглушливий — а людська кров вповільнювала процес зцілення. На щастя, він не знайшов ніяких ознак тривалої кровотечі чи пошкоджень.
Він почав з лівого вуха. А коли закінчив, то помітив, що її коліна були здерті й у ранах стирчали скалки каменю.
— Юніпер має шанс стати примою-балериною, — нарешті прохрипіла Брайс. — Перша фавна за всю історію. Невдовзі починається літній сезон — вона дублерка головних ролей у двох виставах. І у всіх п’ятьох взагалі — солістка. Цей сезон вирішальний для неї. Якщо вона травмувалася, наслідки можуть бути згубні.
— Вона здійснила Занурення, тож швидко одужає, — він дістав з аптечки пінцет.
— Тим не менш.
Вона засичала, коли він почав обережно витягувати скалки металу і каменю з її коліна. У клубі її з силою відкинуло на підлогу. Навіть попри вибух він бачив, що вона зробила.
Вона кинулася до Юніпер, закриваючи її своїм тілом.
— Зараз пектиме, — сказав він, насуплено дивлячись на пляшку цілющого розчину. Недешеве зілля. Дивно, що воно взагалі тут є, враховуючи що принц і його товариші усі здійснили Занурення. — Зате не буде шрамів.
Вона знизала плечима, втупившись у великий темний екран телевізора за його спиною.
Гант залив її рану розчином, і Брайс засмикалася. Тоді він міцно схопив її за литку і тримав, попри її прокльони.
— Я тебе попереджав.
Вона видихнула крізь зціплені зуби. Край її і без того короткої сукні задерся від її рухів, і Гант сказав собі, що подивиться тільки для того, щоб перевірити, чи немає інших пошкоджень, але…
На гладенькому, бентежно ідеальному стегні тягнувся товстий, грубий шрам.
Гант завмер. Вона так його і не звела.
То кожен раз, коли він краєм ока помічав, як вона шкутильгає… Це було не через ті її кляті туфлі. А через це. Через
— Коли чоловіки стають навколішки між моїми ногами, Аталаре, — промовила вона, — вони зазвичай не кривляться.
— Що?
Але тієї миті він усвідомив, що її литка досі в його руці, відчув дотик її шовковистої шкіри до його мозолястої долоні. Як і усвідомив те, що й справді стоїть навколішках між її стегнами, схилившись ближче до колін, щоб побачити шрам.
Гант відсахнувся, не в змозі стримати жар, який підбирався до його обличчя, і прибрав руку з її ноги.
— Вибач, — витиснув з себе він.
Веселий блиск у її очах зник, і вона спитала:
— Як думаєш, хто це зробив — у клубі?
На його долоні досі відчувалося тепло її ніжної шкіри.
— Не уявляю.
— Це може бути якось пов’язано з нашим розслідуванням?
Відчуття провини заблисло на її очах вологою поволокою, і він зрозумів, що в її пам’яті промайнуло тіло послушниці.
Гант похитав головою.
— Мабуть, ні. Якби хтось хотів нас зупинити, куля в лоба — певніше рішення, ніж вибух у клубі. Це цілком міг бути якийсь конкурент власника клубу. Або рештки повстанської групи Кереса, які хочуть посіяти безлад у цьому місті.
— Думаєш, війна дійде до нас? — спитала Брайс.
— Дехто з людей цього хоче. Дехто з ванірів — теж. Щоб здихатися людей, як вони кажуть.
— Цією війною вони зруйнували цілі частини Панґери, — пробурмотіла вона. — Я бачила репортажі.
Вона глянула на нього, і в повітрі зависло німе запитання:
— Магія і машини. Завжди небезпечна суміш, — тільки й відповів Гант.
Слова забриніли між ними.
— Я хочу додому, — видихнула Брайс. Знявши куртку, Гант накинув її на плечі Брайс, і вона ледь у ній не потонула. — Хочу змити усе це, — вона вказала на кров на своїй голій шкірі.
— Гаразд.
Але раптом вхідні двері відчинилися. Почулися кроки однієї пари ніг.
Гант розвернувся, дістаючи прихований на стегні пістолет, коли до вітальні увійшов Рунн у супроводі тіней.
— Вам це не сподобається, — промовив принц.
Їй хотілося додому. Хотілося подзвонити Юніпер. Подзвонити мамі й Рендаллу, просто щоб почути їхні голоси. Подзвонити Ф’юрі й дізнатися, що їй відомо, хоч подруга і не відповідала ні на дзвінки, ні на повідомлення. Хотілося подзвонити Джесібі та
Рунн, з кам’яним обличчям і весь забризканий кров’ю, зупинився у проході.
Гант сховав пістолет до кобури на стегні й сів на диван поруч із Брайс.
Рунн підійшов до раковини і налив собі склянку води просто з крана. Кожний його рух був скутий, а навколо нього шепотілися тіні. Але принц видихнув, і тіні, які створювали напруження, зникли.
Гант збавив її необхідності вимагати від Рунна подробиць.
— Припускаю, це пов’язано з тим, хто підірвав клуб?
Рунн кивнув і глитнув води.
— Усе вказує на людських повстанців, — кров Брайс похолола у жилах. Вони з Гантом перезирнулися. Їхні нещодавні припущення виявилися недалекими від істини. — Бомбу пронесли до клубу, сховавши у партії вина. Якась нова вибухова рідина. На ящику вони залишили візитівку — свій логотип.
— Чи є потенційний зв’язок із Філіпом Бріґґсом? — втрутився Гант.
— Бріґґс досі за ґратами, — відповів Рунн. Ввічливий спосіб описати покарання, якого лідер повстанців зазнавав у руках ванірів у Адрестійській В’язниці.
— Але рештки його кересівської секти — ні, — хрипло промовила Брайс. — Даніка була першою, хто накрила лабораторію Бріґґса. Навіть якщо він її не вбивав, він усе одно відбуває покарання за свої повстанські злочини. Він міг наказати своїм послідовникам влаштувати цей вибух.
Рунн насупився.
— Я думав, що вони розбіглися — приєдналися до інших фракцій або повернулися на Панґеру. Але ось те, що вам не сподобається: поруч із логотипом на ящику стояв фірмовий знак. Мої і твої люди вирішили, що це викривлений півмісяць — посилання на назву міста, — але я переглянув відеозапис камер зі складу до вибуху бомби. Важко розібрати, але це також могло бути зображення вигнутого рога.
— Який стосунок Ріг має до людського повстання? — спитала Брайс. І раптом у неї пересохло у роті. — Зажди. Думаєш, зображення Рога було посланням до нас? Застереженням відмовитися від пошуків Рога? Ніби вбивства послушниці недостатньо?
— Те, що клуб підірвали, коли ми були всередині, не може бути звичайним бігом, — міркував Гант. — Як і той знак на ящику, схожий на Ріг, — тоді, коли ми по вуха загрузли у його пошуках. Перед тим як Даніка накрила Бріґґса, він планував підірвати «Білий Ворон». Відколи він опинився за ґратами, члени секти Кереса не давали про себе знати, але…
— Вони могли повернутися, — наполягала на своєму Брайс. — Продовжити з того, на чому зупинився Бріґґс, або якось отримати від нього вказівки — навіть із в’язниці.
Гант спохмурнів.
— Або за всім цим від початку стояв один із послідовників Бріґґса — підготовка до вибуху, вбивство Даніки,
— Ти геть здурів? — спитав Рунн.
Гант проігнорував його і набрав номер, підводячись із дивана.
— Він в Адрестійській В’язниці, тож запит можуть обробляти кілька днів, — пояснив він Брайс.
— Чудово, — вона відігнала думку про те, якою саме буде ця зустріч. Фанатизм Бріґґса щодо прав людей тривожив Даніку, і вона рідко хотіла говорити про нього. Арешт Бріґґса і його кересівської секти, яка відгалужувалася від головного повстанського руху Офіон, був тріумфом, визнанням Зграї Дияволів. Але цього все одно виявилося недостатньо, щоб заслужити схвалення Сабіни.
Гант приклав телефон до вуха.
— Привіт, Ісає. Так, я в порядку, — він вийшов у вестибюль, і Брайс провела його поглядом.
— Король Осені знає, що я втягнув тебе у пошуки Рога, — тихо промовив Рунн.