Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 6)

«Вовченя за мною скучило?» — написала вона.

«Сама знаєш», — відповів Ітан.

— Ми перемогли, — протягнув Коннор, який розвалився на її улюбленому місці на дивані. Його сіра футболка університетської команди з сонцеболу зам’ялася, і з-під неї визирав трикутник м’язів під золотавою шкірою.

— Ітан забив переможний гол, — сказав Бронсон, який досі був у сріблясто-синій футболці з написом «Голстром» на спині.

Молодший брат Коннора, Ітан, вважався неофіційним членом Зграї Дияволів. Також він був для Брайс другою найближчою людиною після Даніки. Їхнє листування було нескінченним потоком підколів, жартів, фотографій і добродушного буркотіння про зарозумілість Коннора.

— Знову? — спитала Брайс, скидаючи свої перлисто-білі туфлі на десятисантиметрових підборах. — Невже Ітан не може поділитися славою з іншими хлопцями?

Зазвичай Ітан сидів би на цьому дивані біля свого брата, через що Брайс була змушена втискатися між ними, поки ті дивилися якесь рандомне телешоу, але після матчів він волів веселитися з товаришами по команді.

Кутик рота Коннора розтягнувся у слабкій усмішці, поки Брайс нерозважливо довго, на думку більшості людей, дивилася на нього. П’ятеро його друзяк зі зграї — двоє з яких досі були у вовчій подобі і махали пухнастими хвостами — розсудливо тримали роти і пащі на замку.

Усім було відомо, що якби не Даніка, то Альфою Зграї Дияволів був би Коннор. Але самого Коннора це не обурювало. Він не мав аж таких амбіцій. На відміну від Сабіни.

Брайс посунула на вішалці свою запасну балетну торбу, щоб звільнити місце для сумочки, і спитала вовків:

— Що дивитеся?

Що б не показували сьогодні по телевізору, вона вже вирішила згорнутися калачиком на дивані у своїй кімнаті з любовним романом у руках. За зачиненими дверима.

Наталі, яка на дивані гортала журнал про світські плітки, не відриваючись відповіла:

— Якийсь новий детектив про зграю левів, що намагається викрити злочинну фейську корпорацію.

— Схоже на оскароносний сюжет, — сказала Брайс. Бронсон несхвально гмикнув. Здорованю були більше до смаку артхаусні фільми і документалки. Не дивно, що йому ніколи не дозволяли обирати кінострічки для Вечора Зграї.

Коннор провів мозолястим пальцем по вигнутому бильцю дивана.

— Щось ти пізно.

— У мене робота, — відповіла Брайс. — Ти теж міг би знайти собі заняття. А то присмоктався мов п’явка до мого дивана.

Це було не зовсім справедливо. Як перший заступник Даніки, Коннор виконував її присуди. Аби зберегти місто у безпеці, він убивав, катував, калічив, а потім повертався і повторював усе спочатку, перш ніж на небо встигав зійти місяць.

Він ніколи на це не скаржився. Ніхто з вовків не скаржився.

«Який сенс скиглити, — відповіла колись Даніка, коли Брайс спитала в неї, як вона витримує таку жорстокість, — якщо однаково приєднаєшся до лав Допоміжних сил?» Доля перевертнів — природжених хижаків — була визначена наперед. Ще до їхнього народження вирішувалося, до яких зграй Допоміжних сил вони потраплять.

Брайс намагалася не дивитися на рогатого вовка, витатуйованого на шиї Коннора — доказ цієї рокованої довічної служби. Доказ його довічної вірності Даніці, Зграї Дияволів і Допоміжним силам.

Коннор лише обвів Брайс поглядом. Від його півусмішки Брайс заскрипіла зубами.

— Даніка на кухні. З’їсть половину піци, перш ніж ми встигнемо вхопити шматочок.

— Неправда! — почулася приглушена відповідь.

Коннор усміхнувся ще ширше.

Від цієї усмішки, від пустотливого вогника в його очах у Брайс трохи збилося дихання.

Решта зграї продовжувала старанно втуплюватися в екран телевізора, вдаючи, що вони дивляться вечірні новини.

Важко ковтнувши, Брайс спитала його:

— Є щось, що я маю знати? — Що у перекладі означало: «Зустріч по Бpiґґcy пройшла жахливо?»

Коннор зрозумів, що вона мала на увазі. Завжди розумів.

Він кивнув у бік кухні:

— Побачиш.

Переклад: «Так собі».

Брайс скривилася і, спромігшись відірвати погляд від Коннора, побрела на невеличку компактну кухню. На кожному кроці вона відчувала на собі його погляд.

І, мабуть, вихиляла стегнами. Зовсім трішки.

Даніка справді пхала до рота шматок піци, дивлячись на Брайс широко розплющеними очима, попереджуючи її тримати язика за зубами. Брайс зчитала німе благання подруги і лише кивнула.

Краплі з напівпорожньої пляшки пива стікали на білу пластикову кухонну стільницю, на яку спиралася Даніка. Комірець позиченої у Брайс шовкової блузки просякнув потом. Її коса спадала на худе плече, а кольорові пасма були незвично бляклі. Навіть її шкіра, яка зазвичай пашіла кольором і здоров’ям, здавалася мертвотно-блідою.

Правду кажучи, паршиве кухонне освітлення — два вбогих вбудованих круглих світильники першосвітла — спотворило би будь-кого, але… Пиво. Їдло. Зграя тримає дистанцію. І ця втомлена порожнеча в очах подруги — так, на тому засіданні сталася якась халепа.

Брайс відчинила холодильник і дістала собі пиво. Кожен з вовків у зграї мав свої уподобання, до того ж вони мали звичку приходити, коли їм заманеться, тому холодильник був вщент забитий пляшками, бляшанками і… що це? Брайс готова була присягнутися, що це — глек із медовухою. Напевно, Бронсона.

Брайс узяла пляшку улюбленого пива Наталі — міцного, мутного, з молочним присмаком — і відкрутила кришку.

— Що з Бріґґсом?

— Офіційно звільнено. Михей, Король Осені та Провидиця продивилися всі закони і підзаконні акти, та все одно не змогли знайти спосіб закрити лазівку для цього покидька. Рунн навіть змусив Деклана скористатися його навороченою системою пошуку, але все одно нічого не знайшов. Сабіна наказала Зграї Вбивчого Місяця і кільком янголам з 33-го стежити сьогодні за Бріґґсом.

Кожна зграя обов’язково мала вихідний вечір раз на тиждень, і сьогодні він був у Зграї Дияволів — беззаперечно. Інакше Даніки тут не було б: вона би стежила за кожним кроком Бріґґса.

— Отже, ви всі дійшли згоди, — сказала Брайс. — Принаймні з цим порядок.

— Ага, поки Бріґґс не підірве щось або когось, — Даніка гидливо похитала головою. — Це таке безглуздя.

Брайс уважно подивилися на подругу. Губи напружені, шия спітніла.

— Що сталося?

— Нічого, — надто швидко випалила Даніка, і Брайс слабо в це повірилося.

— Тебе щось гризе. Ситуація з Бріґґсом — важкий удар, але ти завжди швидко оговтувалася. — Брайс примружилася. — Чого ти мені не договорюєш?

Очі Даніки зблиснули.

— Нічого, — відповіла вона і сьорбнула пива.

Лишалася тільки одна відповідь.

— Гадаю, Сабіна сьогодні була особливо в ударі.

Даніка лише вгризлася у свій шматок піци.

Брайс зробила два довгих ковтка, спостерігаючи за Данікою, яка відсутнім поглядом роздивлялася бірюзові шафки над стільницею з облупленою по краях фарбою.

Повільно жуючи, Даніка з повним ротом промовила:

— Сабіна після зустрічі приперла мене до стінки. Просто в коридорі, біля кабінету Михея. Тож усі прекрасно чули, як вона розповідала мені про вбивство двох аспірантів університету біля Храму Богині Місяця, що сталося на минулому тижні під час вимкнення світла. Моя зміна. Мій район. Моя вина.

— Про це дізналися лише через тиждень? — скривилася Брайс.

— Вочевидь.

— Хто їх убив?

Студенти університету Міста Півмісяця постійно перлися до Старої Площі й завжди створювали проблеми. Брайс і Даніка, навіть попри те що були випускницями цієї альма-матер, часто бідкалися на відсутність височезного електричного паркану, який би замикав студентів у їхньому куточку міста. Просто щоб ті з вечора п’ятниці і до ранку неділі не обсцикали і не оббльовували Стару Площу.

Даніка знову потягла пива.

— Гадки не маю, хто це зробив, — вона здригнулася, її карамельні очі потемніли. — Хоча за запахом це були люди — на те, щоб ідентифікувати їх, пішло двадцять хвилин. Їхні тіла були розірвані на шматки і частково з’їдені.

Брайс намагалася не уявляти собі цю картину.