Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 53)
— Сам внутрішній двір створений на зразок такого ж дворика у Вічному Місті, — почувся голос жінки-гіда, за якою до храму, наче вивід каченят, прослідувала чергова група туристів.
А у кінці групи — винно-червона шевелюра.
І надто впізнавана пара сірих крил.
Рунн скрипнув зубами, продовжуючи ховатися у тіні. Принаймні вона прийшла.
Група туристів зупинилася посеред внутрішнього святилища. Блиски їхніх фотокамер були наче спалахи блискавки Аталара у темряві. Поки всі розосереджувалися, гідеса голосно заговорила:
— А ось і вона, друзі: статуя самої Богині Місяця. Скульптуру покровительки Місяцеграда було вирізьблено з цільної брили мармуру зі знаменитих Каліпрійських Кар’єрів біля ріки Мелантос на Півночі. Цей храм став першою будівлею, спорудженою після заснування міста п’ятсот років тому. Розташування міста було обране саме завдяки тому, як вигиналося русло ріки Істрос. Чи може хтось сказати, на щось схожий цей вигин?
— На півмісяць! — вигукнув хтось, і слова, відбившись луною від мармурових колон, пройшли крізь дим, що клубочився з чаші з пахощами, встановленої між вовками біля ніг богині.
Рунн побачив, що Брайс із Гантом роззираються, шукаючи його, і на мить відсунув тіньову завісу, щоб вони його помітили. Але це їх не вразило: обличчя Брайс лишилося невимушеним, а Аталар лише усміхнувся.
Неймовірно, хай йому Хел.
Оскільки всі туристи були зосереджені на гідесі, ніхто не помітив, як незвична парочка відійшла від групи. Рунн стримував завісу, поки Брайс із Гантом не наблизилися, — а тоді наказав тіням охопити і їх.
— Хитромудрий трюк, — тільки й сказав Гант.
Брайс промовчала. Рунн намагався не згадувати, як сестра захоплювалася щоразу, коли він демонстрував їй поєднання своїх тіней і зоряного світла — дві половини його магічної сили працювали як одне ціле.
— Я кликав тебе. Не його, — промовив Рунн.
Брайс узяла Аталара під руку. Виглядала ця парочка кумедно: Брайс була у своїй вишуканій робочій сукні й на підборах, а янгол — у своєму чорному бойовому костюмі.
— На жаль для тебе, тепер ми нерозлийвода. Найкращі друзі.
— Найкращі, — підтакнув Гант, продовжуючи вишкірюватися. Богиня Місяця пристрелить його. Добром це не скінчиться.
Брайс кивнула у бік туристів, які пленталися за гідесою по храму:
— Може, тут камер і немає, але у них є.
— Вони зосереджені на екскурсії, — сказав Рунн. — А на тлі їхнього шуму наша розмова лишиться непоміченою. — Тіньова завіса приховувала його від сторонніх очей, але пропускала звук.
Крізь тонкі брижі у тінях було видно молоду пару, яка обходила статую. Вони без кінця фотографували і не помічали темніший згусток тіней у дальньому кутку. Але Рунн замовк, і Брайс із Аталаром зробили те саме.
Поки вони чекали, доки парочка пройде далі, гідеса продовжувала розповідь:
— За хвилину ми детальніше зануримося в архітектурні чудеса внутрішнього святилища, але спершу зверніть увагу на статую. Сагайдак, певна річ, зроблений з чистого золота, а стріли — срібні, з діамантовим вістрям.
Хтось захоплено присвиснув.
— Саме так, — погодилася гідеса. — Їх пожертвував Архангел Михей, який є меценатом і інвестором різних благодійних організацій, фондів та інноваційних компаній. На жаль, — продовжила вона, — два роки тому з храму було викрадено третій зі скарбів Богині Місяця. Чи може хтось сказати, що саме?
— Ріг, — озвався хтось. — Про це було у всіх новинах.
— Жахлива крадіжка. Цьому артефакту важко знайти заміну. Парочка рушила далі, і Рунн опустив руки.
— Гаразд, Данаане. Ближче до справи. Чому ти покликав Брайс?
Рунн вказав на туристів, які фотографували руку богині. Зокрема пальці, зігнуті у порожній хватці, які раніше тримали тріснутий мисливський ріг зі слонової кістки.
— Тому що Король Осені наказав мені знайти Місячний Ріг. Аталар схилив голову набік, але Брайс пирхнула.
— То ось чого ти вчора питав про нього?
Їх знову перервали слова гідеси, яка рушила у кінець святилища:
— Прошу за мною. Ми отримали спеціальний дозвіл подивитися на кімнату, у якій до жертвоприношення підготовлюють оленя, якого спалять на честь Богині Місяця.
Крізь густу завісу тіней Брайс змогла розгледіти невеличкі двері у стіні.
Коли усі туристи покинули святилище, Гант, прищурившись, спитав:
— А що це взагалі таке, цей Ріг?
— Рябої кобили сон, — пробурмотіла Брайс. — Ти справді притягнув мене сюди для цього? Щоб я що — допомогла тобі вразити татуся?
Загарчавши, Рунн дістав телефон і, переконавшись, що тіньова завіса навколо них надійно тримається, відкрив теку зі світлинами, які він вчора ввечері зробив у Фейських Архівах.
Але перш ніж показати їх, він сказав Аталару:
— Місячний Ріг був зброєю, якою під час Перших Воєн володів Пелій, перший Зоренароджений Принц. Фейці викували його на своїй рідній землі, назвали на честь богині свого нового світу, і за допомогою нього боролися з ордами демонів після того, як здійснили Перехід. Ріг належав Пелію до самої його смерті, — Рун приклав руку до своїх грудей. — Моєму предку— чия сила тече у моїх жилах. Не знаю, як саме діяв Ріг, як Пелій поєднував його зі своєю магією, але Ріг завдавав демонічним принцам чимало неприємностей і вони робили все можливе, щоб забрати його.
Рунн простягнув телефон, і фотографія ілюмінованого рукопису яскраво осяяла захисну завісу густих тіней. Зображення різьбленого рога, піднесеного до губ фейця у шоломі, за тисячу років не змінилося і лишилося у первозданному вигляді. Над фігурою воїна сяяла восьмикутна зірка — емблема Зоренароджених.
Брайс завмерла. Це було властиво фейрі — цілковито завмирати, як олень у лісі.
— Для того щоб знайти Ріг, Пожирач Зірок створив нове жахіття, поєднавши кров Пелія, яку йому вдалося пролити, вразивши Принца на полі бою, з власним огидним єством, — продовжив Рунн. — Світло і темрява зіштовхнулися, і їхнє протистояння породило звіра, — Рунн провів пальцем по екрану телефона, і з’явилася наступна світлина. Причина, з якої він покликав Брайс — з якої пішов на цю авантюру.
Побачивши недоладне бліде тіло і прозорі вищирені зуби у роззявленій пащі, Брайс відсахнулася.
— Ти впізнаєш його, — тихо промовив Рунн.
Брайс струсила головою, ніби намагаючись повернутися до реальності, і мимовільно потерла стегно.
— Це демон, який тоді напав на янгола у провулку.
Гант різко глянув на неї:
— І на тебе теж?
Брайс ствердно кивнула.
— Що це за демон?
— Він живе у найтемніших глибинах Безодні, — відповів Рунн. — Настільки непроглядних, що Пожирач Зірок назвав його кристалосом — за кришталево-прозорі ікла і кров.
— Ніколи про нього не чув, — промовив Аталар.
Брайс уважно роздивлялася малюнок.
— Але… у матеріалах по Рогу, які я досліджувала, не було й згадки про довбаного
— Гадаю, на те, щоб це зробити, і
Брайс насупила брови.
— Але Ріг було зламано — по суті, він став непридатним, так?
— Так, — погодився Рунн. — Під час останньої битви епохи Перших Воєн принц Пелій і Принц Безодні зійшлися один з одним. Вони билися цілих три дні, доки Пожирач Зірок не завдав смертельного удару. Але Пелій встиг прикликати усю силу Рога і загнав Принца Безодні разом з його братією і їхніми арміями назад у Хел. Він назавжди запечатав Північний Розлом — тож тепер уся нечисть потрапляє у наш світ або крізь маленькі тріщини у Розломі, або завдяки незаконним ритуалам із сіллю.
Аталар нахмурився.
— То ти хочеш сказати, що смертельний артефакт, для полювання на який Принц Безодні
Брайс відповіла на недовірливий погляд Ганта:
— Коли Пелій запечатав Північний Розлом, Ріг тріснув навпіл. Його силу було втрачено. Фейрі й астері роками намагалися відновити його за допомогою магії, заклять та іншої лабуди, але марно. Йому було відведене почесне місце в Астерійських Архівах, але коли через кілька тисячоліть вони заснували Місяцеград, то передали його у Храм Богині Місяця.
Рунн похитав головою.
— Те, що народ фейрі дозволив віддати артефакт, свідчить про те, що вони знехтували його цінністю, — навіть мій батько забув про його значимість.
Доки його не вкрали і Король Осені не вбив собі в голову, що Ріг може стати об’єднувальним символом влади під час можливої війни.