Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 39)

Брайс оглянула свої нігті й усміхнулася. А потім обійняла дракійку. Обійняла, хай йому грець. Наче та була героїнею війни, яка здійснила бісів подвиг.

Дивно, що Гант не стер зуби до пеньків, поки Брайс нарешті підійшла до дверей, махнувши на прощання усміхненій рецепціоністці за стійкою, яка вручила їй запасну парасолю — мабуть, позичила на випадок дощу.

Скляні двері відчинилися, і Брайс нарешті зустрілася поглядом із Гантом.

— Ти, бляха, знущаєшся? — вибухнув він.

Вона відкрила парасольку, мало не вибивши йому око.

— Тобі що, немає більше чим зайнятися?

— Ти змусила мене чекати під дощем.

— Ти здоровий, сильний чоловік. Від мжички тобі лиха не буде.

Гант рушив із нею у крок.

— Я сказав тобі скласти два списки. А не йти у клятий салон краси.

Вона зупинилася на перехресті, чекаючи, доки проповзуть автівки, застряглі у щільному заторі, і вирівнялася на весь зріст. Звісно, їй було ще далеко до нього і вона все одно задирала голову, але якось їй вдавалося при цьому дивитися на нього зверхньо.

— Якщо ти так добре знаєшся на розслідуваннях, то чому б тобі самому не зайнятися цією справою і не звільнити мене від клопоту?

— Ти отримала наказ від Губернатора, — ці слова прозвучали абсурдно навіть для нього. Брайс перетнула вулицю і він рушив за нею. — І я думаю, що в тебе є особисті мотиви з’ясувати, хто стоїть за цими убивствами.

— Не треба ніяких припущень щодо моїх мотивів, — вона обминула калюжу чи то дощової води, чи то сечі. Враховуючи, що це була Стара Площа, сказати напевно було неможливо.

Він ледве стримався, щоб не штовхнути її в ту калюжу.

— У тебе зі мною якісь проблеми?

— Мені до тебе байдуже, тож які проблеми?

— Аналогічно.

Тепер її очі й справді спалахнули, ніби пломеніючи далеким вогнем. Вона уважно оглянула його з ніг до голови і чомусь — казна-чому — він відчув себе дрібним гномом.

Гант мовчав, доки вони нарешті не звернули на її вулицю, а тоді прогримів:

— Ти маєш скласти список підозрюваних і список місць, де Даніка побувала за останній тиждень свого життя.

Брайс роздивлялася свої нігті, пофарбовані у якийсь відтінок, що переходив від рожевого до барвінкового на кінчиках. Наче сутінкове небо.

— Ніхто не любить причеп, Аталаре.

Вони дійшли до аркового скляного входу до її будинку — у формі риб’ячого плавця, як уночі з’ясував Гант, — і двері розчинилися. Змахнувши кінським хвостиком, Брайс весело промовила:

— Бувай.

— Дехто може помітити, що ти оце клеїш дурня, Квінлан, і подумає, що ти намагаєшся перешкодити офіційному розслідуванню, — протягнув Гант. Якщо він не міг змусити її працювати над цією справою, то, можливо, міг її налякати.

Особливо правдою: з неї ще не були зняті підозри. До цього було ще далеко.

Її очі знову сердито спалахнули, і — прокляття — йому це сподобалося. Тож Гант лише додав, скрививши рота у слабкій усмішці:

— Краще поквапся. Ти ж не хочеш спізнитися на роботу.

Похід до манікюрного салону виявився виправданим у різних аспектах, але, мабуть, найбільшим плюсом стало те, що вона вивела з себе Аталара.

— Не розумію, чому б тобі не впустити янгола? — хандрила Лехаба, влізши на стару пенькову свічку. — Він такий гарнюній.

Брайс, яка сиділа у надрах бібліотеки галереї за столом із розкладеною численною клієнтською документацією, скоса глянула на полум’яну жіночу фігурку.

— Не ляпни воском на документи, Леле.

Вогняна спрайта незадоволено забуркотіла, але все одно плюхнулася дупцею на ґніт свічки. Краплі воску покотилися по боках, копиця її жовтого волосся замерехтіла над головою — наче вона й справді була пломенем з пухкими жіночими формами.

— Він же просто сидить собі на даху — в таку понуру погоду. Нехай би відпочив тут, на диванчику. Сирінкс каже, що янгол може розчесати його хутро, якщо йому нічим зайнятися.

Брайс зітхнула, звівши погляд до розмальованої стелі — на якій дбайливо було відтворене нічне небо. Величезна золота люстра, яка висіла по центру приміщення, була стилізована під сонце, що вибухає, а світильники навколо неї ідеально відображали розміщення семи планет.

— Янголу, — промовила вона, похмуро глянувши на Сирінкса, який дрімав на зеленому оксамитовому дивані, — сюди не можна.

Лехаба сумно зітхнула.

— Колись хазяйка замінить мене на якогось розпусного старигана, і ти пошкодуєш, що відмовляла на мої прохання.

— Колись якийсь розпусний стариган нарешті змусить тебе робити свою роботу і стерегти книжки, і ти пошкодуєш, що марнувала свій відносно вільний час на скиглення.

На столі зашипів віск. Брайс крутнула головою.

Лехаба лежала животом на свічці, одна її рука безвольно звисала. Звисала у небезпечній близькості до документів, над якими Брайс горбатилася останні три години.

— Не смій.

Лехаба розвернула руку, і стало видно татуювання на її вогненній плоті. За словами Лехаби, його зробили одразу після її народження. SPQM. Ці літери набивали на тілі всім духам — вогняним, водяним чи земним, без різниці. Покарання за те, що вони двісті років тому приєдналися до повстання янголів, насмілившись протестувати проти свого статусу перегринів. Статусу Нижчих. Астері зайшли ще далі за рабство і тортури, якими покарали янголів. Після повстання вони постановили, що усіх спрайтів — не лише тих, хто приєднався до Шахари і її легіону, — буде поневолено і вигнано з Дому Неба і Подиху. І що всі їхні нащадки також будуть вигнанцями і рабами. Навіки.

Це був один із найбільш вражаюче паршивих випадків в історії Республіки.

Лехаба зітхнула:

— Викупи мене у Джесіби. Тоді я зможу жити у твоїй квартирі й у тебе завжди буде тепла їжа і вода у ванній.

Брайс знала, що Лехаба була здатна на значно більше. Технічно магія вогняного духа перевершувала чари Брайс. Але таке ж можна було сказати і про більшість нелюдських рас. Та навіть попри те, що Лехаба була могутніша за Брайс, її сили все одно були жаринкою, порівняно з полум’ям фейрі. З полум’ям її батька.

Брайс відклала клієнтські папери убік.

— Це не так просто, Леле.

— Сирінкс казав, що тобі самотньо. Я могла би піднімати тобі настрій.

У відповідь химера перекотилася на спину, висолопивши язика, і захропіла.

— По-перше, у моєму будинку заборонено тримати вогняних духів. Чи водяних. Це справжній страховий кошмар. По-друге, недостатньо просто попросити Джесібу. Вона цілком може позбутися тебе тому, що я прошу тебе продати.

Лехаба підперла кругленьке підборіддя долонею і впустила чергову краплю воску небезпечно близько до документів.

— Вона віддала тобі Сирі.

Хтоно, даруй їй терпіння.

— Вона дозволила мені купити Сирінкса, тому що у моєму житті була повна срака і мені було хріново, а Сирінкс їй набрид і вона намагалася його продати.

— Тому що Даніка померла, — тихо сказала вогняна спрайта.

Брайс на секунду заплющила очі, а тоді промовила:

— Так.

— Не треба так лаятися, Бібі.

— Тоді янгол тобі точно не сподобається.

— Він вів мій народ у битву. До того ж він — представник мого Дому. Я заслуговую на зустріч із ним.

— Наскільки я пам’ятаю, та битва скінчилася доволі кепсько, і через це спрайтів вигнали з Дому Неба і Подиху.

Лехаба сіла, схрестивши ноги.