Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 37)

— Він був у твоєму досьє.

Брайс постукала ногою по столу.

— Ти ходив до Принца Рунна? — Вона би віддала золоту марку за те, щоб побачити протистояння її брата й особистого асасина Михея.

— Не я. Ісая, — буркнув Гант. Брайс посміхнулася. — Це стандартний протокол.

— То навіть після того, як ваш бос доручив мені знайти вбивцю, ви все одно відчули потребу перевірити моє алібі?

— Не я пишу довбані правила, Квінлан.

— Гм-м.

— Відкрий штори.

— Ні, дякую.

— Або ти могла би запросити мене до себе і полегшити мені роботу.

— Однозначно ні.

— Чому?

— Тому що ти так само прекрасно можеш виконувати свою роботу з того даху.

Здавлений сміх Ганта пройняв її до самих кісток.

— Нам було наказано докопатися до суті цих убивств. Тож, як не прикро це тобі казати, крихітко, нам доведеться дуже тісно зблизитися.

Від того, як він сказав «крихітко» — принизливим, поблажливо-зверхнім тоном, — Брайс скрипнула зубами.

Вона підвелася, під пильним поглядом Сирінкса протьопала до панорамного вікна і, трохи відсунувши штори, побачила янгола, який стояв на даху навпроти, приклавши телефон до вуха і дещо розставивши крила, ніби балансуючи на вітру.

— Не сумніваюся, що ти тішишся своєю роллю дамського захисника, але це мені доручили очолити справу. А ти всього лиш напохваті.

Навіть звідси їй було видно, як янгол закотив очі.

— Може, пропустимо цю ієрархічну маячню?

Сирінкс тицьнув носом у литки Брайс, а тоді сунув морду поміж її ноги і задивився на янгола.

— Що це в тебе за домашня тваринка така?

— Химера.

— Схоже, дорогий.

— Він такий.

— Квартира у тебе теж не з дешевих. Напевно, та чаклунка добре тобі платить.

— Так і є, — це була і правда, і брехня водночас.

Він махнув крилами.

— Тепер у тебе є мій номер. Дзвони, якщо щось піде не так, якщо відчуєш щось не те чи якщо тобі щось знадобиться.

— Наприклад, піца?

Вона чітко побачила середній палець, який Гант підняв над головою. І справді Тінь Смерті.

Брайс промуркотіла:

— З такими крилами з тебе вийшов би хороший кур’єр, — насправді янголи Місяцеграда ніколи не опускалися до такої роботи. Ніколи.

— Не закривай кляті штори, Квінлан, — він натиснув «відбій».

Вона лише глузливо помахала йому. А тоді щільно запнула штори.

Щойно Брайс плюхнулася на диван, на її телефон надійшло повідомлення:

«Твоя квартира охороняється захисними заклинаннями?»

Вона пустила очі під лоба і написала: «Я що, схожа на ідіотку?»

Гант швидко відповів:

«У місті відбувається якась чортівня, проти якої ти отримала першокласний захист — однак ти псуєш мені нерви своїми довбаними кордонами. Гадаю, це вичерпна відповідь щодо твоїх розумових здібностей».

Насупившись, Брайс настрочила відповідь:

«Лети у сраку, будь ласка».

Не встигнувши поміркувати про те, наскільки розумним було відправляти таке Умбрі Мортісу, вона натиснула «Надіслати».

Він нічого не відповів. З самовдоволеною посмішкою Брайс узяла пульт.

Від глухого удару у вікно вона ледь не вистрибнула з власної шкіри, а Сирінкс стрімголов рвонув до штор, завиваючи на все горло.

Брайс зіскочила з дивану і почала несамовито розсувати штори, гадаючи, чим він міг жбурнути в її шибку…

Просто за вікном завис Упалий янгол і сердито дивився на неї.

Брайс відмовлялася відступати, хоча серце шалено калатало у грудях. Єдине, що вона зробила, — це відчинила навстіж вікно, і вітер від його могутніх крил розтріпав її волосся.

— Чого тобі?

Він навіть не змигнув своїми темними очима. Вражаюче — єдине слово, що спадало на думку Брайс, яка дивилася на його гарне обличчя з виразними рисами і гострими вилицями.

— Ти можеш або полегшити це розслідування, або ускладнити його.

— Я не…

— Годі, — темне волосся Ганта розмаювалося на вітру. Шелест і змахи його крил заглушали звуки дорожнього руху — і людей та ванірів, які, задерши голови, зараз витріщалися на нього. — Ти не цінуєш того, що за тобою наглядають, що з тобою панькаються і все таке, — він схрестив на грудях свої мускулясті руки. — Нам обом не дали права голосу в цій домовленості. Тож замість того, щоб марнувати час на суперечки щодо особистих кордонів, чому б тобі не скласти список підозрюваних і даних про переміщення Даніки?

— А чому б тобі не припинити казати мені, як я маю розпоряджатися своїм часом?

Брайс могла заприсягтися, що відчула присмак ефіру, коли Гант загарчав:

— Я буду з тобою відвертий.

— Чудесненько.

Його ніздрі роздулися.

— Я зроблю все можливе, щоб розкрити цю справу. Навіть якщо це означає прив’язати тебе до довбаного стільця, поки ти не складеш ці списки.

Вона самовдоволено посміхнулася.

— О, бондаж. Прекрасно.

Очі Ганта потемніли.

— Не. Жартуй. Зі. Мною.

— Так, так, ти ж Умбра Мортіс.

Він блиснув зубами.