Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 31)
Джесіба лише промовила:
— Гадаю, ви прекрасно розбираєтеся в місцевому законодавстві, Губернаторе. Стаття п’ятдесят сьома: якщо урядовець потребує послуг стороннього підрядника, він має сплатити…
— Гаразд. Надішлете мені рахунок, — крила Архангела зашелестіли, зрадливо виказуючи його нетерплячість, але його голос був приязний, принаймні коли він розвернувся до Квінлан: — У мене скінчилися варіанти, а невдовзі скінчиться й час. Якщо хтось і може покроково відтворити дії Даніки в її останні дні життя і дізнатися, хто її вбив, — то це ви. Ви — єдиний зв’язок між жертвами, — Брайс лише здивовано вирячилася на нього. — Також я вважаю, що ваше посада тут, у галереї, надає вам доступ до осіб, які, ймовірно, не мають бажання спілкуватися з 33-м Легіоном чи Допоміжними силами. Ісая Тиберіан звітуватиме мені про всі ваші успіхи й уважно стежитиме за цим розслідуванням, — карі очі Михея оцінювально глянули на Ганта, ніби помічаючи кожен напружений м’яз його тіла і паніку, що потекла його жилами через звістку про прибуття Сандріель. — Гант Аталар — досвідчений мисливець на демонів. Він охоронятиме вас, поки ви шукатимете тих, хто стоїть за всім цим.
Очі Брайс звузилися, але Гант не наважився нічого сказати, аби не видати своє незадоволення — і полегшення.
Принаймні у нього буде привід не з’являтися у Коміціумі, поки там будуть Сандріель із Поллуксом. Але бути, по суті, нянькою і не мати змоги працювати над поверненням свого
— Чудово, — сказала Джесіба і перевела погляд на свою помічницю. — Брайс?
Брайс, бурштинові очі якої були сповнені холодного вогню, тихо промовила:
— Я знайду їх, — вона подивилася прямо на Архангела. — А потім я хочу, щоб ви стерли їх з лиця цієї довбаної планети.
Так, у Квінлан були яйця. Вона була дурна і зухвала, зате смілива. Утім, завдяки такому поєднанню якостей вона, найімовірніше, помре раніше, ніж здійснить Занурення.
Михей усміхнувся, наче теж це розумів.
— Що робити з убивцею, вирішуватиме наша судова система, — ухильна бюрократична відмовка; хоча у повітрі галереї зарокотала магія Архангела, ніби обіцяючи Квінлан, що він зробить так, як вона хоче.
— Добре, — пробурмотіла Брайс.
Джесіба Роґа насуплено глянула на свою помічницю, помітивши, що обличчя тієї досі палає холодним вогнем.
— Постарайся не померти, Брайс. Не хочу мати клопоту з навчанням когось новенького.
Відеотрансляція обірвалася.
Брайс підвелася на своїх абсурдно високих підборах. Обходячи стіл, вона перекинула шовкову червону копицю волосся через плече, і виткі кінчики легенько торкнулися виразного вигину її задниці.
Михей теж підвівся, ковзнувши поглядом по Брайс, ніби й він помітив цю виняткову деталь.
— На цьому закінчимо, — промовив він, не звертаючись ні до кого конкретно.
Сукня Брайс була така обтисла, що Гант побачив, як напружилися м’язи її стегон, коли вона потягнула на себе залізні двері, відчиняючи їх для Архангела. Вона ледь помітно скривилася — але лише на мить.
Командир 33-го і Архангел чекали надворі, коли Гант підійшов до Брайс. Вона лише посміхнулася йому чарівною, улесливою посмішкою і почала зачиняти за ним двері, перш ніж він встиг вийти на запилену вулицю. Гант сунув ногу між дверима й одвірком, і захисні заклинання затріскотіли й зашипіли на його шкірі, ніби намагаючись обійти перешкоду. Бурштинові очі Брайс спалахнули.
Гант різко усміхнувся до неї.
— Складіть сьогодні список підозрюваних. Усіх, хто міг бажати смерті Даніці та її зграї, — якщо Даніка знала вбивцю, то, ймовірно, і Брайс теж. — А ще список того, де Даніка бувала і чим займалася протягом останніх днів свого життя.
Брайс лише знову посміхнулася, ніби не чула ні слова з того, що він сказав. А потім натиснула якусь кнопку біля дверей — і захисні заклинання почали
Гант відскочив назад, його блискавки спалахнули, готові для захисту від ворога, якого не було.
Двері зачинилися. Брайс промуркотіла у переговорний пристрій:
— Я вам зателефоную. А доти не турбуйте мене.
13
За якусь мить, стоячи на даху галереї, Гант дивився, як промені пізнього ранкового сонця золотили білосніжні крила Михея і змушували світитися золоті пасма волосся Архангела, поки той розглядав обмуроване місто, що розкинулося внизу. Ісая мовчки стояв поруч.
Гант своєю чергою оглянув дах, з пласкої поверхні якого виступала лише апаратура і двері, що вели вниз до галереї.
Крила Михея зашелестіли — єдина ознака того, що зараз він заговорить.
— Час грає проти нас.
Гант лише спитав:
— Ви справді вважаєте, що Квінлан зможе знайти того, хто стоїть за всім цим? — У його інтонації відчувався мізерний рівень віри у дівчисько.
Михей схилив голову набік. Древній смертоносний хижак, що оцінює свою здобич.
— Я вважаю, що це питання вимагає від нас використання будь-якої зброї з нашого арсеналу, хай якою нестандартною вона б не була.
Зітхнувши, він знову глянув на місто.
Місяцеград був збудований на зразок древніх прибережних міст навколо Раґанського моря і був майже точною їхньої копією: стіни з піщаника, посушливий клімат, оливкові гаї і невеличкі ферми, що тягнулися вздовж далеких пагорбів на півночі від міста, навіть величний храм богині-покровительки у самісінькому центрі. Але на відміну від тих міст, Місяцеграду дозволялося видозмінюватися: вулична мережа була впорядкованою, а не звивалася клубком, а у самому серці ЦДР, наче списи, височіли сучасні будівлі, значно перевершуючи суворі панґерські обмеження висоти.
За це був відповідальний Михей — він сприймав місто як данину традиціям, але і як місце для майбутнього процвітання. Він навіть підтримав назву Місто Півмісяця замість Місяцеграда.
Новатор, як його називали. Взірець терпимості.
Гант часто питав себе, як воно було б — вирвати йому горлянку. Він стільки разів про це міркував, що вже загубив лік. Думав про те, щоб розпанахати своєю блискавкою це гарне обличчя, цю ідеальну маску, за якою приховувався жорстокий, вимогливий виродок.
Можливо, це було несправедливо. Михей народився володарем, ніколи не знав іншого життя, окрім як у ролі представника вищих владних сил цієї планети. Майже бог, який не звик, щоб його авторитет ставили під сумнів, і придушував будь-які загрози своїй владі.
Повстання на чолі з такою ж Архангелицею і трьома тисячами воїнів було саме такою загрозою. Хоча тепер майже всі його тріарії складалися з Упалих янголів. Вочевидь, він дав їм другий шанс. Гант не міг збагнути, навіщо Михею було виявляти таке милосердя.
— Сабіна, без сумніву, вже залучила до цієї справи своїх людей і заявиться до мене в офіс, щоб висловити, що саме вона думає про прокол із Бріґґсом, — сказав Михей і кинув крижаний погляд на янголів. — Я хочу, щоб убивцю знайшли
— Живого чи мертвого? — холоднокровно спитав Гант.
— Бажано живого. Але можна й мертвого, аби не розгулював на волі.
— А це розслідування зарахується до моєї квоти? — наважився спитати Гант. — На нього можуть піти кілька місяців.
Ісая напружився. Але кутики губ Михея вигнулися вгору. Він витримав довгу паузу, Гант не наважувався навіть кліпнути.
Тоді Михей промовив:
— Як тобі така мотивація, Аталаре: ти швидко розкриваєш цю справу — до початку Саміту — і я зменшую твій борг до десяти.
Здалося, що сам вітер затихнув.
— Ще десяти завдань? — ледве спромігся спитати Гант.
Це було просто неможливо. У Михея не було причин узагалі щось йому пропонувати. Не тоді, коли Гант корився лише одному його слову.
— Ще десяти завдань, — промовив Михей так, наче він цими словами щойно не висадив у повітря усе Гантове життя.
Це могла бути облудна угода. Михей міг розтягнути ці десять завдань на десятиліття, але ж… Вогняний Соласе!
— Нікому про це не розповідай, Аталаре, — додав Архангел. Ісая ж такого попередження не отримав, і це достатньо свідчило про те, наскільки Михей довіряв командиру своїх тріаріїв.
— Гаразд, — якомога спокійніше промовив Гант.
Однак погляд Михея зробився нещадним. Він зміряв Ганта оком з голови до ніг. Потім опустив погляд на галерею під їхніми ногами. І на помічницю власниці всередині.
— Тримай свій хрін у штанях, а руки при собі, — гаркнув Михей. — Або надовго позбудешся і того, й іншого.
Звісно, Гант відростить собі і член, і руки. Кожен безсмертний, який здійснив Занурення, міг відростити собі майже все, якщо тільки йому не відтяли голову або не завдали серйозного каліцтва укупі з розривом артерій і кровотечою, але… відновлення буде болісне. Повільне. Та й бути скопцем, навіть кілька місяців, не входило до його списку першочергових справ.
Хай там як, потрахушки з помічницею-напівкровкою були найменшим з його пріоритетів, оскільки до потенційної свободи лишалося всього десять убивств.
Ісая кивнув за них двох:
— Ми діятимемо професійно.
Михей розвернувся у бік ЦДР, оцінюючи річковий вітерець, і його крила смикнулися.