Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 19)
Темні очі Ганта зблиснули. Але він більше нічого не сказав.
Вікторія, похмуро оглядаючи безлад, вислизнула на пошуки прибиральника.
Ісая сказав:
— Боюся, вам не можна додому. Це чинне місце злочину, — до того ж квартира була така розгромлена, що навіть якби її відшкрібали з відбілювачем, будь-який ванір, зайшовши, відчув би запах бійні. — Вам небезпечно повертатися, поки ми не знайдемо того, хто це зробив. І чому.
Тоді Брайс видихнула:
— А С-сабіна…
— Так, — м’яко відповів Ісая. — Усіх, хто був пов’язаний із Данікою, оповістили.
А за кілька годин про це дізнається весь світ.
Досі стоячи навколішках біля Брайс, Гант суворо промовив:
— Ми можемо перевести вас до кімнати з ліжком і душем. Принести вам якийсь одяг.
Її сукня була така подерта, що більша частина її голого тіла була виставлена напоказ, а з розриву на талії виднілося темне татуювання, що підіймалося спиною. Гант бачив повій на М’ясному Ринку, які вдягалися скромніше.
У кишені Ісаї задзижчав телефон. Дзвонила Наомі. Ісая відповів і почув напружений голос капітана піхоти 33-го Легіону:
— Відпустіть дівчину. Негайно. Виведіть її з будівлі і, заради нашого ж блага, щоб
— Чому? Губернатор віддав нам протилежний наказ.
— Мені подзвонили, — сказала Наомі. — Довбаний Рунн Данаан. Він розлючений тим, що ми не попередили Дім Неба і Подиху про те, що забрали дівчину. Каже, що це підпадає під юрисдикцію фейрі і ще хрін знає кого. Тому начхати, чого хоче Губернатор, — пізніше він подякує нам за те, що ми позбавили його цього страшенного геморою. Відпустіть дівчину негайно. Вона може повернутися у супроводі фейрі, якщо ті козли цього хочуть.
Гант, який чув усю розмову, вивчально дивився на Брайс Квінлан незворушним поглядом хижака. Будучи однією з тріаріїв, Наомі Бореас підпорядковувалася безпосередньо Михею і не повинна була їм нічого пояснювати, але нехтувати його прямим наказом на користь фейрі…
— Виконуй, Ісає, — додала Наомі і поклала слухавку.
Хоча Брайс і мала загострені фейські вуха, в її скляному погляді не було й натяку на те, що вона чула розмову.
Ісая поклав телефон у кишеню.
— Ви можете йти.
Вона розігнулася і, попри пов’язку на стегні, підвелася на, як не дивно, тверді ноги. Утім, її голі стопи були вкриті засохлою кров’ю і брудом. Цього було достатньо, щоб Гант сказав:
У нас є штатна медвідьма.
Але Брайс проігнорувала його слова і, кульгаючи, вийшла крізь відчинені двері у коридор. Гант втупився поглядом у дверний отвір, за яким поволі зникало човгання її босих ніг.
Якийсь час вони мовчали. Потім Гант шумно видихнув і підвівся.
— Куди Наомі прилаштувала Бріґґса?
Не встиг Ісая відповісти, як у коридорі почулися звуки кроків, що швидко наближалися. Це точно була не Брайс.
Хоча слідчий центр був одним із найбезпечніших місць Місяцеграда, Ісая і Гант одразу стали так, щоб швидко дотягнутися до зброї: перший схрестив руки на грудях, щоб витягти пістолет, схований під піджаком, а другий опустив руку до ножа з чорним руків’ям, що висів у піхвах на стегні. На пальцях Ганта знову заграли блискавки.
До кімнати для допитів увірвався темноволосий феєць. І хоча у його нижній губі було срібне кільце, довге синяво-чорне волосся було зголене з одного боку, а з-під шкіряної куртки виднілися його забиті рукави, з неймовірно гарного обличчя явно прозирало його походження.
Рунн Данаан, Кронпринц вальбарських фейрі. Син Короля Осені й нинішній володар Зоряного Меча — легендарного темного клинка древніх Зоренароджених фейрі, який доводив його статус Обраного серед фейрі, хоч Хел його зна, що це означало.
Зараз цей меч був пристебнутий до спини Рунна, його чорне руків’я поглинало яскраве першосвітло. Колись Ісая чув історію, що меч було зроблено з іридію, видобутого з метеорита, і викувано в іншому світі — ще до того, як фейрі пройшли крізь Північний Розлом.
Сині очі Данаана палали гарячим полум’ям — хоча сам Рунн не володів такою магією. Магія вогню була поширена серед вальбарських фейрі, і нею володів сам Король Осені. Але за чутками магія Рунна була радше як у його заморських родичів, які правили священним островом фейрі — Аваленом: сила викликати тіні й туман, здатні заслати не лише фізичний світ, але й розум. Можливо, він навіть володів телепатією.
Рунн глянув на калюжу блювотиння і відчув запах тієї, хто щойно пішла.
— Де вона, крилаті покидьки?
Гант завмер від холодного командного тону в голосі принца.
— Брайс Квінлан звільнено, — відповів Ісая. — Ми відправили її нагору кілька хвилин тому.
Напевно Рунн скористався бічним входом, якщо не побачив її, а їх не попередили з рецепції про його прихід. Можливо, він скористався своєю магічною силою і пробрався крізь тіні.
Принц розвернувся назад до дверей, але Гант промовив:
— А тобі яке діло?
Рунн наїжачився.
— Вона моя кузина, недоумку. Ми піклуємося про своїх.
Кузина десятого коліна, оскільки в Короля Осені не було рідних братів і сестер, але, вочевидь, принц знав Брайс достатньо добре, якщо втрутився.
Гант насмішкувато посміхнувся до Рунна.
— Де ти був сьогодні ввечері?
— Пішов ти, Аталаре, — оскалився Рунн. — Припускаю, ти чув, що ми з Данікою зціпилися через Бріґґса на зустрічі Правителів Міста. Оце так версія. Просто молодець, — промовив він, відбиваючи кожне слово. — Якби я хотів убити Даніку, то впорався би без довбаного демона. Де Бріґґс, хай йому грець? Я хочу з ним поговорити.
— Уже в дорозі, — Гант продовжував посміхатися. Блискавки досі танцювали на його кісточках пальців. — Але перший постріл у нього буде не твій, — а потім додав: — На татусевих зв’язках і грошах далеко не заїдеш, Принце.
Не мало значення, що Рунн очолював фейський підрозділ Допоміжних сил і був так само добре підготовлений, як і кожен з їхніх елітних бійців. Або що меч за його спиною був не лише прикрасою.
Для Ганта — не мало. Не тоді, коли йшлося про королівську родину і жорстку ієрархію.
— Кажи-кажи, Аталаре. Побачимо, до чого ти добалакаєшся, — сказав Рунн.
— Тремчу від страху, — самовдоволено посміхнувся Гант.
Ісая відкашлявся. Вогняний Соласе, останнє, що йому було потрібно сьогодні, — це бійка між одним з його тріаріїв і фейським принцом. Він звернувся до Рунна:
— Скажіть, будь ласка, чи не була поведінка міс Квінлан напередодні вбивства якоюсь незвичною або…
— Власник «Ворона» сказав мені, що вона була п’яна і нанюхалася світлошукача, — відрізав Рунн. — Але Брайс набиває свій організм подібним лайном принаймні раз на тиждень.
— Навіщо вона взагалі це робить? — спитав Ісая.
Рунн схрестив руки на грудях.
— Вона робить те, що хоче. І завжди робила, — у його словах відчувалася гіркота, яка натякала на те, що за ними прихована історія — невесела історія.
— І наскільки ви двоє близькі? — манірно протягнув Гант.
— Якщо ти питаєш, чи трахаю я її, — заклекотів Рунн, — то відповідь — ні, недоумку. Вона моя родичка.
— Далека родичка, — зауважив Гант. — Чув, фейрі стежать за збереженням чистоти своєї крові.
Рунн витримав його гострий погляд. А коли Гант знову посміхнувся, кімнату наповнив ефір. Передвісник бурі пробіг по шкірі Ісаї.
Замислившись, чи вистачить йому дурості стати між ними, коли Рунн спробує врізати Ганту по зубах, а той перетворить принца на купу тлійних кісток, Ісая швидко сказав:
— Ми просто намагаємося робити свою роботу, Принце.
— Якби ви, кретини, наглядали за Бріґґсом так, як треба, можливо, всього цього взагалі б не сталося.
Сірі крила Ганта злегка розійшлися — звичайна стійка малахима перед бійкою. А ці темні очі… Це були очі грізного воїна, Упалого янгола. Того, хто за наказом кришив ворогів на полях битв. Того, хто вбивав за примхою Архангела, і робив це так славно, що його прозвали Тінню Смерті.
— Обережніше зі словами, — промовив Гант.
— Тримайтеся від Брайс подалі, кляті літуни, — прогарчав Рунн і, широко ступаючи, рушив геть — імовірно, за своєю кузиною. Принаймні у Брайс буде супровідник.