Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 171)
У залі запала тиша. Глибокий жах розтікався по венам Ганта, наче чорнило у воді.
А потім у динаміках почувся задиханий чоловічий голос:
— Я йду, Брайс.
Брайс наморщила скривавленого лоба і прошепотіла:
— Ітане?
Сабіна загарчала:
— Голстроме, чорт забирай, не смій покидати позицію…
Але Ітан знову промовив, цього разу рішучіше:
— Я йду, Брайс.
У Ганта підкосилися ноги, коли Сабіна заволала на Ітана:
Ітан розірвав з нею зв’язок. І всі вовки під його командуванням також відключилися.
Вовки могли дістатися до Асфоделевих Луків за три хвилини.
Три хвилини крізь Хел, різанину і смерть. Три хвилини відчайдушного бігу на межі можливостей, щоб врятувати найбеззахисніших.
Людських дітей.
До них приєдналися шакали. Койоти. Дикі та звичайні собаки. Гієни і динго. Лисиці. Бо такими вони були — завжди: захисниками тих, хто не міг себе захистити. Захисниками слабих і маленьких.
Ця істина була викарбувана у душі кожного представника родини псових — чи то перевертня, чи звичайної тварини.
Ітан Голстром помчав до Асфоделевих Луків, відчуваючи тягар тієї історії, яка обпікала йому серце. Він молився, щоб не спізнитися.
85
Брайс розуміла, що те, що вона досі лишалася жива, було можливе лише завдяки чистому везінню. Й адреналіну, який допомагав їй так чітко й спокійно зосереджуватися на своїх цілях.
Але з кожним пройденим нею кварталом сонце сідало все нижче, і її ноги ставали повільніші. Як і її реакція. Руки боліли, наливаючись свинцем. Кожне натискання на спусковий гачок вимагало більше зусиль.
Усе, що було їй потрібно, — ще трохи часу. Ще трохи часу, доки вона не впевниться, що всі в Асфоделевих Луках сховалися в укриттях, поки ті не зачинилися. А до цього моменту лишалося недовго.
Укриття нижче кварталом лишалося відчинене, фігури перед ним тримали стрій, поки всередину забігали людські родини. За кілька кварталів на північ була Брама Смертних — досі відкрита у Хел.
Тож Брайс зупинилася на перехресті, сховала меч Даніки у піхви і знову приставила до плеча гвинтівку Ганта. У неї лишилося шість набоїв.
Ітан скоро прийде. Він міг з’явитися будь-якої миті.
З-за рогу вискочив демон, його кігтисті пальці лишали на бруківці глибокі сліди. Брайс вистрелила, і віддача вдарила їй у плече. Демон ще падав, котячись по землі, коли вона перевела гвинтівку вбік і знову вистрелила. Ще один демон завалився на землю.
Лишилося чотири кулі.
За її спиною лунали накази людей:
Брайс вистрелила у демона, який летів через перехрестя просто до укриття. Тварюка впала метрів за шість від входу. Люди його добили.
За відчиненими дверима укриття кричали діти, плакали немовлята.
Брайс знову вистрелила. Ще раз. І ще.
З-за рогу вивернув ще один демон і помчав на неї. Клацнув курок.
Усе. Кінець. Патрони скінчилися.
Демон стрибнув, широко розкривши щелепи й оголивши два ряди гострих, мов кинджали, зубів. Цілячись їй у горло. Брайс ледве встигла підняти гвинтівку і ввігнати її у зяючу пащу. Метал і дерево застогнали, і від удару світ навколо похилився.
Брайс із демоном завалилися на бруківку, і її кістки заскреготіли від болю. Демон стиснув щелепи. І перекусив гвинтівку навпіл.
Брайс вдалося вилізти з-під демона й відповзти, поки тварюка випльовувала уламки гвинтівки. А тоді демон рушив до неї. З його пащі на закривавлену бруківку текла слина. Здавалося, він насолоджувався кожним кроком.
Меч у піхвах на її спині, був притиснутий до землі її вагою, тож Брайс потягнулася до ножа на стегні. Ніби він міг щось зробити, ніби міг зупинити демона…
Тварюка присіла навпочіпки, готуючись до стрибка.
Брайс розвернула зап’ясток, спрямувавши лезо вгору, коли позаду неї задвигтіла земля…
Сіру голову демона пронизав меч.
Масивний меч, щонайменше метр двадцять завдовжки, який тримала в руці висока чоловіча фігура в обладунках. Довге лезо сяяло блакитними вогниками. Такою ж синявою відсвічували лискучі чорні обладунки і чорний шолом. А на грудях чоловіка сяяла емблема — кобра, що нападає.
Це був один з фейських охоронців Королеви Змій.
Бруківка затремтіла під ногами ще шістьох воїнів, які пробігли повз фейця, вихопивши пістолети й мечі. Їхні рухи не були пригальмовані отрутою правительки — ні, вони були смертельно точні.
І разом із фейськими охоронцями Королеви Змій повз Брайс промчали вовки, лисиці й усі представники родини псових, кидаючись у бій.
Брайс підвелася на ноги і кивнула воїну, який її врятував. Феєць лише різко розвернувся, руками у металевих рукавицях демона схопив за плечі й із могутнім криком розірвав його. Розірвав навпіл.
Але найгірші демони Хела продовжували летіти до них, тож Брайс знову вихопила Даніччин меч з-за спини.
Вона подумки спрямувала всю силу в руки і вперлася ногами у бруківку, побачивши, як до неї вулицею мчить черговий демон. Навколо перевертні билися з демонами, утворюючи бар’єр з хутра, зубів і кігтів між ордою, що наступала, й укриттям позаду них.
Брайс зробила обманний випад ліворуч, і коли демон попався на цей її фінт, змахнула мечем. Але клинок не пробив кістку і не дістався до м’яких, вразливих нутрощів. Тварюка заревла, розвернулася і знову кинулася на Брайс. Зціпивши зуби, Брайс виклично здійняла меч угору. Демон був надто розлючений, щоб помітити, що це був ще один обманливий маневр.
Тоді як ззаду на нього напав величезний сірий вовк.
Ітан налетів на демона вибухом зубів і пазурів, так швидко і жорстоко, що Брайс на мить приголомшено завмерла. Вона вже забула, яким велетенським був Ітан у цій подобі — усі перевертні були як мінімум утричі більші за звичайних тварин, але Ітан завжди був крупніший. Як і його брат.
Ітан виплюнув горлянку демона і змінив подобу, в одну мить перекинувшись з вовка на високого хлопця. Його темно-синя футболка і джинси були такі ж закривавлені, як і одяг Брайс, але не встигли вони заговорити, як його карі очі спалахнули тривогою. Брайс різко розвернулася, і в ніс їй ударило прогіркле дихання демона, який каменем падав на неї з неба.
Вона пригнулася і виставила меч угору. Від вереску демона у неї ледь не полопалися барабанні перетинки, коли тварюка, наштрикнувшись на клинок, за інерцією продовжила падати. І розпорола собі черево аж до верху.
Кров бризнула на кросівки Брайс і її рвані легінси, але лише переконавшись, що голова демона покотилася геть, вона розвернулася до Ітана. Тоді як він, вихопивши меч із піхов на спині, розсік навпіл ще одного демона.
Їхні погляди зустрілися, і всі слова, які вона мала сказати, зависли у її очах. У його очах вона теж бачила невимовлені слова, коли він зрозумів, чиї це були куртка і меч.
Але Брайс лише похмуро усміхнулася. Пізніше. Якщо вони якимось чином виживуть, якщо протримаються ще кілька хвилин і дістануться до укриття… Тоді вони поговорять.
Ітан із розумінням кивнув.
Брайс знову кинулася у бійню, розуміючи, що тепер її підживлював не лише адреналін.
— Укриття зачиняються через чотири хвилини, — проголосив Деклан присутнім.
— Чому досі немає твого гелікоптера? — спитав Рунн Ф’юрі. Він підвівся, і Флінн встав разом із ним.
Акстар глянула на свій телефон.
— Він уже летить з…
Двері вгорі розчахнулися, і до конференц-зали ураганом увірвалася Сандріель. З нею не було ні її тріаріїв, ні Поллукса. Вона рушила сходами вниз до центрального стола, й усі замовкли.
Архангелиця глянула на Ганта, який зараз сидів між Гіпаксією і Рунном, і він приготувався до найгіршого. На столі перед ним лежали горсіанські кайданки.