Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 170)
Занурення, удар, постріл. Вона рухалася так, наче все життя тренувалася з Допоміжними силами.
Пролунав постріл, і тварюка, заверещавши, полетіла сторч у провулок.
Пальці Деклана літали по клавіатурі, тримаючи Брайс на екрані.
— Куди її несе? — промовила Ф’юрі.
Брайс продовжувала бігти. Продовжувала стріляти. І не промахувалася.
Гант придивився до навколишньої обстановки і зрозумів, куди вона прямувала.
До найбеззахиснішої частини Міста Півмісяця, повної людей, які не володіли магією. Які не мали надприродних вмінь чи сил.
— До Асфоделевих Луків, — сказав Гант.
Гіршого Брайс собі й уявити не могла.
Її рука німіла від удару курка щоразу, коли вона стріляла, смердюча кров вкривала її одяг, а ляскучим зубам, шкірястим крилам і розлюченим, безпросвітним очам не було ні кінця ні краю.
Передвечір’я перетекло у яскравий захід сонця, і небо невдовзі зрівнялося з кольором закривавлених вулиць.
Брайс мчала вперед, відчуваючи, як у грудях при вдиху коле ножем.
Обойма пістолета була порожня. Вона не стала гаяти час на пошуки набоїв, яких у неї не було. Ні, вона лише жбурнула пістолет у чорного крилатого демона, який летів на неї, чим збила його з пантелику, і зняла з плеча гвинтівку. Гвинтівку Ганта. Його запах кедра і дощу огорнув її, поки вона пересмикувала затвор, і коли демон, розвернувшись, кинувся на неї, клацаючи зубами, вона вистрілила.
Голова демона відлетіла із фонтаном червоних бризок.
Але Брайс бігла містом далі. Вона проминула кілька укриттів, які досі були відчинені. Ті, хто були всередині, щосили намагалися втримати двері, щоб виграти час для інших, які не встигли сховатися.
Ще один демон кинувся до неї з даху, тягнучи до неї вигнуті кігті…
Брайс змахнула мечем Даніки, розітнувши плямисту сіру шкіру демона від черева до шиї. Він завалився на тротуар позаду неї, і шкірясті крила хруснули під його вагою, але Брайс уже мчала далі.
Вона бігла вперед. Вона мусила бігти вперед.
Усі її тренування з Рендаллом, кожна година, проведена серед валунів і сосен у горах навколо її дому, кожна година у міських спортзалах і тирах — усе це було заради цієї миті.
84
Гант не міг відвести очей від екрана, на якому Брайс пробивала собі шлях крізь місто. Ліворуч від нього задзвонив телефон Гіпаксії, і королева-відьма миттю відповіла. А через кілька секунд промовила:
— Що значить мітли знищені?
Деклан перевів її дзвінок на динаміки, й усі присутні почули тремтливий голос відьми на тому кінці лінії:
— Вони всі потрощені, Ваша Величносте. Арсенал конференц-зали також. Вогнепальна зброя, мечі… також гелікоптери й автівки — усе розбито.
Страх скрутив нутрощі Ганта, коли Король Осені пробурмотів: — Михей.
Певно, Архангел зробив усе це на відході, тихо і непомітно. Щоб тримати їх на відстані, поки сам експериментуватиме з силою Рога. З Брайс.
— У мене є гелікоптер, — сказала Ф’юрі. — Я залишила його в іншому місці.
Рунн підвівся і заявив:
— Тоді ми вилітаємо просто зараз.
У Місті Півмісяця вони все одно опиняться лише через пів години.
— У місті справжня бійня, — казала Сабіна у телефон. — Тримайте свої позиції у Місячному Лісі та П’яти Трояндах!
Усі зграї у Допоміжних силах були підключені до цього дзвінка і могли чути одне одного. Деклан натиснув кілька кнопок і підключив телефон Сабіни до динаміків конференц-зали, щоб Допоміжні сили могли також чути і їх усіх. Але деякі зграї взагалі перестали відповідати.
Навіть на гелікоптері Ф’юрі він усе одно не встигне. Але якби підмога надійшла до Брайс до того, як вона сама зайде до склепу, на який перетворяться Асфоделеві Луки…
— У
Але Ватажок вовків нарешті заворушився і вказав древнім, скарлюченим пальцем на екран. На відео, яке транслювалося. І сказав:
— На Старій Площі лишилася одна вовчиця.
Тоді всі підвели очі й подивилися туди, куди він вказував. На кого він вказував.
Крізь криваву бійню мчала Брайс. У її руках виблискував меч, завдаючи один за одним численних ударів демонам.
Сабіна ледь не поперхнулася.
— Це ти відчуваєш меч Даніки, Батьку…
Дрейні, невидющі очі Ватажка дивилися на екран. Він приклав руку до грудей і стиснув кулак.
— Вовчиця, — постукав він кулаком по серцю.
Брайс продовжувала пробиватися до Асфоделевих Луків, продовжувала нищити демонів, виграючи час для тих, хто тікав до укриттів.
— Справжня вовчиця.
Ганту до болю стиснуло горло. Він простягнув руку до Ісаї.
— Дай мені свій телефон.
Ісая, не ставлячи жодних запитань і не кажучи ні слова, передав телефон. Гант із пам’яті набрав номер, який не наважився зберегти у своєму списку контактів. Лунав гудок за гудком, коли нарешті почулася відповідь:
— Припускаю, це справді важливо?
Навіть не представившись, Гант прогарчав:
— Ти винна мені послугу.
— Справді? — почулося здивування у низькому грудному голосі Королеви Змій.
Через дві хвилини Гант підвівся зі свого місця, збираючись рушити за Рунном до гелікоптера Ф’юрі, коли задзвонив телефон Джесіби. Чаклунка напружено оголосила:
— Це Брайс.
Гант підвів голову до екранів і справді побачив, що Брайс сунула свій телефон під лямку спортивного ліфчика на плечі, ймовірно увімкнувши гучний зв’язок. Вона обминала покинуті автівки, перетинаючи кордон до Асфоделевих Луків. Сонце почало сідати за обрій, ніби сам Солас вирішив їх покинути.
— Виведи дзвінок на динаміки та об’єднай його з лініями Допоміжних сил, — наказала Джесіба Деклану і відповіла: — Брайс?
Брайс важко дихала. Постріли її гвинтівки громом розколювали повітря.
— Передайте тим, хто на Саміті, що мені потрібна підмога в Асфоделевих Луках — я прямую до укриття біля Брами Смертних.
Рунн перестрибнув через сходи й підбіг до динаміка у центрі стола.
— Брайс, це справжня бійня, — сказав він у динамік. — Сховайся у тому укритті, поки вони усі не закрилися…
Знову пророкотіла гвинтівка, і черговий демон упав на землю. Але з Брам продовжувала вилітати сила-силенна тварюк, які забарвлювали кров’ю вулиці міста так само, як вечірня заграва зараз забарвлювала небо.
Брайс сховалася за сміттєвим контейнером і продовжувала відстрілюватися. Потім перезарядила гвинтівку.
— Для Асфоделевих Луків немає резервної групи, — сказала Сабіна. — Усі зграї розміщені…