Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 17)

На щастя для Ісаї, двері кімнати для допитів відчинилися і до них увійшла темноволоса жінка у бездоганно зшитому темно-синьому костюмі.

Вони були фасадом, ці костюми, що їх носили Ісая і Вікторія. Такими собі обладунками, так, але також останньою спробою вдати, що вони хоч трохи нормальні.

Не дивно, що Гант ніколи цим не заморочувався.

Вікторія граційно підійшла до Брайс, але та не впізнала приголомшливу жінку, услід якій оберталися представники усіх Домів.

Але Брайс уже кілька годин була в такому стані. На білій пов’язці на її голому стегні досі проступали плями крові. Вікторія витончено принюхалася і звузила блідо-зелені очі, над якими на чолі виднілося темне татуювання німба. Примара була однією з небагатьох немалахимів, які приєдналися до їхнього повстання двісті років тому. Невдовзі після цього її віддали Михею, і її покарання не обмежилося витатуйованим вінцем і рабським тавром. Не настільки жорстокі, порівняно з тим, що переживали Ісая і Гант у підземеллях астері, а потім у численних темницях архангелів упродовж багатьох років після цього, її власні муки, тим не менш, продовжувалися навіть тоді, коли їхні припинилися.

— Міс Квінлан, — звернулася Вікторія.

Брайс не відповіла.

Примара підтягнула металевий стілець, що стояв біля стіни, і поставила його по інший бік стола. Вмостившись, Вікторія схрестила довгі ноги і дістала теку зі справою, що стирчала з кишені жакета.

— Ви можете сказати, хто винний у масовому вбивстві, скоєному сьогодні вночі?

Брайс навіть губами не поворухнула. Сабіна тихо загарчала.

Примара склала білі, як алебастр, руки на колінах. Надприродна елегантність була єдиною ознакою древньої сили, яка нуртувала під спокійною поверхнею.

У Вікі не було власного тіла. Хоча вона воювала у 18-му Легіоні, Ісая дізнався її історію, лише коли прибув сюди десять років тому. Про те, як вона набула це тіло і кому воно належало раніше, він не питав. А вона не розповідала. Примари володіли тілами так, як люди автівками. Більш марнославні часто їх міняли, зазвичай за перших ознак старіння, але Вікторія зберігала це тіло довше, ніж зазвичай. Казала, що їй подобалися його статура і рухи.

Зараз же вона перебувала у ньому, бо не мала вибору. Це було покаранням Михея за її участь у повстанні: бути закутою у цьому тілі. Навіки. Без можливості його змінити чи обміняти на новіше й елегантніше. Упродовж двохсот років Вікі була змушена справлятися з повільним зношуванням тіла, яке зараз чітко простежувалося: навколо очей почали з’являтися тонкі зморшки, а над смужкою витатуйованого тернового вінця на лобі утворилася борозна.

— Квінлан впала у шок, — зауважив Гант, стежачи за кожним подихом Брайс. — Вона не говоритиме.

Ісая був схильний погодитися, поки Вікторія не розгорнула справу і, пробігши очима по вкладеному аркушу, не промовила:

— Я, наприклад, вважаю, що ви зараз не здатні повністю контролювати своє тіло чи дії.

А потім вона зачитала список наркотичних і алкогольних коктейлів, від яких би у звичайної людини зупинилося серце. Як на те пішло, і в нижчого за класом ваніра — теж.

Гант знову вилаявся.

— Чи є хоч щось, що вона сьогодні не винюхала і не скурила? Сабіна наїжачилася.

— Паскудна напівкровка…

Ісая глянув на Ганта. Цього було достатньо, аби передати пропозицію.

Не наказ — він ніколи не наважувався наказувати Ганту. Через його запальний характер цілі імперські бойові підрозділи колись перетворювалися на тлійний попіл. І хоча заклятий німб зв’язував його силу і зменшував її вдесятеро, бойова майстерність Ганта це компенсувала.

Але Гант кивнув — єдина ознака того, що він згоден із пропозицією Ісаї.

— Сабіно, вам потрібно заповнити деякі папери нагорі, — Гант видихнув, ніби нагадуючи собі, що Сабіна була матір’ю, яка сьогодні втратила свою єдину дитину, і додав: — Якщо вам треба побути самій — без проблем, але потрібно підписати…

— У сраку ваші папери і вашу ввічливість. Якщо доведеться, розіпніть сучку, але змусьте її дати свідчення, — Сабіна плюнула Ганту під ноги.

Язик Ісаї вкрило ефіром, коли Гант кинув на Сабіну холодний погляд, який на полі бою слугував останнім попередженням для його ворогів. Після того, що відбувалося потім, вцілілих не лишалося.

Схоже, Сабіна це згадала і розважливо вибігла у коридор. На ходу вона зігнула пальці, з яких з’явилися чотири гострі мов бритва пазурі, і різонула ними по металевих дверях.

Гант посміхнувся їй услід. Ціль позначена. Не сьогодні, навіть не завтра, а колись у майбутньому….

А люди ще кажуть, що перевертні краще ладнають з янголами, ніж із фейрі.

Вікторія м’яко промовила до Брайс:

— У нас є відеозапис із «Білого Ворона», який підтверджує ваше місцеперебування. Також є запис того, як ви повертаєтеся додому.

Увесь Місяцеград був нашпигований камерами з неперевершеною візуальною і звуковою передачею, але будинок Брайс був старий, і монітори, наявність яких у коридорах була обов’язковою, не лагодилися десятиліттями. Сьогодні на домовласника очікував візит компетентних органів через порушення правил, яке підісрало всьому розслідуванню. Камерам будівлі вдалося зафіксувати лише крихітний уривок аудіозапису — і все. Але на ньому не було нічого поза тим, що вже і так відомо. Усі телефони Зграї Дияволів були знищені під час нападу.

Жодного повідомлення з них не надійшло.

— А от чого у нас немає, Брайс, — вела далі Вікторія, — то це запису того, що сталося у вашій квартирі. Ви можете мені розповісти?

Повільно, ніби повертаючись до свого зраненого тіла, Брайс перевела свої бурштинові очі на Вікторію.

— Де її сім’я? — суворо спитав Гант.

— Людська мати з вітчимом живуть в одному з гірських містечок на Півночі — обоє перегрини, — відповів Ісая. — Батько не був зареєстрований або відмовився визнавати батьківство. Очевидно, феєць. І, ймовірно, якась шишка, оскільки виклопотав їй статус повноправної громадянки.

Більшість нащадків, народжених від людських матерів, отримували статус перегринів. І попри те що Брайс перепало трохи фейської елегантної краси, її обличчя виказувало в ній людину — шкіра, ніби присипана золотистим пилом, розсип веснянок на носі й високих вилицях, повні губи. Хоча шовковистий водоспад червоного волосся і загострені вуха були чисто фейськими.

— Батькам вже повідомили?

Ісая провів рукою по своїх жорстких каштанових кучерях. Телефонний дзвінок розбудив його о другій годині ночі, через хвилину він уже летів з казарми сюди, і тепер почав відчувати наслідки безсонної ночі. Мабуть, наближався світанок.

— У матері була істерика. Вона все питала, чи знаємо ми, чому напали на квартиру і чи це не Філіп Бріґґс. Вона бачила у новинах, що його звільнили через недотримання формальностей, і впевнена, що це його рук справа. Зараз вилітає патруль 31-го, тож батьки протягом години піднімуться у повітря.

У переговорному пристрої почувся голос Вікторії, яка продовжувала допит:

— Ви можете описати істоту, яка напала на ваших друзів? Але Квінлан уже знову наче зникла за відсутнім поглядом.

Завдяки вуличним камерам вони отримали змазані відеозаписи, на яких було видно, що демон рухався швидше за вітер і намагався триматися подалі. Їм ще не вдалося його ідентифікувати — навіть обширні знання Ганта не допомогли. Усе, що в них було, — це розпливчаста сірувата пляма, якої не можна було роздивитися навіть за режиму вповільненого перегляду, і Брайс Квінлан, яка мчить босоніж вулицями міста.

— Дівчина не готова давати свідчення, — промовив Гант. — Ми лише марнуємо час.

Але Ісая спитав його:

— Чому Сабіна так ненавидить Брайс — чому натякає на те, що вона винна у цьому всьому? — Коли Гант не відповів, Ісая кивнув у бік двох тек, що лежали на краю стола. — Поглянь на досьє Квінлан. До цього притягалася лише раз — за непристойну поведінку під час параду на честь Дня літнього сонцестояння. Дуріла біля стіни і була спіймана на гарячому. Ніч просиділа у камері, наступного дня сплатила штраф, упродовж місяця виконувала громадські роботи, щоб стерти запис з особової справи, — Ісая міг поклястися, що на губах Ганта промайнула слабка посмішка.

Але він лише постукав мозолястим пальцем по сусідньому вражаюче товстому стосу тек.

— Це перша частина досьє Даніки Фендир. З семи. Починається з дрібних крадіжок у десятирічному віці, продовжується до повноліття, якого вона досягла п’ять років тому. Потім усе якось підозріло затихає. Якщо хочеш знати мою думку, то це вона повела Брайс згубною стежкою — а потім Брайс, імовірно, навернула Даніку на добру путь.

— Недалеко ж вони зайшли, якщо це не завадило їй винюхати кінську дозу світлошукача, — зауважив Гант. — Припускаю, вона відривалася не сама. Чи був із нею хтось із подруг?

— Дві. Юніпер Андромеда — фавна, солістка міського балету, і… — Ісая прогортав матеріали справи і пробурмотів молитву. — Ф’юрі Акстар.

Почувши ім’я найманки, Гант тихо вилаявся.

Ф’юрі Акстар мала ліцензію на вбивство у пів дюжині країн. Зокрема в їхній.

— Ф’юрі сьогодні ввечері була з Квінлан? — спитав Гант.

Вони достатньо перетиналися з найманою вбивцею і знали, що краще триматися від неї подалі. Михей навіть наказував Ганту вбити її. Двічі.

Але у неї було повно впливових союзників. І дехто, якщо вірити чуткам, навіть з Імперського Сенату. Тому обидва рази Михей вирішував, що наслідки того, шо Умбра Мортіс перетворить Ф’юрі