Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 16)
Темні очі Ганта розширилися.
— Даніка Фендир мертва? — Він читав далі. — Разом з усією Зграєю Дияволів, — він похитав головою і повторив: — Урд мене візьми.
Ісая забрав папку.
— Паршиві справи, друже мій.
Гант стиснув щелепи.
— Я не знайшов жодних слідів демона, який це зробив.
— Знаю, — побачивши запитальний погляд Ганта, Ісая пояснив: — Якби знайшов, то зараз тримав би в руках не теку, а відрубану голову.
Ісая бачив це — багато разів, — коли Гант переможно повертався з полювань на демонів, на які його відряджали архангели, що в різні часи були при владі.
Гант злегка смикнув губами, ніби згадавши, коли він востаннє вбивав у такий спосіб, але опанував себе і схрестив свої дужі руки на грудях. Ісая не звернув уваги на жест домінування, що символізувала ця поза. У їхній команді з п’яти воїнів, які звалися тріарії та входили до найелітнішого підрозділу Імперського Легіону— маленької особистої ватаги Михея, — існувала певна ієрархія.
Хоча Михей і призначив Ісаю Командиром 33-го, він ніколи офіційно не оголошував його лідером. Але Ісая завжди вважав, що стоїть на найвищій сходинці й має негласний титул найкращого солдата серед тріаріїв, незважаючи на свій модний костюм і краватку.
А ось Гант… за ці два роки після його повернення з Панґери ніхто насправді не вирішив, яке місце займає він. Ісая також був не до кінця впевнений, чи хоче це знати.
Офіційна роль Ганта полягала у вистежуванні та знищенні демонів, які пролізали крізь тріщини у Північному Розломі або потрапляли у цей світ завдяки незаконним ритуалам, і ця роль чудово відповідала певному набору його вмінь. Самим лиш богам було відомо, скільки демонів він вистежив за ці століття, починаючи зі служби у тому найпершому панґерському підрозділі легіону, в якому вони були разом з Ісаєю — 17-му, — завданням якого було відправляти цих істот у потойбічний світ.
Але своє прізвисько він заслужив завдяки роботі, яку таємно виконував для архангелів — наразі для Михея. Гант підпорядковувався безпосередньо Михею, і решта янголів трималася від нього подалі.
— Наомі щойно арештувала Філіпа Бріґґса за підозрою у скоєнні масового вбивства, — сказав Ісая, згадавши капітана піхоти 33-го. — Сьогодні Бріґґс вийшов з в’язниці — і саме Даніка зі Зграєю Дияволів були тими, хто колись запроторили його туди. — Те, що ця честь не дісталася 33-му, безкінечно дратувало Ісаю. Принаймні сьогодні вночі його затримала Наомі. — Не розумію, як така людина, як Бріґґс, змогла викликати такого могутнього демона.
— Гадаю, невдовзі дізнаємося, — похмуро промовив Гант.
Так, чорт забирай, безумовно, дізнаються.
— Це ж яким треба бути бовдуром, щоб одразу після звільнення вчинити таку різанину.
Утім, лідер групи повстанців Кереса — відгалуження масштабнішого повстанського руху Офіон — не був бовдуром. Лише фанатиком, одержимим ідеєю розпочати конфлікт, аналогічний війні, що лютувала за морем.
— Або, можливо, Бріґґс діяв, керуючись єдиною можливістю на волі, яка у нього була, перш ніж ми знайшли би привід повернути його під варту, — заперечив Гант. — Він розумів, що його час обмежений, і хотів упевнитися, що матиме перевагу над ванірами.
Ісая похитав головою.
— Сам чорт ногу зломить.
Це ще м’яко кажучи.
Гант шумно видихнув.
— ЗМІ вже щось пронюхали?
— Ще ні, — відповів Ісая. — І кілька хвилин тому я отримав наказ тримати цю справу в таємниці — навіть якщо завтра про це торочитимуть в усіх ранкових новинах.
Очі Ганта спалахнули.
— Мені нікому розповідати.
Справді, Гант і поняття
Ісая зітхнув.
— Коли прибуде Сабіна?
Гант глянув на екран свого телефона.
— Сабіна вже спускається і з’явиться просто… — Двері розчахнулися. Гант блиснув очима. — Зараз.
Сабіна виглядала ненабагато старшою за Брайс Квінлан. Вона мала тонкі риси обличчя і довге сріблясто-світле волосся, але в її блакитних очах була лише безсмертна лють.
— Де ця курва-напівкровка?.. — ледь стримуючись почала вона й одразу помітила Брайс у вікні. — Я її зараз
Ісая розправив біле крило, перегороджуючи Першій Претендентці шлях назад до дверей і до кімнати для допитів за кілька кроків ліворуч від них.
Гант зайняв невимушено позу по інший бік від Сабіни. На кісточках його пальців грали блискавки.
Слабка демонстрація сили, свідком якої не раз був Ісая: Гант обрушував на ворогів блискавки, здатні зруйнувати будинки.
І у звичайних янголів, і в архангелів сила завжди була таким собі різновидом природних стихій: дощем, бурею, іноді торнадо — сам Ісая міг прикликати вітер, здатний стримувати ворожі атаки, але ніхто за пам’яті тих, що живуть нині, не мав такої сили, як у Ганта, — здатності підкорити блискавку своїй волі. Ніхто не вмів сягати глибин своєї сили, роблячи її справді руйнівною. Це було його спасіння і прокляття.
Ісая прикликав прохолодний вітерець і пустив його крізь світле шовковисте волосся Сабіни до Ганта.
Вони завжди добре працювали разом — Михей знав це, коли два роки тому звів Ганта з Ісаєю у підрозділі 33-го, попри тернові вінці, витатуйовані на їхніх чолах. Татуювання Ганта здебільшого було приховане його темним волоссям, але тонка чорна смужка на його лобі лишалася відкритою.
Ісая ледве міг пригадати, як виглядав його друг до того, як ті панґерські відьми затаврували його, додавши свої інфернальні заклинання до самого чорнила, аби ніколи не дозволити йому забути про свої злочини і зв’язати відьомською магією більшу частину його сили.
Німб — як вони його називали, глузуючи з божественної аури над головами янголів, з якими їх колись зображували древні люди.
На чолі Ісаї також було неприховане татуювання — таке ж, як і на чолі Ганта, як і на чолах майже двох тисяч бунтівних янголів, що два століття тому були хоробрими, дурними ідеалістами.
Астері створили янголів, аби ті були їхніми ідеальними солдатами і вірними слугами. Янголи, наділені такою силою, насолоджувалися своєю роллю у світі. До Шахари, архангелиці, яку вони називали Ранковою Зорею. До Ганта та інших, які служили в елітному 18-му Легіоні Шахари.
Їхнє повстання провалилося — та сорок років тому люди почали власне. Інша причина, інша група і види бунтівників, але настрої були, по суті, ті самі: Республіка була ворогом, а жорсткі ієрархії — гівняним порядком.
Коли люди розпочали свою війну, комусь із цих бовдурів варто було спитати Упалих янголів, чому те повстання, яке відбулося ще задовго до їхнього народження, провалилося. Ісая напевно дав би їм кілька порад щодо того, чого робити не варто. І просвітив би щодо наслідків.
Тому що на правих зап’ястках янголів виднілося ще одне татуювання:
Чотири літери у колі з семи зірок прикрашали кожен прапор і документ Республіки і красувалися на зап’ястках своїх власників. Навіть якби Ісая відрубав собі руку, на відрослій кінцівці все одно з’явилося б тавро. Такою була сила відьомського чорнила.
Доля, гірша за смерть: стати вічним слугою тих, кого вони прагнули скинути.
Вирішивши врятувати Сабіну від того, як Гант зазвичай вирішує проблеми, Ісая м’яко спитав:
— Сабіно, я розумію ваше горе, але чи є у вас причина бажати Брайс смерті?
— Вона забрала меч, — гаркнула Сабіна, вказуючи на Брайс. — Ця любителька вовків забрала меч Даніки. Я знаю, що це вона, меча в квартирі немає — і він належить
Ісая був у курсі, цих подробиць: знав, що зникла сімейна реліквія родини Фендир. Але не було жодних ознак того, що меч був у Брайс Квінлан.
— Який стосунок має меч до смерті вашої доньки?
На її обличчі боролися гнів і горе. Сабіна струсила головою, ігноруючи запитання, і промовила:
— Даніка не могла не лізти в халепу. Ніколи не могла тримати язика
— Обережнішою з чим? — ще м’якіше спитав Гант.
— З усім, — відрізала Сабіна і знову струсила головою, проганяючи горе геть. — Починаючи зі своєї сусідки-шльондри, — вона ривком розвернулася до Ісаї — уособлення гніву. — Розкажіть мені
— Він ні хріна не повинен вам розповідати, Фендир, — холодно промовив Гант.
Будучи Командиром 33-го Імперського Легіону, Ісая за рангом був рівний Сабіні: вони обоє засідали на тих самих радах правління і обоє звітували перед керівництвом як власних лав, так і власних Домів.
Сабіна обвела оком Ганта, і її ікла подовжилися.
— Хіба я з тобою розмовляю, Аталаре?
Очі Ганта зблиснули. Але Ісая дістав телефон і, набираючи повідомлення, спокійно обірвав їх:
— Ми досі отримуємо звіти. Зараз сюди прямує Вікторія, щоб поговорити з міс Квінлан.
— Я сама з нею поговорю, — заклекотіла Сабіна. Її пальці скрючилися, ніби були готові вчепитися Ганту в горлянку. Гант їдко посміхнувся, ніби промовляючи: «Спробуй». Блискавки заграли на його кісточках пальців і обвили зап’ясток.