Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 15)
— Стара Площа. Річка… біля річки, поблизу Вулиці Молодого Лебедя… — Але ж це адреса її квартири. Вона була за кілька кварталів від неї. І не знала, де вона зараз. — Будь ласка… допоможіть, прошу…
Кров янгола заливала її подряпані коліна, з яких теж сочилася кров.
А Даніка була…
А Даніка була…
А Даніка була…
— Міс, мені потрібно знати, де ви саме, — вовки будуть на місці за пару хвилин.
Тоді Брайс схлипнула, а янгол слабко торкнувся пальцями її обідраного коліна. Ніби втішаючи.
— Телефон, — насилу вимовила вона, обірвавши оператора. — Його номер телефону — відстежте його, відстежте нас. Знайдіть нас.
— Міс, ви…
— Міс, мені потрібна хвилинка, щоб…
Брайс втупилася в екран телефону, в тумані гортаючи сторінки меню, доки сама не знайшла номер.
— Сто дванадцять нуль три нуль п’ять сімдесят сім.
— Міс, у записах…
— Сто дванадцять нуль три нуль п’ять сімдесят сім! — кричала вона у телефон. Знову і знову. — Сто дванадцять нуль три нуль п’ять сімдесят сім!
Це все, що вона могла запам’ятати. Дурний номер телефону.
— Міс… о боги, — на тому кінці щось затріскотіло. — Вони скоро будуть, — видихнув оператор.
Він спробував дізнатися про травми янгола, але вона впустила телефон. Наркотики потягнули її вниз і вона, похилившись, почала поволі кудись провалюватися. Провулок перед її очима викривився і забрижив.
Вона зустрілася поглядом із янголом, і його очі були настільки сповнені болю, що Брайс здалося, що такою ж була і її душа.
Янгольська кров пробилася крізь її пальці. Вона не зупинялася.
6
Напівфейка виглядала як Хел.
Ні, не як Хел, зрозумів Ісая Тиберіан, дивлячись на неї крізь шпигунське дзеркало у слідчому центрі легіону. Як смерть.
Вона нагадала йому солдатів, які виповзали із закривавлених панґерських полів битв.
Напівфейка сиділа за металевим столом посеред кімнати для допитів і дивилася у нікуди. Як і попередні кілька годин.
Геть не схожа на ту особу, яка верещала і відбивалася, коли Ісая зі своїм підрозділом знайшли її у провулку Старої Площі. Її сіра сукня була подерта, а з лівого стегна так юшила кров, що він був подумав, що вона знепритомніє. Вона була у напівбожевільному стані: або від сущого жаху того, що сталося, або від горя усвідомлення, або від наркотиків у її крові.
Імовірно, з усіх трьох причин. А враховуючи те, що вона була не лише джерелом інформації про напад, але й наразі становила небезпеку для себе самої, Ісая наказав доставити її до стерильного підземного слідчого центру, що був розташований за кілька кварталів від Коміціуму. Як свідка — він подбав, щоб саме це було зазначено у протоколі. Не як підозрювану.
Ісая шумно видихнув, опираючись бажанню спертися чолом на спостережне вікно. У приміщенні було чути лише безперервний гул джерел першосвітла під стелею.
Перші хвилини тиші за останні кілька годин. Ісая майже не сумнівався, що це скоро закінчиться.
Так і сталося — ніби його думки почула сама Урд. З дверей за його спиною пролунав грубий чоловічий голос.
— Вона так і не заговорила?
В Ісаї пішло два століття на полі бої і поза ним на те, щоб звикнути і не здригатися від звуку цього голосу. Щоб повільно розвернутися до янгола, який неодмінно стоятиме, спершись на одвірок, у своєму звичному чорному бойовому екіпіруванні, — янгола, який, як нагадували Ісаї розум і минулий досвід, був союзником, хоча всі інстинкти буквально кричали протилежне.
Однак мигдалюваті темні очі Ганта Аталара були прикуті до вікна. До Брайс Квінлан. Не зашелестіло ні одненьке сіре перо на його крилах. Ще з перших днів їхньої служби у 17-му Легіоні на півдні Панґери Ісая намагався не звертати уваги на те, що Гант наче існував усередині якогось вакууму постійного спокою. Поруч із ним здавалося, ніби вся земля затамувала подих, — така собі тиша перед бурею.
Для Ісаї, який бачив, що робить Гант зі своїми ворогами й обраними мішенями, це не було дивиною.
Гант перевів погляд на нього.
Точно. Він же його запитав. Ісая ворухнув білими крилами і відповів:
— Відколи її привезли, вона не сказала ні слова.
Гант знову подивився на Брайс.
— Чи надходив наказ перевести її до іншої кімнати?
Ісая прекрасно розумів, яку саме кімнату Гант мав на увазі. Одну з тих, які були створені для того, щоб змушувати людей говорити. Навіть свідків.
Ісая поправив свою чорну шовкову краватку і без особливої надії подумки попросив п’ятьох богів, щоб до світанку його темно-сірий діловий костюм не вкрився плямами крові.
— Ще ні.
Гант кивнув, його золотаво-коричневе обличчя було незворушне.
Без наказу він точно не займатиметься самодіяльністю. Ісая обвів янгола очима. Сьогодні він був без свого шолома у вигляді черепа, завдяки якому заробив прізвисько, що ним його пошепки називали по всіх закутках Міста Півмісяця, — Умбра Мортіс.
Невпевнений, що відчуває — полегшення чи стурбованість — через відсутність сумнозвісного шолома, Ісая мовчки передав особистому асасину Михея тонку папку.
Він простежив, щоб не торкнутися своїми темно-коричневими пальцями шкіряних рукавичок Ганта, які досі були у крові, запах якої розповзався кімнатою. Ісая упізнав у ньому запах янгола, отже, інший, напевно, належав Брайс Квінлан.
Ісая кивнув у бік кімнати для допитів, облицьованої білою плиткою.
— Брайс Квінлан, двадцять три роки, напівфейка-напівлюдина. Аналіз крові десятирічної давності підтверджує наявність у неї ванірської тривалості життя. Рівень сили незначний. Занурення ще не здійснила. Записана як повноправна громадянка. Знайдена у провулку з одним із наших, голіруч намагалася не дати його серцю випасти з грудної клітки.
Слова прозвучали наче з вуст безпристрасного лікаря. Але Ісая знав, що Гант прекрасно обізнаний у деталях. Як і сам Ісая. Зрештою, вони були в тому провулку. І розуміли, що навіть тут, у безпечній кімнаті спостереження, було би по-дурному озвучувати делікатні подробиці вголос.
Удвох вони спромоглися підняли Брайс на ноги, але вона одразу завалилася на Ісаю — не від горя, а від болю.
Гант усе зрозумів першим: на її стегні була рвана рана.
Брайс дико борсалася і виривалася, коли вони вирішили знову вкласти її на землю. З її стегна ринула кров, й Ісая викликав медвідьму. Була зачеплена артерія. Те, що вона не померла до їхнього приїзду, було справжнім дивом.
Гант став перед нею навколішки, і вона, брикнувшись, мало не заїхала йому ногою по яйцях. Він міцно вилаявся. Але потім зняв свій шолом. Подивився їй просто у вічі.
І наказав заспокоїтися.
Вона повністю замовкла. Просто дивилася на Ганта порожнім, відсутнім поглядом. Навіть не здригалася від проколів медичного степлера, що його Гант дістав із маленької аптечки, передбаченої у його бойовому костюмі. Вона все дивилася й дивилася на Умбру Мортіса.
Утім, закривши її рану на нозі, Гант не затримався — він кинувся у морок ночі робити те, що вмів найкраще: шукати ворогів і знищувати їх.
Наче помітивши кров на своїх рукавичках, Гант вилаявся, зірвав їх і кинув до металевої урни біля дверей.
Потім янгол почав гортати тоненьке досьє Квінлан. Чорне волосся, що сягало плечей, спадало на його непроникне обличчя.
— Схоже, це твоя компетенція: звичайна розпусна тусовщиця, — сказав він, гортаючи сторінки. — Який сюрприз, — додав він, і кутики його рота вигнулися в неприємній посмішці, — вона сусідка Даніки Фендир. Самої «Принцеси вечірок».
Це прізвисько використовувалося лише у 33-му Легіоні — тому що ніхто у Місяцеграді, навіть фейська знать, не наважився б це сказати. Але Ісая жестом запропонував Ганту читати далі. Умбра Мортіс покинув провулок, так і не дізнавшись усього масштабу лиха.
Гант продовжив читати, і його брови підскочили.
— Урд мене візьми.
Ісая чекав цього.