Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 161)

Але якщо Джесіба побачила її повідомлення, то, можливо, усе це було не даремно. Можливо, усі дізнаються, що з нею сталося. Можливо, вони зможуть врятувати книги, якщо захисні чари на них витримають гнів Архангела. Навіть якщо чари галереї не витримали.

Вона спокійно сказала Михею:

— Я поняття не маю, де Ріг.

Він продовжував усміхатися.

— Спробуй ще раз.

— Я поняття не маю, де Ріг, Губернаторе?

Він сперся міцними руками на стіл.

— Хочеш знати, що я думаю?

— Ні, але ви все одно скажете?

Її серце калатало все сильніше.

Михей засміявся.

— Гадаю, ти здогадалася, де він. Найімовірніше, тоді ж, коли і я, — кілька днів тому.

— Мені лестить, що ви вважаєте мене такою кмітливою.

— Не тебе, — знову цей холодний смішок. — Кмітливою була Даніка Фендир. Вона викрала Ріг з храму, а ти досить добре її знала, щоб зрештою зрозуміти, що вона з ним зробила.

— Навіщо Даніці взагалі було красти Ріг? — невинно спитала Брайс. — Він же зламаний.

— Він був розколотий. І, припускаю, ти вже дізналася, що може його відновити, — її серце, здавалося, загриміло у грудях, коли Михей прогарчав: — Синт.

Вона підвелася на ноги. Коліна лише злегка тремтіли.

— Губернатор ви чи ні, це — приватна власність. Якщо хочете спалити мене на вогнищі з усіма цими книгами, вам потрібен ордер.

Брайс рушила до сходів. Утім, Сирінкс з Лехабою лишалися на місці.

— Віддай мені Ріг.

— Я ж сказала, що не знаю, де він.

Вона поставила ногу на першу сходинку, коли біля неї опинився Михей, схопивши її за комір футболки.

— Не бреши, — прошипів він.

Хитаючись, Гант встиг зійти на одну сходинку, перш ніж його зупинила Сандріель, відкинувши своїм вітром назад до стіни. Холодною цівкою вітер опустився його горлом, стиснувши голосові зв’язки. Змушуючи його мовчки спостерігати за тим, що відбувалося на екранах.

— Хочеш знати, як я здогадався? — прогарчав Михей у вухо Брайс тваринним, геть не янгольським голосом.

Вона затремтіла, коли Губернатор владно провів рукою по вигину її спини.

Гант знавіснів від цього доторку, від власницької вседозволеності, яка відчувалася у ньому, від невимовного страху в її широко розплющених очах.

Брайс вистачило розуму не намагатися тікати, поки Михей зосереджено повів пальцями вгору по її хребту.

Гант до болю стиснув щелепи, він дихав рвано і важко, а з грудей виривався рев. Він уб’є Михея. Він знайде спосіб звільнитися від Сандріель і вб’є клятого покидька за цей доторк…

Михей провів пальцями по тонкому ланцюжку її намиста. Нового, зрозумів Гант.

— Я бачив тебе на відеозаписі з вестибюлю Коміціуму, — промуркотів Михей, не підозрюючи про камеру за якийсь метр від нього. — Ти віддала свій архезійський амулет Сандріель. А вона його знищила, — його широка долоня накрила її шию, і Брайс міцно заплющила очі. — Ось як я дізнався. Й ось як ти дізналася правду.

— Я не розумію, про що ви говорите, — прошепотіла Брайс.

Михей стиснув її шию, і Ганту здалося, що ця ж рука стикала і його горло, перекриваючи шлях повітрю.

— Три роки ти носила той амулет. Не знімала ні на день, ні на годину. Даніка це знала. Вона також знала, що у тебе немає амбіцій і що ти ніколи не наважишся покинути цю роботу. А отже, й ніколи не знімеш амулет.

— Ви божевільний, — ледве вдалося вимовити Брайс.

— Та невже? Тоді поясни мені, чому через годину після того, як ти зняла амулет, на тебе напав кристалос?

Гант завмер. Того дня на неї напав демон? Він піймав погляд Рунна, і блідий мов смерть принц кивнув.

— Ми встигли її врятувати, — тільки й сказав йому подумки Данаан.

— Просто не пощастило? — припустила Брайс.

Михей навіть не посміхнувся, продовжуючи тримати її за шию.

— Ти не просто маєш Ріг. Ти і є Ріг, — його рука знову ковзнула вниз по її спині. — Ти стала його носієм тієї ночі, коли Даніка зітерла його у дрібний порошок, змішала з відьомським чорнилом, а потім так тебе напоїла, що ти не ставила запитань, коли тобі набивали татуювання на спині.

— Що-що? — гаркнула Ф’юрі Акстар.

Довбаний Хел. Гант вищирився, досі не спроможний говорити.

Але Брайс сказала:

— Як би круто це не звучало, Губернаторе, це татуювання…

— Зроблене мовою, яка не належить цьому світу. Це мова всесвітів. І нею написаний прямий наказ, який активує Ріг, якщо на татуювання спрямувати потік могутньої сили. Як колись це зробив Зоренароджений Принц. Нехай у тебе немає таких здібностей, як у твого брата, але я вірю, що твоє походження і синт компенсують їхню відсутність, коли я спрямую на тебе свою силу. Наповнити татуювання — наповнити тебе — силою, по суті, й означає протрубити у Ріг.

Ніздрі Брайс роздулися.

— Протруби собі в сраку, придурку, — вона різко відкинула голову, так швидко, що навіть Михей не зорієнтувався, і заїхала йому по носу. Він оступився назад, даючи їй час вивернутися і втекти…

Утім, його рука її не відпускала.

І Михей, різко смикнувши її за сорочку, яка розірвалася по спині, штовхнув її на підлогу.

Крик Ганта застряв йому в горлі, але конференц-залу наповнив крик Рунна, коли Брайс пролетіла по килиму.

Лехаба скрикнула, Сирінкс заричав, але Брайс встигнула кинути їм: «Ховайтеся».

Але Архангел стояв на місці, роздивляючись розпластану на підлозі Брайс.

Її татуювання на спині. Місячний Ріг, який містився у темному чорнилі.

Брайс підвелася на ноги, ніби їй було куди йти, було де сховатися від Губернатора і його нищівної сили. Вона рушила на інший бік кімнати, до сходів, що вели до антресолей…

Михей рухався швидко мов вітер. Він схопив її за щиколотку й відкинув назад.

Пролетівши через усю кімнату, Брайс ударилася об дерев’яний стіл, і той завалився під нею. Її крик став для Ганта найстрашнішим звуком, який він колись чув.

— Він її зараз уб’є, — видихнув Рунн.

Брайс відповзла назад по уламках стола. З її рота текла кров, коли вона прошепотіла:

— Це ти вбив Даніку та зграю.

Михей усміхнувся.

— І насолоджувався кожною секундою цього видовища.

Конференц-зала здригнулася. Чи, може, це здригнувся сам Гант.

А потім Архангел налетів на неї, і Гант не міг дивитися, як він хапає Брайс за шию і знову кидає її через кімнату в стелажі.

— Де ці кляті Допоміжні сили? — закричав Рунн до Флінна. До Сабіни.