Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 145)

Брайс не здивувало, як Ф’юрі опинилася на баржі, що навіть Михей її не помітив, чи те, звідки вона дізналася про те, що тут відбувається. Ф’юрі Акстар була наче плинна ніч — вона прославилася своїм знанням таємниць світу.

Ф’юрі обійшла Ганта, відступаючи до Брайс. Її звичний чорний обтислий костюм блищав від дощу, і краплі стікали з її чорного волосся, яке тепер було підстрижене по шию. Вона сховала пістолет у кобуру на поясі, але сказала Королеві Змій:

— Забирайся геть з моїх очей.

Королева хитро усміхнулася.

— Це моя баржа.

— Тоді відійди кудись, щоб я тебе не бачила.

У Брайс не було сил дивуватися тому, що Королева Змій підкорилася наказу Ф’юрі.

Не було сил ні на що, крім як дивитися на Ганта.

— Ти знав, — знову повторила вона.

Гант вдивився у її обличчя.

— Я не хотів завдавати тобі болю. Не хотів, щоб ти знала…

— Ти знав, знав, знав!

Він дізнався правду і майже тиждень нічого їй не говорив. Дозволяв їй знову і знову розводитися про те, як сильно вона любила свою подругу, якою чудовою була Даніка, і водив її довбаними колами.

— Усі твої розмови про те, що пошуки синту — це марнування часу… — Вона ледве спромагалася говорити. — Ти казав так, тому що вже знав правду. Тому що брехав, — вона махнула рукою в бік ящиків із синтом. — Тому що дізнавшись правду, ти зрозумів, що синт потрібен тобі самому? А коли ти хотів допомогти медвідьмі знайти протиотруту… Ти робив це для себе. І все це заради чого — щоби знову підняти повстання?

Гант опустився навколішки, ніби благаючи у неї прощення.

— Спершу так, але все ґрунтувалося на чутках про те, на що синт здатний. Але сьогодні, побачивши те відео, я захотів вийти з гри. Я зрозумів, що це було неправильно — все це. Навіть за наявності протиотрути синт надто небезпечний. Я зрозумів, що все це — хибний шлях. Але ми з тобою, Брайс… З тобою я хотів залишитися. З тобою хотів жити. Ти — мій шлях, — він вказав на Юстиніана і Вікторію, які з кам’яними виразами стояли у кайданках. — Я написав їм, що виходжу з угоди, але вони злякалися, зв’язалися з Королевою Змій і наполягли на тому, щоб усе відбулося сьогодні. Присягаюся, я прийшов сюди лише для того, щоб це зупинити, покінчити з цим, перш ніж усе не обернулося катастрофою. Я ніколи…

Брайс вихопила з кишені білий опал і запустила у нього.

Запустила так сильно, що самоцвіт влучив Ганту в скроню. З неї потекла кров. Здавалося, що кровоточить сам німб.

— Ніколи більше не хочу тебе бачити, — прошепотіла вона, коли Гант втупився у забризканий кров’ю опал на палубі.

— У цьому проблем не буде, — сказав Михей, і вперед вийшов Ісая з кайданами з горсіанського каменю, які виблискували аметистовим вогнем. Такі ж, як і на зап’ястках Вікторії та Юстиніана.

Не в силах вгамувати дрож, Брайс привалилася до Таріона. Ф’юрі мовчазною силою стояла поруч.

— Брайс, пробач мені, — сказав Гант, коли похмурий Ісая заклацнув на його руках кайданки. — Я не міг винести думки, що ти…

— Годі, — промовила Ф’юрі. — Ти вже достатньо сказав і зробив. — Вона глянула на Михея. — Вона з вами покінчила. З усіма вами, — Ф’юрі потягнула Брайс до свого глісера, який чекав поруч із Таріоновим, і русал рушив слідом, прикриваючи подруг. — Ще раз потурбуєте її — і я до вас у гості завітаю, Губернаторе.

Брайс не помітила, як її спустили на глісер. Як Ф’юрі всілася перед нею і завела двигун. Як Таріон зіскочив у свій і прилаштувався позаду, щоб супроводити їх до берега.

— Брайс! — знову гукнув до неї Гант, коли вона обхопила тонку талію Ф’юрі. — Твоє серце було вже настільки розбите, що найменше я хотів…

Вона не озирнулася, коли вітер скуйовдив їй волосся і глісер помчав у дощ і темряву.

— БРАЙС! — заревів Гант.

Вона не озирнулася.

67

Коли Ф’юрі завела Брайс до вестибюля будинку, на неї вже чекав Рунн. Таріон залишив їх біля причалів, сказавши, що збирається допомогти з доставкою вилученої партії синту. Ф’юрі також доволі швидко розпрощалася, і Брайс зрозуміла, що подруга вирішила впевнитися, що Королева Змій не втече з частиною товару.

У ліфті Рунн мовчав.

Але Брайс знала, що Ф’юрі йому все розказала. І покликала його сюди.

Дорогою з пристані подруга з кимсь переписувалася. А ще Брайс помітила Флінна і Деклана, які чатували на дахах її кварталу, озброєні далекобійними гвинтівками.

Її брат мовчав, поки вони не опинилися у квартирі — темному, порожньому, чужому місці. Усі предмети одягу та спорядження Ганта здавалися отруйними зміями, готовими напасти. Але найгіршою була та кривава пляма на дивані.

Брайс була на середині вітальні, коли її вивернуло на килим. Рунн миттю підбіг, підхопивши її руками і магічними тінями. Брайс відчувала, як схлипує, чула свої ридання, але вони були якимись далекими. Весь світ був далеким, коли Рунн підняв її на руки і відніс на диван, поклавши подалі від місця, на якому вона віддала Ганту всю себе. Але Рунн не став коментувати ні пляму крові, ні запахи, які залишилися.

Це була неправда. Не могло бути правдою.

Не кращі за парочку наркоманок. Ось що Гант мав на увазі. Вони з Данікою були не кращі за двох наркоманок, які нюхали й затягувалися всім, що потрапляло під руку.

Але такого не було. Ніколи не було. Так, вони робили дурниці, але заради розваги, щоб відволіктися і розслабитися, і ніколи — для якихось темних справ…

Вона так сильно тремтіла, що думала, ніби ось-ось тріснуть кістки.

Рунн міцніше обійняв її, ніби намагаючись зібрати докупи.

Мабуть, Гант зрозумів, що вона наближається до правди, коли вона показала йому відео випробувань. Тож він обплітав її павутинням брехні про щасливий кінець для них обох, спільне майбутнє, відволікаючи її губами і руками. А потім, як один із тріаріїв, отримав сповіщення від її старого домовласника про її запит на відвідання квартири — і вислизнув, дозволивши їй думати, що він спить. Імовірно, розряд його блискавки і спричинив пожежу.

Вона згадала слова водяної німфи про те, що обійшлося без жертв — невже якась крихта порядності змусила його ввімкнути пожежну сигналізацію, щоб попередити людей? Доведеться у це повірити.

Але після того як Гант спалив будинок, не залишивши й натяку на можливі докази, він прийшов на зустріч з Королевою Змій — купити те, що було потрібно, аби розпалити повстання. Вона не повірила у його брехні про вихід з угоди. Ні на секунду. Він знав, що на нього чекають великі неприємності, і сказав би що завгодно.

Даніка вбила Зграю Дияволів. Вбила Торна і Коннора. А потім себе.

А тепер Даніка скніє у соромі серед мавзолеїв Сплячого Міста. І страждає. Через Брайс.

Це була неправда. Не могло бути правдою.

Брайс кілька годин дивилася відсутнім поглядом в одну точку на стіні, коли повернулася Ф’юрі. Рунн залишив її на дивані й пішов поговорити з найманкою на кухню.

Але Брайс усе одно чула, як вони шепотілися.

— Аталара помістили у камеру під Коміціумом, — сказала Ф’юрі.

— Михей його не стратив?

— Ні. Юстиніан і Вікторія… Янгола він розіп'яв, а з примарою розправився ще нещадніше.

— Вони мертві?

— Гірше. Юстиніан досі стікає кров'ю у вестибюлі Коміціуму. Вони напхали його якоюсь хрінню, щоби вповільнити зцілення. Якщо йому пощастить, він скоро помре.

— А що з примарою?

— Михей вирвав її з тіла і помістив її сутність у скляний ящик. А ящик поставив під розп'яттям Юстиніана. Подейкують, що він збирається закинути ящик — Вікторію — до Западини Меліної, де вона, опинившись на дні моря, збожеволіє від самотності і темряви.

— Хай йому Хел. Ти нічого не можеш зробити?

— Вони — зрадники Республіки. Їх спіймали на змові. Тому ні.

— Але Аталара не розіп'яли поруч із Юстиніаном?

— Гадаю, Михей придумав для нього інше покарання. Щось гірше.

— Що може бути гірше за те, що випало цим двом?

Довга, моторошна пауза.

— Багато чого, Рунне Данаане.

Брайс дозволила цим словами пройти крізь неї. Вона сиділа на дивані, втупивши погляд у темний екран телевізора. Вдивляючись у чорну безодню у своїй душі.

Частина четверта

УЩЕЛИНА

68