Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 110)

Аїдас знизав плечем.

— Це таке ж реальне місце, як і Мідґард, хоча більшість наших і хоче переконати вас, що це не так, — принц вказав пальцем на Ганта. — Твій рід, Упалий, був створений на Мідґарді астері. Але фейрі, перевертні й багато інших прийшли сюди зі своїх окремих світів. Всесвіт величезний. Існують думки, що він безкінечний. Або що наш всесвіт може бути одним із безлічі світобудов, яких стільки, скільки зірок на небі чи піщинок на березі.

Брайс кинула на Ганта погляд, який сказав йому, що вона теж чудувалася, що там демонічний принц курить у своєму Проваллі.

— Ти намагаєшся нас відволікти, — промовила вона, схрестивши руки на грудях. Підлога у кімнаті вже вкрилася памороззю. — То ви не штурмуєте Північний Розлом?

— Це роблять менш могутні принци — з першого по четвертий рівень, — відповів Аїдас, знову схиливши голову набік. — Ті з нас, хто живе у істинній темряві, не мають ні потреби, ні зацікавленості у сонячному світлі. Але навіть вони не посилали кристалоса. До наших планів подібне не входить.

— Колись давно ваше плем’я хотіло тут жити, — гаркнув Гант. — Чого б це мало змінитися?

Аїдас хихотнув.

— Страшенно забавно слухати казки, що їх для вас складають астері, — він посміхнувся до Брайс. — Що засліплює Провидицю?

Почувши згадку про свій візит до Провидиці, Брайс зблідла мов полотно. Гант міг лише здогадуватися, звідки про це було відомо Аїдасу, але вона спитала у відповідь:

— Що за кіт ходить до Провидиці?

— Виграшні перші слова, — Аїдас знову сунув руки до кишень. — Я ж не знав, які в тебе будуть вподобання, коли ти виростеш, — він самовдоволено всміхнувся до Ганта. — Але якщо забажаєш, Брайс Квінлан, я можу з’являтися в іншій подобі.

— А ще краще: більше ніколи не з’являйся, — сказав Гант демонічному принцу.

Брайс стиснула його руку. Він достатньо сильно наступив їй на ногу, щоб вона припинила.

Але Аїдас знову хихотнув.

— Ваша температура падає. Я вас покину.

— Прошу, — промовила Брайс, — просто скажи, чи знаєш ти, хто вбив Даніку. Благаю.

Тихий смішок.

— Переробіть тести. Шукайте щось проміжне.

Він почав зникати, ніби це справді завершувався телефонний дзвінок.

— Аїдасе, — випалила вона, підійшовши до краю їхнього кола. Гант опирався бажанню притягнути її до себе, особливо коли фігуру Аїдаса почала поглинати темрява. — Дякую. За той день.

Принц Провалля затримався, ніби чіпляючись за цей світ.

— Здійсни Занурення, Брайс Квінлан, — його фігура замерехтіла. — І потім знайди мене.

Аїдас майже зник, коли його слова, додані наостанок, привидами поповзли по кімнаті:

— Провидиця не побачила. Але я побачив.

Після нього залишилася відчутна тиша. Кімната почала відтавати, а паморозь зникати.

Гант різко розвернувся до Брайс.

— По-перше, — прошипів він, — мені на хрін не впали такі сюрпризи.

Вона потирала долоні, повертаючи до них тепло.

— Якби я тобі сказала, ти б ніколи не дозволив прикликати Аїдаса.

— Тому що зараз ми вже мали бути мертві! — Він витріщився на неї. — Ти геть з глузду з’їхала?

— Я знала, що він не скривдить мене. І того, хто буде зі мною.

— Ти не хочеш розказати про те, як могла познайомитися з Аїдасом, коли тобі було тринадцять?

— Я… я розповідала тобі, як погано усе скінчилося між мною і моїм біологічним батьком після мого візиту до Провидиці.

Побачивши на її обличчі біль, який досі її не відпускав, Гант притишився.

— Отже, після цього я сиділа на лавці у парку біля храму і заливалася слізьми, коли поруч з’явився білий кіт. У нього були надприродні сині очі. Ще до того, як він заговорив, я зрозуміла, що це не кіт — і не перевертень.

— Хто тоді його прикликав?

— Не знаю. Джесіба розповідала мені, що принци можуть пробиратися крізь тріщини в обох Розломах, набуваючи подоби звичайних тварин. Але тоді вони стають прикуті до цієї подоби — втрачають усі свої магічні сили, і зберігають лише здатність говорити. Та й лишатися у цій подобі можуть лише на кілька годин за раз.

По сірих крилах Ганта побігли дрижаки.

— І що сказав Аїдас?

— Він спитав мене: «Що засліплює Провидицю?» А я відповіла: «Що за кіт ходить до Провидиці?» Дорогою до храму він почув її крики. Припускаю, це його заінтригувало. Він сказав, щоб я перестала плакати. Сказав, що це лише приносить задоволення моїм кривдникам. Що я не повинна дарувати їм свою печаль.

— Навіщо Принцу Провалля відвідувати Провидицю?

— Він не сказав. Але сидів зі мною доти, доки я не набралася сміливості повернутися до батьківського дому. Коли я згадала, що варто йому подякувати, він уже зник.

— Дивно.

І — гаразд, тепер він міг зрозуміти, чому вона вирішила прикликати Аїдаса, якщо він добре поставився до неї у минулому.

— Можливо, його котяча подоба вже не діє і йому було просто цікаво побачити мене.

— Схоже, він скучив за тобою.

Власне, це було навідне запитання.

— Схоже, — ухильно відповіла Брайс. — Хоча він не дав нам ніяких зачіпок.

Вона відсторонено дивилася на порожнє коло перед ними, а тоді дістала з кишені телефон. Гант мигцем побачив ім’я того, кому вона дзвонила — Деклан Еммет.

— Привіт, Бі, — на задньому плані гриміла музика і лунав чоловічий регіт.

— Нам тут підказали, що треба переробити усі тести, — обійшлася без люб’язностей Брайс. — Припускаю, маються на увазі тіла жертв і місця злочину дворічної давнини. Як думаєш, що саме нам слід ще раз перевірити?

«Це Брайс?» — почувся віддалений голос Рунна, але Деклан сказав:

— Я би точно провів діагностику запаху. Для цього знадобиться одяг.

— Напевно, її вже проводили два роки тому, — промовила Брайс.

— Звичайну чи Мімір-тест? — уточнив Деклан.

Усередині Ганта усе стиснулося. Особливо коли Брайс спитала:

— А є різниця?

— Мімір кращий. Це відносно новий метод.

Брайс глянула на Ганта, і він повільно похитав головою.

— Мімір-тест ніхто не робив, — тихо сказала вона у слухавку.

Деклан завагався.

— Ну… це здебільшого фейська технологія. Ми позичаємо її легіону для найбільш важливих справ, — пауза. — Для цього хтось мав про це попросити.

Гант приготувався до найгіршого.

— У тебе був доступ до цієї технології два роки тому? — спитала Брайс.

Деклан знову завагався: