Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 109)
Брайс вишкірилася до Ганта, серце якого буквально завмерло, і промовила:
— Сюрприз.
Вона геть збожеволіла. Він уб’є її за це — якщо у наступні кілька секунд не вб’ють їх обох.
— Хто це?
Кімната узялася кригою. Ніякий одяг не міг захистити від холоду, який приніс із собою цей демон. Холод пронизував кожний шар бойового костюма Ганта, вихоплюючи пазуристими пальцями подих з його грудей. Єдиною ознакою дискомфорту Брайс було її нерівне дихання. Вона дивилася у бік темного кола на іншому боці кімнати, усередині якого стояла чоловіча фігура.
— Аїдас, — тихо промовила вона.
Гант завжди уявляв Принца Провалля подібним до демонів нижчого рівня, на яких він століттями полював: луска, ікла чи пазурі, груба фізична сила і гарчання від сліпої тваринної люті.
Але не цього стрункого, блідошкірого… красунчика.
Світле волосся Аїдаса м’якими хвилями спадало на плечі. Вільні пасма були акуратно підстрижені й обрамляли його тонке обличчя — напевно, для того, щоб підкреслити його очі, які, мов два синіх опала дивилися з-під густих, золотистих вій. Він побіжно кліпнув, і його повні чуттєві губи розтягнулися в усмішці, оголивши ряд блискучо-білих зубів.
— Брайс Квінлан.
Рука Ганта потяглася до пістолета. Принц Провалля знав її ім’я — знав її в обличчя. Те, як він промовив його своїм оксамитово м’яким голосом, було радше вітанням, ніж запитанням.
Аїдас займав п’ятий рівень Хелу — Провалля. Він поступався лише двом іншим принцам — Принцу Прірви і Принцу Безодні, сьомому й наймогутнішому серед демонічних принців. Пожирачу Зірок, чиє ім’я ніколи не вимовляли вголос на цьому боці Північного Розлому.
Ніхто не наважувався назвати його ім’я, особливо після того, як Принц Безодні став першим і єдиним, хто зміг убити астері. Його розправа над сьомою священною зіркою — Сіріус, Вовчою Зорею — під час Перших Воєн досі лишалася улюбленою баладою, яку виконували біля багаття у військових таборах. А те, що він зробив з Сіріус після її вбивства, заробило йому цей жахливий титул: Пожирач Зірок.
— Минулого разу ти з’явився у котячій подобі, — тільки й сказала Брайс.
Тільки. І. Всього.
Гант наважився відірвати погляд від Принца Провалля і побачив, що Брайс схилила голову.
Аїдас сунув худі руки у кишені майстерно пошитого костюма. Матерія піджака і штанів була чорнішою за Провалля, у якому він володарював.
— Ти тоді була зовсім мала.
Гант уперся ногами в підлогу, щоб не похитнутися від подиву. Вона вже зустрічалася з принцом раніше — але як?
Його шок, напевно, був написаний у нього на обличчі, тому що Брайс кинула на нього погляд, який можна було розтлумачити як
— Мені було тринадцять — не
Гант стримав бурчання, яке свідчило би про те, що він з нею не погоджувався.
Аїдас схилив голову набік.
— Також ти тоді була дуже сумна.
Ганту знадобилося кілька секунд, щоб перетравити слова принца. І той екскурс в історію — і те, що було тут і зараз.
Брайс потерла долоні.
— Давай поговоримо про тебе, Ваша Високосте.
— Завжди радий.
Холод обпікав легені Ганта. За такої температури вони зможуть витримати лічені хвилини, а потім їхні цілющі здібності почнуть давати збій. І попри фейську кров Брайс, існувала велика ймовірність того, що вона взагалі не оклигає. Оскільки вона ще не здійснила Занурення, обмороження може лишитися з нею назавжди. Як і втрачені пальці або кінцівки.
— Здається, тобі і твоїм колегам не сидиться спокійно у темряві, — сказала вона принцу.
— Невже? — Аїдас похмуро глянув на свої блискучі шкіряні туфлі, ніби міг бачити крізь землю аж до самої Безодні. — Мабуть, ти прикликала не того принца, оскільки я вперше про це чую.
— Хто прикликає демона кристалоса полювати у цьому місті? — Чіткі, різкі слова. — І хто вбив Даніку Фендир?
— О, так, ми про це чули — як Даніка кричала, коли її розривали на шматки.
Напружене мовчання Брайс достатньо сказало Ганту про рану у її душі, яку роз’ятрив Аїдас. Судячи з посмішки, яка красувалася на обличчі Принца Провалля, він теж це зрозумів.
— Ти знаєш, що за демон це зробив? — продовжила вона.
— Усупереч твердженням вашої міфології, я не посвячений у переміщення усіх мешканців Хелу.
— Але ти знаєш? — напружено спитала вона. — Або знаєш, хто його викликав?
Він кліпнув, і його золотисті вії замерехтіли.
— Ти вважаєш, що я його відправив?
— Якби вважала, ти б тут не стояв.
Аїдас тихо розсміявся.
— Цього разу ти не плачеш.
Брайс злегка усміхнулася.
— Ти сказав мені не показувати сліз. Я серйозно пристала на твою пораду.
Що в біса сталося під час їхньої зустрічі дванадцять років тому?
— Інформація не безкоштовна.
— Назви ціну.
Губи Брайс набули синюватого відтінку. Скоро їм доведеться розірвати зв’язок.
Завмерши, Гант спостерігав, як Аїдас уважно роздивляється Брайс. Потім погляд принца впав на нього.
Аїдас кліпнув — лише раз. Ніби досі насправді не усвідомлював присутності Ганта. Ніби до цього не помічав його, бачачи перед собою лише Брайс. Але Гант відігнав ці думки, коли Аїдас тихо промовив:
— Хто ти такий.
Це була команда, не запитання.
— Він — насолода для очей, — відповіла Брайс і, взявши Ганта під руку, притислася до нього. Щоб зігрітися чи щоб не впасти, він не знав. Вона вся тремтіла. — І він не продається, — Брайс вказала на німб на його чолі.
— Мої домашні улюбленці обожнюють видирати пір’я — це була би хороша угода.
Гант пильно подивився на принца. Брайс кинула на Ганта косий погляд, ефект якого був зведений нанівець цокотом її зубів.
Аїдас посміхнувся і знову обвів його очима.
— Упалий воїн із силою… — Його охайні брови здивовано злетіли вгору, а сині опалові очі звузилися до щілин — і замерехтіли яскравим полум’ям. — Звідки в
Гант не видав свого здивування його запитанням. Він ніколи не чув, щоб його татуювання так називали — чорна корона. Німбом, відьомським чорнилом, знаком сорому, але щоб чорною короною — ніколи.
Аїдас по черзі подивився на них із Брайс. Уважно. Потім на його обличчі знову з’явилася огидна посмішка і він, не чекаючи, поки Гант відповість, сказав:
— Семеро принців правлять у темряві і не виходять за її межі. Нас не цікавить ваше царство.
— Я би повірив у це, якби ти і твоя братія не баламутили Північний Розлом останні два десятиліття, — промовив Гант. — І якби мені не доводилося після вас підчищати.
Аїдас шумно вдихнув, ніби смакуючи повітря від слів Ганта.
— Ти розумієш, що це можуть бути не мої люди? Північний Розлом є проходом до інших місць — інших царств, так, але також і до інших планет. Що таке Хел, як не далека планета, пов’язана з вашою викривленням у часі й просторі?
— Хел — це планета?
Брови Ганта опустилися. Більшість демонів, яких він убивав і з якими стикався, не вміли або не хотіли говорити.