Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 106)
Гант підвів погляд від доказового звіту, який він проглядав, і збирався відповісти, коли у двері галереї подзвонили. У зовнішній камері з’явилося обличчя Рунна, і Брайс, важко й шумно зітхнувши, мовчки натиснула кнопку, впускаючи його.
Гант повів задерев’янілим плечем. Руку досі ломило — наслідок смертельної отрути, яка вирвала магію просто з його тіла.
Через кілька секунд на зеленому килимі на сходах з’явилися чорні чоботи принца, який, вочевидь, побачивши відчинені двері бібліотеки, зрозумів, де їх шукати. Лехаба миттю пурхнула до нього, залишаючи по собі іскристий слід, і, просяявши, промовила:
Рунн злегка усміхнувся, спрямувавши погляд на Квінлан. Він одразу помітив тиху задумливу втому. І тон, яким вона сказала:
— Чим ми заслужили на таку честь?
Рунн сів навпроти них за завалений книжками стіл. Зоряний Меч, що висів у піхвах за його спиною, не відбивав світло бібліотеки.
— Захотів перевірити, як справи. Є новини?
Ніхто з них не розповів йому про Сабіну. І Деклан, вочевидь, теж. — Ні, — відповіла Брайс. — Знайшов щось по Рогу?
Рунн проігнорував її запитання.
— Що сталося?
— Нічого, — промовила Брайс, але її спина напружилася.
Здавалося, Рунн був готовий зчепитися зі своєю кузиною, тож Гант зробив їм обом — та й, щиро кажучи, собі — послугу і сказав:
— Ми чекаємо на відповідь мого інформатора з Дому Великих Вод про можливі шаблони нападів демона. Ти не зустрічав згадок про те, як кристалос позбавляє магічних сил?
Минуло вже кілька днів, а він ніяк не міг перестати думати про це — про те, як його сила, мляво затріскотівши, згасла у його жилах.
— Ні. Я досі не знайшов нічого про походження кристалоса, окрім того, що він був створений із крові першого Зоренародженого Принца і єства самого Пожирача Зірок. Ти не стикався з подібними демонами? — кивнув до нього Рунн.
— Ніколи. Відьомські закляття і горсіанські камені блокують магію, але це було інакше.
Гант мав справу і з одним, і з другим. Перш ніж зв’язати його сили за допомогою відьомських чорнил, його закували у кайдани, висічені з горсіанського каменю Долоських Гір — рідкісний метал, властивості якого позбавляли магії. Такі кайдани використовували для наймогутніших ворогів імперії — сама Лань була їхньою фанаткою і разом зі своїми слідчими заковувала у них ванірів, які опинилися у лавах шпигунів і лідерів повстанців. Але вже багато років у казармах 33-го ширилися чутки про те, що повстанці намагаються знайти спосіб перетворити метал на спрей, який можна було би застосувати проти ванірських воїнів на полі бою.
Рунн вказав на древній фоліант, який кілька днів тому залишив на столі, досі розгорнутий на розділі про Зоренароджених фейрі.
— Якщо Пожирач Зірок створив кристалоса зі свого єства, то, ймовірно, це і дає демону можливість пожирати магію. Так само, як кров Принца Пелія наділяє його здатністю шукати Ріг.
Брайс насупилася.
— Отже, твоя інтуїція Обраного не допомогла знайти слід Рогу? Рунн смикнув срібне кільце у нижній губі.
— Ні. Але вранці я отримав повідомлення від медвідьми, з якою нещодавно познайомився, — тієї, яка латала Ганта у саду. Це лише припущення, але вона сказала, що на ринку з’явився відносно новий препарат, який лише починають застосовувати. Це синтетична цілюща магія.
Гант із Брайс випросталися.
— Без ретельного контролю препарат може спричинити химерні побічні ефекти. У відьми немає доступу до його точної формули чи до випробувань, але вона сказала, що дослідження показують, що швидкість зцілення препаратом майже вдвічі перевищує швидкість зцілення першосвітлом.
— Думаєш, за допомогою чогось такого можна відновити Ріг? — спитала Брайс.
— Як варіант. Це підходить під ту ідіотську загадку про світло, яке не є світлом, і магію, яка не є магією, здатну полагодити Ріг. Саме цим і є ця синтетична суміш.
Очі Брайс спалахнули.
— І її… легко дістати?
— Вочевидь, в останні кілька років препарат уже вийшов на ринок. На неживих предметах його не випробовували, але хто-зна? Якщо істинна магія не може зцілити Ріг, можливо, синтетична суміш зможе.
— Ніколи не чув про синтетичну магію, — сказав Гант.
— Я теж, — зізнався Рунн.
— Отже, у нас є потенційний спосіб відновити Ріг, — замислено промовила Брайс, — але не його сутність, — вона зітхнула. — І ми досі не знаємо, чи вкрала Даніка Ріг заради забавки, чи задля якоїсь конкретної цілі.
Рунн приголомшено подивився на неї.
Брайс скривилася, а тоді виклала принцу все, що вони дізналися. Коли вона закінчила, Рунн відкинувся на стільці. З його обличчя було видно, що він був шокований.
Тишу перервав Гант.
— Незалежно від мотивів Даніки, факт лишається фактом: Ріг вкрала вона.
— Думаєш, вона хотіла залишити Ріг собі? Полагодити його і використати? — обережно спитав Рунн.
— Ні, — тихо відповіла Брайс. — Ні, нехай у Даніки і були від мене таємниці, але я знала, що в її серці. Вона би нізащо не хотіла мати таку небезпечну зброю, як Ріг, — таку, що може наразити на небезпеку цілий світ, — Вона провела руками по обличчю. — Її вбивці досі на свободі. Напевно, Даніка вкрала Ріг, щоб він не дістався їм. Через це її вбили, але Ріг, мабуть, не знайшли, якщо досі викликають кристалоса для його пошуку, — вона махнула рукою у бік меча Рунна. — А ця штука не допоможе тобі знайти Ріг? Я досі вважаю, що найнадійніший спосіб знайти вбивць — це приманити їх Рогом.
Рунн похитав головою.
— Меч так не працює. Окрім вибагливості до того, хто його виймає, без ножа він не має сили.
— Ножа? — перепитав Гант.
Метал жалібно проскиглив, коли Рунн вихопив меч і поклав його на стіл. Намистинка зоряного світла, покотившись по жолобку на плазі клинка, зблиснула на кінчику меча, і Брайс подалася назад, подалі від холодної зброї.
— Крута штукенція, — промовив Гант, заслуживши цим сердитий позирк Рунна, який, багатозначно звівши брову, дивився на Брайс, безсумнівно, очікуючи від неї шанобливого ставлення до меча, який був старший за це місто, древніший за перші кроки ванірів на Мідґарді.
— До пари мечу був ніж, — сказав йому Рунн. — Довгий клинок, викуваний з іридію, видобутого з того метеорита, що впав на нашому старому світі, — світі, який фейці залишили, щоб пройти крізь Північний Розлом до Мідґарда. — Але ми втратили ніж багато еонів тому. Навіть у Фейських Архівах немає записів про те, як він загубився, але, схоже, це сталося у часи Перших Воєн.
— Чергове з численних безглуздих пророцтв фейрі, — пробурмотіла Брайс. —
— Саме ці слова і висічені над входом до Фейських Архівів — хай що б вони не означали, — промовив Рунн. У відповідь на це Брайс слабко усміхнулася.
Гант вишкірився. Ця її слабка усмішка була для нього наче сонце після кількаденного дощу.
Брайс вдала, що не помітила цього, але Рунн сердито зиркнув у бік янгола.
Наче знав про всі його брудні думки, про все, що він робив, вдовольняючи себе, уявляючи її губи навколо його стрижня, її руки, її ніжне тіло.
Прокляття — він був по вуха у лайні.
Рунн лише пирхнув, ніби знаючи і це теж, і сховав меч у піхви.
— Хотілось би мені побачити Фейські Архіви, — зітхнула Лехаба. — Уявляю всі ці пам’ятки древньої історії, усі ті славетні предмети…
— …які тримають під замком і показують лише чистокровним спадкоємцям, — закінчила речення Брайс, багатозначно глянувши на Рунна.
Рунн підняв руки вгору.
— Я намагався примусити їх змінити правила, — сказав він. — Усе марно.
— На великі свята туди пускають звичайних відвідувачів, — промовила Лехаба.
— Лише з затвердженого списку, — відказала Брайс. — І вогняних спрайт у ньому
Лехаба перекотилася на бік і підперла голівку вогняною рукою.
— Мене би впустили. Я — нащадка Королеви Рантії Драл.
— Ага, а я — сьома астері, — сухо промовила Брайс.
Гант обережно намагався не відреагувати на її тон. Це була перша іскра, яку він побачив у ній за останні кілька днів.
— Це правда, — наполягала на своєму Лехаба, розвернувшись до Рунна. — Вона була моєю прабабусею у шостому коліні, яку скинули з престолу під час Стихійних Воєн. Наша родина була позбавлена милості…
— Історія щоразу змінюється, — сказала Брайс Ганту, кутики губ якого весело смикнулися.