Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 103)

— Висмоктують отруту, — пояснив жіночій голос поруч із Брайс. Темнокрила янголиця. Наомі. Вона вказала татуйованим пальцем на Ганта. — Це протиотруйні п’явки.

Чорне тіло п’явки швидко роздулося. Відьма поставила ще одну п’явку на плече Ганта, і ще одну на руку.

Брайс мовчала.

Обличчя Ганта було бліде. Очі заплющені — ніби він намагався зосередитися на диханні.

— Здається, отрута позбавила мене моєї сили. Коли та тварюка вкусила мене… — Він засичав від болю, який пронизував його тіло. — Я більше не можу прикликати блискавки.

І раптом Брайс зрозуміла. Це багато чого пояснювало. По-перше, те, як кристалосу вдалося побороти Михея. Якщо демон напав на Архангела з засідки і добряче його вкусив, то у нього залишилася тільки фізична сила. Мабуть, Михей і сам так і не зрозумів, що сталося. Найімовірніше, списав це на шок чи стрімкість нападу. Можливо, так само укус демона звів до нуля і надприродну силу Даніки і членів Зграї Дияволів.

— Гей, — Наомі поклала руку на плече Брайс. — Тебе поранено?

Медвідьма зняла з плеча Ганта вже насмоктану п’явку, кинула її назад у слоїк і замінила іншою. Її долоні сяяли блідим світлом, коли вона оглядала інші рани Ганта, а потім почала їх зцілювати. Вона не користувалася першосвітлом, флакони з яким сяяли у її сумці — і яке більшість лікарів вважала панацеєю, — ніби воліючи застосовувати власну магію, що текла в її жилах.

— Я в порядку.

Тіло Ганта могло б і самостійно відновитися, але на це пішло би більше часу. А враховуючи ще й отруту в ранах… Брайс надто добре знала, що деякі з них можуть узагалі не загоїтися до кінця.

Наомі провела рукою по своєму чорному волоссю.

Треба, щоб тебе оглянула медвідьма.

— Ні.

Янголиця пронизливо подивилася на Брайс очима кольору онікса.

— Якщо Гант дозволив медвідьмі його підлатати, то й ти…

Неосяжна, холодна сила накрила огороджене магічними екранами місце подій, сад і цілий міський квартал. Наомі різко обернулася і побачила Михея, який приземлився на стежку. Запала тиша. Усі ваніри позадкували, даючи дорогу Архангелу, який рушив до мертвого демона і Ганта.

Лише Наомі вистачило сміливості наблизитися до нього.

— Я була на варті безпосередньо перед прибуттям Ганта, і жодних ознак…

Михей пройшов повз неї, не зводячи очей з демона. Медвідьма, треба віддати їй належне, продовжила надавати допомогу Ганту, який спромігся підвести голову, щоб відповісти на запитання Михея.

— Що сталося?

— Засідка, — хрипло промовив Гант.

Здавалося, білі крила Михея світилися магічною силою. І попри дзвінку тишу в голові, попри величезну відстань, яку Брайс відчувала між своїм тілом і тим, що лишилося від її душі, вона зробила крок уперед. Хела з два це поставить під удар угоду Михея з Гантом.

— Він напав із тіні.

Архангел обвів її очима.

— На кого з вас він напав?

— На нього, — вказала Брайс на Ганта.

— І хто з вас його убив?

«Він», — саме хотіла повторити Брайс, але втрутився Гант:

— Ми зробили це спільними зусиллями.

Брайс зиркнула на нього, щоб він мовчав, але Михей уже розвернувся до трупа демона і, насупившись, копнув його носком чобота.

— Не можна, щоб про це дізналися ЗМІ, — наказав Архангел. — Або учасники Саміту.

У повітрі зависло несказане: «Особливо Сандріель».

— Ми простежимо, щоб це не потрапило до газет, — запевнила Наомі.

Але Михей похитав головою і простягнув руку.

Не встигла Брайс і оком змигнути, як навколо демона і його голови спалахнуло біле полум’я. За мить від демона залишився тільки попіл.

— Нам треба було оглянути його на предмет доказів… — почав Гант.

— Ніякої преси, — промовив Михей і розвернувся до групи командирів свого легіону.

Медвідьма почала знімати п’явок і перев’язувати Ганта. Усі шовкові бинти були просочені її магічною силою, яка змушувала шкіру й м’язи зростатися і запобігала інфекції. Щойно рани загоювалися, бинти розчинялися у повітрі, наче їх ніколи і не було.

Неподалік досі лежала безневинна купка попелу — що було іронічно, враховуючи, які жахіття чинив кристалос. То цей демон — той, хто вбив Даніку? Чи він лише один із тисяч інших потвор, які чекали по той бік Північного Розлому?

Чи був Ріг десь тут, у парку? Чи могла вона, сама того не знаючи, якось наблизитися до нього? Чи, може, той, хто шукав Ріг — Сабіна? — просто надіслав кристалоса як чергове послання? Вони були далеченько від Місячного Лісу, але патрульні Сабіни чергували по всьому місту.

Долоні Брайс досі пекли від пострілу, а кістки досі дзвеніли від віддачі.

Медвідьма зняла закривавлені рукавички. Тріск блискавки на пальцях Ганта свідчив про те, що його сила повернулася.

— Дякую, — сказав він відьмі. Та махнула йому на прощання, за лічені секунди розпихала роздутих від отрути п’явок по слоїках і щезла за магічними екранами…

Гант подивився на Брайс. Попіл, метушливі службовці й воїни навколо них зникли у білому шумі.

До них підійшла Наомі, чорна коса якої погойдувалася в такт її крокам.

— Чому демон обрав ціллю тебе?

— Усім хочеться відкусити від мене шматочок, — ухильно відповів Гант.

Наомі кинула на парочку погляд, який дав Брайс зрозуміти, що вона ні на секунду не купилася на його відмовку, але мовчки відійшла і заговорила з фейкою з Допоміжних сил.

Гант спробував підвестися, і Брайс ступила до нього, протягуючи руку. Янгол похитав головою і, скривившись від болю, сперся рукою на коліно і встав.

— Здається, з Сабіною ми влучили у саму точку, — сказав він. — Напевно, вона зрозуміла, що ми її вирахували. Це було або попередження, на зразок вибуху в клубі, або невдала спроба вирішити проблему, як вона зробила це з послушницею та охоронцем храму.

Брайс не відповіла. Повіяв вітер, розворушивши попіл.

— Брайс, — Гант підійшов ближче. Його темні очі, попри поранення, були ясні.

— Якось не сходиться, — зрештою прошепотіла вона. — Ти… ми так швидко його вбили.

Гант мовчав, даючи їй можливість подумати і сказати те, що вона хоче.

— Даніка була сильною, — промовила вона. — І Коннор був сильним. Кожен із них міг здолати того демона і лишитися неушкодженим. Але тієї ночі у квартирі перебувала вся Зграя Дияволів. Навіть якщо його отрута частково позбавила їх сил, разом зграя могла би… — Їй стиснуло горло.

— Навіть Мих… — Гант спохопився, глянувши на Архангела, який досі розмовляв з командирами неподалік. — Навіть йому це не вдалося.

— Але мені вдалося. Уже двічі.

— Можливо, у демона якась слабкість до фейрі.

Вона похитала головою.

— Я так не думаю. Просто… все це не складається докупи.

— Завтра ми все розкладемо по поличках, — Гант кивнув у бік Михея. — Гадаю, сьогоднішній вечір лише довів, що настав час розповісти йому про наші підозри щодо Сабіни.

Брайс відчувала, що її зараз знудить. Але вона опанувала себе і кивнула.

Вони зачекали, поки більшість командирів легіону Михея вирушила виконувати численні завдання, і підійшли до Архангела. Кожен крок давався Ганту з болем.

— Нам треба з вами поговорити, — крекнув він.

Михей лише схрестив руки на грудях. І тоді Гант оперативно все йому розповів. Про Ріг, про Сабіну, про їхні підозри. Про те, що Ріг, імовірно, можна відновити — хоча вони досі не розуміють, навіщо Сабіні відкривати портал в іншій світ.