Рик Риордан – Кров Олімпу (страница 57)

— Прошу, сідайте!

Джейсон і Пайпер сіли на стільці навпроти нього. Лео довелось стояти, що його цілком улаштовувало. Йому зовсім не кортіло сидіти просто перед пітоном.

— Отже. — Асклепій відкинувся на спинку крісла. — Не можу навіть висловити вам, як приємно нарешті поговорити з пацієнтами. Останні кілька тисяч років канцелярська робота просто таки вбивала мене. Поспіх, поспіх, поспіх... Заповнюй форми. Ладнай з бюрократизмом. А про велетенського алебастрового вартового годі й казати. Вбивала кожного, хто заходив у приймальню. І яка після цього може бути радість від медицини!

— Еге, — погодився Лео. — Ця Гігея ще та зануда.

Асклепій усміхнувся.

— Моя справжня дочка Гігея не така, запевняю. Вона дуже люб’язна. Хай там що, ти дуже вправно перепрограмував статую. У тебе руки хірурга.

Джейсон здригнувся.

— Лео зі скальпелем? Не заохочуйте його.

Бог медицини хихикнув.

— Так, на що скаржитесь? — Він нахилився вперед і вп’явся очима у Джейсона. — Гм... рана від Імперського золота, але її легко зцілити. Раку нема, з серцем все гаразд. Перевір родимку на лівій ступні, але я певен, що вона доброякісна.

Джейсон збліднув.

— Звідки ви?..

— О, авжеж! Ти трошки короткозорий! Це легко виправити.

Бог висунув шухляду і дістав звідти блокнот та окулярний футляр. Нашкрябав щось на папері та простягнув Джейсонові окуляри і рецепт.

— Залиш рецепт на майбутнє, але поки що цих окулярів буде достатньо. Приміряй.

— Стривайте, — промовив Лео. — Джейсон короткозорий?

Джейсон відкрив футляр.

— Останнім часом мені й справді важкувато дивитись на відстань, — визнав він. — Гадав, що просто втомився. — Він приміряв окуляри з тонкою оправою з Імперського золота. — Оце так. Справді краще.

Пайпер усміхнулася.

— Маєш дуже поважний вигляд.

— Не знаю, старий, — промовив Лео. — Я взяв би контакті лінзи — помаранчеві з котячими зіницями, і щоб світилися. Ото було б круто.

— Окуляри теж непогано, — вирішив Джейсон. Дякую, е... лікарю Асклепію, але ми тут не за цим.

— Ні? — Асклепій схрестив пальці. — Ну, тоді подивимось... — Він повернувся до Пайпер. — з тобою ніби все добре, люба. Перелом руки у шість років. Впала з коня?

У Пайпер, здавалось, зараз відпаде щелепа.

— Як ви про це дізнались?

— Вегетаріанська дієта, — продовжив бог. — На здоров’я, головне — не забувай про залізо та білок. Гм... легка слабкість у лівому плечі. На нього впало щось важке десь місяць тому?

— Мішок з піском у Римі, — відповіла Пайпер. — Це дивовижно.

— Чергуй холодні та гарячі компреси, якщо слабкість тебе турбує, — порадив Асклепій. — А щодо тебе...

Він повернувся до Лео.

— Ох! — Бог спохмурнів. — А, бачу...

На обличчі лікаря наче було написано: «Мені так, так прикро».

Серце Лео стиснулось. Якщо раніше він і плекав бодай якусь надію, що зможе уникнути найгіршого, то зараз вона вичерпалась до останньої краплі.

— Що? — Джейсонові нові окуляри блиснули. — Що не так з Лео?

— Слухайте, лікарю! — Лео зиркнув на лікаря, мовляв: «Це не обговорюється!» Він сподівався, що у Стародавній Греції знали про лікарську таємницю. — Ми прийшли за зіллям. Ви нам допоможете? Я тут приніс пілоську м'яту і дуже гарну жовту стокротку.

Він виклав інгредієнти на стіл, обережно поглядаючи на рот пітона.

— Стривайте, — промовила Пайпер. — З Лео все гаразд чи ні?

Асклепій кахикнув.

— Я... не зважайте. Дурниці. Так, отже, вам потрібне цілюще зілля.

Пайпер насупилась.

— Але...

— Серйозно, народе, — перервав її Лео, — зі мною все добре, якщо не зважати на те, що завтра Гея знищить усесвіт. Зберіться.

Вони явно не вдовольнились такою відповіддю, але Асклепій не барився:

— То цю стокротку зірвав мій батько, Аполлон?

— Еге ж, — відповів Лео. — Він переказує палкі обійми.

Асклепій підняв квітку і понюхав її.

— Я щиро сподіваюсь, що тато переживе цю війну. Зевс буває... вельми нерозсудливим. Так, тепер бракує тільки серцебиття закутого бога.

— Воно у мене, — промовила Пайпер. — Ну... я можу викликати махів.

— Чудово. Дай хвильку, люба. — Він поглянув на пітона. — Колючко, ти готовий?

Лео пирснув.

— Вашу змію звати Колючкою?

Колючка злобно поглянув на нього, зашипів і здійняв вінець колючок навколо шиї, наче василіск.

Сміх Лео поповз назад у горло.

— Винуватий, — вимовив він. — Авжеж, тебе звуть Колючкою.

— Він трошки дратівливий, — повідомив Асклепій. — Мій жезл завжди плутали з Гермесовим, у якого взагалі-то дві змії. Жезл Гермеса впродовж століть називали символом медицини, хоча ця почесть, авжеж, має належати моєму жезлу. Колючка вважає це обурливим. Джорджу та Марті дістається вся слава. Словом... — Асклепій опустив стокротку та отруту перед Колючкою. — Пілоська м'ята — певна смерть. Прокляття Ділосу — якір, що неможливо підняти. Тепер останній інгредієнт: серцебиття закутого бога — хаос, насильство і страх смертності. — Він повернувся до Пайпер. — Люба, випускай махів.

Пайпер заплющила очі.

У кімнаті завирував вітер. Розлючено завили голоси. Лео відчув дивний порив луснути Колючку молотком. Йому хотілось голіруч удавити доброго лікаря.

Тоді Колючка розкрив пащу і поглинув розлючений вітер. Його шия роздулась, наче повітряна куля, коли духи битви зникли у горлянці. Пітон накинувся на стокротку та пляшку з пілоською отрутою, як на десерт.

— Отрута йому не нашкодить? — поцікавився Джейсон.

— Ні, ні, — відповів Асклепій. — Почекай і побачиш.

За мить Колючка відригнув нову пляшку — закупорену скляну трубку, не більшу за палець Лео. Усередині світилась темно-червона рідина.

— Цілюще зілля. — Асклепій підняв пляшку і покрутив її на світлі. Його обличчя стало серйозним, а потім збентеженим. — Стривайте... чому я погодився його зварити?

Пайпер поклала руку на стіл, долонею догори.

— Тому що воно потрібне нам для порятунку всесвіту. Це дуже важливо. Тільки ви можете нам допомогти.

Її чаромовство було настільки потужним, що навіть Колючка розслабився. Він скрутився навколо жезла і заснув. Вираз обличчя Асклепія пом’якшився, наче він грівся у гарячій ванні.

— Авжеж, — промовив бог. — Щось я забув. Але обережно з ним. Аїд ненавидить, коли я повертаю мертвих. Востаннє, коли я дав комусь це зілля, підземний цар поскаржився Зевсу. Тоді мене вбила блискавка. БАБАХ!