Рик Риордан – Дім Аїда (страница 94)

— Еге. Я теж про це думав.

Персі досі не міг звикнути до Френкової зміни. «Стрибком у рості» це не назвеш. Френк став принаймні на три дюйми вищим, менш пухленьким та більш кремезним, походив на хокеїста. Його обличчя змужніло, а щелепа чітко окреслилася. Він наче перетворився на бика, а потім назад на людину, але деякі риси бика водночас зберіг.

— Легіон послухається тебе, Рейно, — промовив Френк. — Ти самотужки дісталась сюди, перетнула античні землі.

Рейна жувала бутерброд так, наче той був з картону.

— Зробивши це, я порушила закон легіону.

— Цезар порушив закон, коли перетнув Рубікон, — зазначив Френк. — Хороші лідери мають іноді мислити поза рамками.

Вона похитала головою.

— Я не Цезар. Після Джейсонової записки в Палаці Діоклетіана відстежити вас було легко. Я просто робила те, що, на мою думку, було необхідним.

Персі не втримався від усмішки.

— Рейно, ти занадто скромна. Ти пролетіла півсвіту самотужки, щоб виконати прохання Аннабет і забезпечити цим мир. Нехай мене біс забере, якщо це не героїчний вчинок!

Рейна знизала плечима.

— Чую від напівбога, який звалився в Тартар і знайшов шлях назад.

— Йому допомогли, — промовила Аннабет.

— О, звісно! Без тебе Персі із паперового пакета не знайде виходу.

— Правда.

— Агов! — поскаржився Персі.

Решта розсміялась, але він не зважав. Було приємно дивитись, як вони усміхаються. Трясця, та просто повернутись у смертний світ уже було приємно, дихати не отруйним повітрям, грітись під сонцем.

Раптом він пригадав Боба. «Привітай сонце та зорі за мене».

Усмішка Персі розтанула. Боб і Дамасен пожертвували життями, аби вони з Аннабет могли сидіти тут, грітися під сонечком і сміятись із друзями.

Нечесно.

Лео витягнув крихітну викрутку з пояса, наколов на неї вкриту шоколадом полуницю й передав тренерові Хеджу. Після цього дістав іншу викрутку й наколов ще одну полуницю для себе.

— А тепер запитання на двадцять мільйонів песо, —. промовив Лео. — От ми захопили цю сорокафутову статую Афіни, якою майже не користувалися. Що з нею робити?

Рейна скоса подивилась на статую.

— Як би добре вона не пасувала до цього пагорба, але я здолала такий шлях не для того, аби нею милуватися. Аннабет, ти написала, що її мусить повернути в Табір Напівкровок римський лідер. Я правильно все зрозуміла?

Аннабет кивнула.

— У мене був сон там унизу... ну, у Тартарі. Я була на Пагорбі Напівкровок і голос Афіни сказав: «Я повинна стояти тут. Мене мусять принести римляни».

Персі збентежено оглянув статую. Він ніколи не ладив з мамою Аннабет. І тепер йому весь час здавалось, що статуя оживе і влаштує йому прочуханку за те, що накликав на її доньку стільки бід, або, можливо, просто розчавить без слів.

— У цьому є сенс, — промовив Ніко.

Персі сіпнувся. Слова Ніко прозвучали так, наче той прочитав думки Персі та погоджувався з тим, що Афіні слід його розчавити.

Аїдів син сидів проти нього і не їв нічого, окрім гранату, фрукту Підземного світу. «Може, він так іронізує із себе», — подумав Персі.

— Статуя — могутній символ, — промовив Ніко. — Якщо римлянин поверне її грекам... це може закінчити багатовікову ворожнечу, можливо навіть зцілить богів від шизофренії.

Тренер Хедж проковтнув полуницю разом з половиною викрутки.

— Так-так, стривайте. Я люблю мир не менше, ніж будь-який інший сатир...

— Ви ненавидите мир, — перервав Лео.

— Вальдесе, я що хочу сказати. Ми за... скільки днів від Афін? На нас там чекає армія велетнів. Ми витримали стільки неприємностей, щоб повернути цю статую...

— Більшість з них витримала я, — нагадала йому Аннабет.

— ...тому що в пророцтві сказано «загибель велетнів», — продовжив тренер. — То чому ми не беремо її з собою до Афін? Очевидно, що це наша таємна зброя. — Він зиркнув на Афіну Парфенос. — Мені здається, що це боєголовка. Якщо Вальдес причепить кілька двигунів...

Пайпер прокашлялась.

— Ем... чудова думка, тренере, але у багатьох з нас були сни й видіння про те, як Гея пробуджується в Таборі. Напівкровок...

Вона дістала з піхов Катоптріс і поклала його на тарілку. Тієї миті клинок не показував нічого, окрім неба, але, поглянувши на нього, Персі однаково стало незручно.

— Після повернення на корабель, — продовжила Пайпер, — я постійно бачу щось погане в кинджалі.

Римський легіон ледве не біля воріт Табору Напівкровок. Вони збирають підкріплення: духів, орлів, вовків.

Октавіан, — гаркнула Рейна. — Я наказала йому чекати.

Коли ми повернемо командування, у першу чергу треба посадити Октавіана на катапульту та запустити якомога далі, — запропонував Френк.

Згодна, — промовила Рейна. — Але зараз...

Він хоче війни, — втрутилась Аннабет. — І отримає її, якщо ми його не зупинимо.

Пайпер повернула лезо кинджала.

На жаль, це не найгірше. Я бачила образи можливого майбутнього — табір у вогні, полеглі римляни і греки. І Гея... — голос зрадив дівчину.

Персі пригадав загрозливу тілесну форму Тартара. Він ніколи раніше не почувався таким безпорадним, таким наляканим, досі палав від сорому, пригадуючи, як меч випав з його руки.

«З таким же успіхом ви можете спробувати вбити землю», — сказав тоді Тартар.

Якщо Гея настільки могутня і до того ж керує армією велетнів, як семеро напівбогів зупинять її? Особливо, коли боєздатності позбавлені більшість богів. Їм необхідно перешкодити велетням перш, ніж Гея прокинеться, або грі кінець.

Якщо Афіна Парфенос — таємна зброя, то чому б не взяти її до Афін? Трясця, Персі навіть подобався план тренера використати статую як боєголовку та перетворити Гею на грибоподібну хмару.

На жаль, внутрішнє чуття підказувало йому, що Аннабет має рацію. Статуї місце на Лонг-Айленді, де вона зможе перешкодити війні між таборами.

— Отже, Рейна забирає статую, — промовив Персі. — А ми продовжуємо шлях до Афін.

Лео знизав плечима.

— Я не заперечую. Але, гм, є деякі прикрі транспортні деталі. У нас скільки? Два тижні до римського свята, під час якого Гея збирається пробудитись?

— Свято Спеси, — промовив Джейсон. — Це першого серпня. Сьогодні...

— Вісімнадцяте липня, — підказав Френк. — Отже, так, включно із завтра — це чотирнадцять днів.

Хейзел нахмурилась.

— Нам знадобилося вісімнадцять днів, щоб дістатись з Рима сюди — подорож, яка має тривати два-три дні, не більше.

— Отже, з нашим везінням, — промовив Лео, — у нас, можливо, достатньо часу, аби дістатись на «Арго II» до Афін, знайти велетнів і завадити їм пробудити Гею. Можливо. Але як Рейні доставити цю гігантську статую в Табір Напівкровок, перш ніж греки та римляни перетворять одне одного на фарш? У неї навіть пегаса більше немає... Ой, вибач...

— Нічого, — огризнулась Рейна. Може, вона й ставилася до них більше як до союзників, аніж до ворогів, але Персі бачив: Лео досі в опалі, вочевидь через те, що спопелив половину Форуму в Новому Римі.

Рейна глибоко вдихнула.

— На жаль, Лео має рацію. Я гадки не маю, як мені перевезти щось настільки велике. Я припускала... ну, сподівалась, що у вас буде якась відповідь.

— Лабіринт, — промовила Хейзел. — Я... я хочу сказати, що якщо Пасіфая справді його відбудувала, а я гадаю, що саме так воно і є... — Вона збентежено подивилась на Персі. — Ти ж казав, що Лабіринт може привести тебе куди завгодно. Тож, можливо...