Рик Риордан – Дім Аїда (страница 93)

— Хейзел, я себе одного ледве переношу крізь світ тіней. Ще сімох...

— Я допоможу, — перервала вона, намагаючись говорити якомога впевненіше. Їй ніколи не доводилось подорожувати крізь світ тіней, тому вона гадки не мала, чи здатна на таке; але після керування Туманом та Лабіринтом... вона просто мусила вірити, що це можливо.

Ціла секція надгробків почала випадати зі стелі.

— Усі візьміться за руки! — крикнув Ніко.

Вони поспіхом утворили коло. Хейзел уявила всіх у сільській місцевості десь у Греції. Печера обвалилась тієї миті, коли дівчина відчула, що розчиняється в тіні.

* * *

Вони з явились на схилі пагорба, повз який протікав Ахерон. Сонце тільки-но зійшло і виблискувало на воді, забарвлюючи помаранчевим хмари. Прохолодне ранкове повітря пахло жимолостю.

Френк тримав її за ліву руку, Ніко — за праву. Усі були живими та більш-менш здоровими. Сонячне світло в кронах дерев здавалось їй найпрекраснішим видовищем у житті. Їй хотілось назавжди залишитись у цій миті без чудовиськ, богів та лихих духів.

А тоді друзі заворушились.

Ніко збагнув, що тримає руку Персі, та швидко її відпустив.

Лео похитнувся.

— Знаєте... я, мабуть, посиджу.

Він рухнув на траву. Решта приєдналась. «Арго II» досі висів над рікою, за кілька сотень ярдів від них. Хейзел розуміла, що треба подати знак тренерові Хеджу і сказати, що всі живі. Невже вони пробули в храми цілу ніч? Чи, може, кілька ночей? Але тоді всі були занадто стомленими й тільки могли, що сидіти, відпочивати й дивуватися тому, що з ними усе гаразд.

Вони почали ділитись історіями.

Френк розповів про примарний легіон та армію чудовиськ — як Ніко скористався скіпетром Діоклетіана і як відважно бились Джейсон і Пайпер.

— Френк применшує свої заслуги, — втрутився Джейсон. — Він керував цілим легіоном. Треба було його бачити. О, до речі... — Джейсон глянув на Персі. — Я пішов у відставку, передав повноваження претора Френку. Це якщо ти захочеш поборотись за владу.

Персі ошкірився.

— Та ні, дякую.

— Претор? — Хейзел витріщилась на Френка.

Він ніяково знизав плечима.

— Ну... так. Знаю, що тобі це здається дивним.

Вона спробувала обійняти його, але потім зморщилась від болю і пригадала про зламані ребра. Довелось вдовольнитись поцілунком.

— Мені це здається правильним.

Лео поплескав Френка по плечу.

— Молодець, Чжане. Тепер можеш наказати Октавіану впасти на власний меч.

— Спокусливо, — погодився Френк. Він боязко повернувся до Персі. — Але ви... ваша історія, мабуть, узагалі божевільна. Що там унизу сталось? Як ви?..

Персі стиснув долоню Аннабет.

Хейзел випадково подивилась на Ніко й побачила біль у його очах. Може, він думає, як пощастило Персі та Аннабет мати одне одного? Бо йому довелось пройти крізь Тартар самому.

— Ми вам усе розповімо, — пообіцяв Персі. — Але не зараз, гаразд? Я не готовий пригадувати це місце.

— Я теж, — погодилась Аннабет. — Зараз... — вона подивилась у напрямку ріки й затнулась. — Здається, кавалерія прибуває.

Хейзел повернулась. «Арго II» повернув ліворуч. Повітряні весла заворушились, а вітрила спіймали вітер. Фес-тусова голова блиснула на сонці. Навіть на такій відстані Хейзел чула, як він радісно скрипить та клацає зубами.

— Оце мій хлопчик! — заволав Лео.

Корабель наблизився. Хейзел побачила тренера Хеджа на носі.

— Нарешті! — прогорланив тренер. Сатир щосили намагався хмуритись, але очі виблискували так, наче він — не факт, але хтозна, — був радий їх бачити. — Чого так довго, пиріжки? Змусили гостя чекати!

— Гостя? — пробурмотіла Хейзел.

Біля тренера з’явилась темноволоса дівчина в пурпуровій накидці. Обличчя її було настільки вкрите сажею та кривавими порізами, що Хейзел ледве його впізнала.

Прибула Рейна.

LXXVII Персі

Персі витріщався на Афіну Парфенос, чекаючи, що вона вдарить його блискавкою.

Нова лебідка Лео з дивовижною легкістю опустила статую на схил пагорба. Тепер сорокафутова богиня мирно поглядала на Ахерон, а її золота сукня блищала на сонці, наче литий метал.

— Вона неймовірна, — визнала Рейна.

Її очі досі були червоними від сліз. Незабаром після прибуття на «Арго II» помер Сципіо. У ніч перед цим грифон поранив пегаса отруйними кігтями. Своїм золотим кинджалом Рейна власноруч позбавила бідолаху страждань. Пегас перетворився на пил, що розсіявся в духмяному грецькому повітрі. Можливо, не найгірша смерть для летючого коня. Рейна втратила вірного друга. Персі здавалось, що Рейна і без цього занадто багато витримала в житті.

Претор з підозрою в очах обійшла Афіну Парфенос.

— Наче вчора зробили.

— Еге ж, — промовив Лео. — Ми зчистили павутину «Містером Мускулом». Було неважко.

«Арго II» ширяв у небі просто над ними. Фестус міг самостійно стежити за радаром, тож уся команда вирішила пообідати на схилі пагорба та заразом обговорити подальші дії. Після останніх кількох тижнів вони заслужили на спільний відпочинок та хорошу їжу — тобто будь-що, окрім вогняної води чи супу з драгона.

— Рейно, — покликала Аннабет. — Поїж. Приєднуйся до нас.

Претор поглянула на них і нахмурила темні брови, наче «приєднуйся до нас» було чимось неприйнятним. Персі вперше бачив Рейну без обладунків. Вони залишились на кораблі, у дбайливих механічних руках стола Буфорда. Зараз Рейна була в джинсах і пурпуровій футболці Табору Юпітера та була на вигляд майже як звичайний підліток — якщо забути про ніж на поясі та насторожений вираз обличчя, такий наче дівчина чекає на напад з будь-якого напрямку.

— Гаразд, — зрештою промовила Рейна.

Вони посунулись, щоб звільнити їй простір у колі. Дівчина сіла біля Аннабет, схрестивши ноги, узяла бутерброд із сиром та ледве його надкусила.

— То, — промовила вона. — Френк Чжан... претор.

Френк сіпнувся і витер крихти з підборіддя.

— Ну, так. Підвищили в бою.

— Щоб ти зміг очолити інший легіон, — зауважила Рейна. — Легіон привидів.

Хейзел, наче на захист Френка, охопила рукою його лікоть. Після години в медпункті вони обидва мали вигляд значно кращий, але Персі бачив, що друзі дещо розгублені товариством колишнього начальника за обідом.

— Рейно, — промовив Джейсон, — ти б його бачила!

— Це було дивовижно, — погодилась Пайпер.

— Френк — лідер, — наполягла Хейзел. — З нього вийде чудовий претор.

Рейна не відводила очей від Френка, наче намагалась вгадати його вагу.

— Я вам вірю, — промовила вона. — Схвалено.

Френк закліпав очима.

— Справді?

Рейна сухо всміхнулась.

— Син Марса. Герой, який допоміг повернути орла легіону. з таким напівбогом я поладнаю. От тільки не знаю, як переконати решту.

Френк насупив брови.