Рик Риордан – Дім Аїда (страница 92)

Вона хотіла, щоб це прозвучало як відважний виклик, але натомість почувся якийсь хрип.

Принаймні увагу велетня це привернуло. Він відвернувся від Лео та решти, побачив, як вона кульгає, і розсміявся.

— Гарна спроба, Хейзел Левек, — визнав Клітій. — Ти впоралась краще, ніж я очікував. Але одним чаклунством мене не перемогти. У тебе бракує сили. Геката підвела тебе, так само як завжди підводить своїх учнів.

Туман навколо Хейзел тоншав. На іншому кінці кімнати Лео намагався силоміць нагодувати Персі амброзією, але той так само лежав непритомним. Аннабет отямилась, але досі ледве могла підвести голову.

Геката стояла з факелами, дивилась та чекала — це так розлютило Хейзел, що дівчина знайшла в собі останні краплі сили.

Вона жбурнула меч — не у велетня, а в бік Брами Смерті. Ланцюги на правому боці розкололись. Хейзел впала від шаленого болю в боці, а Брама тим часом затремтіла і зникла в спалаху пурпурового світла.

Клітій заревів так гучно, що з куполу рухнули й розбились об підлогу півдюжини стел.

— Це було за Ніко, мого брата, — прохрипіла Хейзел. — І за знищення батькового вівтаря.

— Ти позбулась свого права на швидку смерть! — гаркнув велетень. — Я придушу тебе в темряві, повільно та болісно. Геката тобі не допоможе. НІХТО тобі не допоможе!

Богиня здійняла смолоскипи.

— Я сумніваюся, Клітію. Друзям Хейзел був потрібен час, аби сюди дістатись, — час, який ти подарував їм своїми хвастощами й балачками.

Клітій фиркнув.

— Які ще друзі! Ці слабаки? Вони мені не рівня.

Повітря перед Хейзел затремтіло. Туман згустився й утворив дверний проріз, крізь який пройшли четверо людей.

Хейзел заридала від полегшення. Рука Френка була забинтована та кровоточила, але він був живий. Біля нього стояли Ніко, Пайпер і Джейсон — усі з мечами напоготові.

— Вибач, що спізнились, — промовив Джейсон. — Цього треба вбити?

LXXVI Хейзел

Хейзел майже співчувала Клітію.

Друзі напали на нього зусібіч — Лео метав вогонь у велетневі ноги, Френк і Пайпер кололи мечами в груди, Джейсон літав угорі та бив в обличчя. Хейзел переповнювала гордість від того, як добре Пайпер засвоїла її уроки з фехтування.

Щоразу, коли велетнева димова завіса починала підповзати до когось, Ніко розрубав її, стигійський клинок поглинав темряву.

Персі з Аннабет уже були на ногах, на вигляд вони були слабкими та оціпенілими, але тримали мечі напоготові. Коли це в Аннабет з’явився меч? І з чого він зроблений — зі слонової кістки? Вони вочевидь хотіли допомогти, але в цьому не було потреби. Решта напівбогів тримала велетня в лещатах.

Клітій гарчав і крутився на місці, наче не міг вирішити, кого вбити першим.

— Стривайте! Стійте! Ні! Ай!

Темрява навколо велетня повністю розсіялась. Його не захищало більше нічого, окрім побитого нагрудника. З дюжини ран лився іхор. Вони загоювалися так само швидко, як і з являлись, але Хейзел бачила, що велетень втомився.

Джейсон востаннє підлетів до велетня і копняком у груди розколов нагрудник. Клітій похитнувся назад і впустив свій меч. Він упав навколішки. Напівбоги оточили його.

Тільки тоді Геката вийшла вперед зі здійнятими смолоскипами. Туман почав повивати велетня, шиплячи від дотику до його шкірі.

— Зустрінь свій кінець, — промовила богиня.

— Це не кінець, — пролунав десь з висоти голос Клітія, приглушений та невиразний. — Мої брати відродились. Геї тепер потрібна тільки кров Олімпу. Знадобились ви всі, щоб перемогти одного мене. Що ви робитимете, якщо Матір Земля розплющить очі?

Геката перевернула смолоскипи полум’ям униз і встромила їх у Клітієву голову, наче кинджали. Велетневе волосся зайнялось швидше за суху солому. Полум'я рушило вниз, перекинулось на тіло і незабаром почало смажити так, що Хейзел поморщилася. Клітій беззвучно впав обличчям в уламки Аїдового вівтаря. Його тіло розсипалося на пил.

Якусь мить усі мовчали. Хейзел почула уривчастий неприємний хрип і збагнула, що це її власне дихання. Бік болів так, наче його проломили тараном.

Геката повернулась до неї.

— Тобі час іти, Хейзел Левек. Виведи друзів з цього місця.

Хейзел стиснула зуби. Вона ледве стримувала злість. — І все? Ані тобі «дякую»? Ані «молодець»?

Богиня похитала головою. Ґейл тявкнула — можливо, попрощалась, можливо, попередила — і зникла у складках спідниць господині.

— Не в мене ти маєш шукати вдячності, — промовила Геката. — А щодо «молодець» — це ще невідомо. Поквапся до Афін. Клітій не помилявся. Велетні відродились — усі, ще більш могутні, ніж були. Гея на межі пробудження. Свято Надії не виправдає своєї назви, якщо ви її не спините.

Кімната загриміла. Ще одна стела рухнула на землю й розбилася.

— Дім Аїда нестабільний, — промовила Геката. — Ідіть негайно. Ми ще зустрінемось.

Богиня розчинилась у повітрі. Туман розсіявся.

— А вона товариська, — буркнув Персі.

Решта повернулась до нього з Аннабет, наче тільки тепер усвідомивши їхню присутність.

— Старий! — Джейсон стиснув Персі у міцних обіймах.

— Повернулись із Тартару! — вигукнув Лео. — Оце мої люди!

Пайпер кинулась на шию Аннабет і розридалась.

Френк підбіг до Хейзел і лагідно пригорнув її до себе.

— Ти поранена, — промовив він.

— Ребра точно зламані, — визнала вона. — Але Френку... що сталося з твоєю рукою?

Він посміхнувся.

— Довго розповідати. Ми живі. От що важливо.

Від полегшення у Хейзел так паморочилось у голові, що вона не одразу помітила Ніко. Той стояв осторонь, з обличчям, сповненим болю та внутрішньої боротьби.

— Гей, — покликала вона його й повабила здоровою рукою.

Він завагався, але потім підійшов і поцілував її в чоло.

— Я радий, що з тобою все гаразд. Привиди мали рацію. Тільки один з нас дістався Брами Смерті. Але... тато пишався би тобою.

Хейзел усміхнулась і лагідно торкнулась долонею його підборіддя.

— Ми не перемогли б Клітія без тебе.

Вона провела пальцем під його оком і подумала, чи він не плакав нещодавно. Їй так хотілось зрозуміти, що він відчуває — що відбувалось з ним ці останні кілька тижнів. Після усього, що сталося, Хейзел як ніколи була вдячна, що має брата.

Перш ніж вона встигла це промовити, стеля здригнулась. На тих місцях, де були надгробки, з’явились тріщини. Хмари пилу посипались додолу.

— Нам треба забиратись звідси, — промовив Джейсон. — Е.. Френку!

Френк похитав головою.

— Гадаю, що дві послуги від мертвих на день для мене занадто.

— Що, перепрошую? — поцікавилася Хейзел.

Пайпер здійняла брови.

— Твій неймовірний хлопець скористався правом дитини Марса. Він викликав духів полеглих воїнів і змусив їх провести нас крізь... ну, я не певна, крізь що, якщо чесно. Крізь шлях мертвих? Усе, що я можу сказати — там дуже-дуже темно.

' Ліворуч від них розкололась частина стіни. Два рубінових ока вивалились з голови висіченого скелета й покотились підлогою.

— Нам доведеться пройти крізь світ тіней, — промовила Хейзел.

Ніко здригнувся.