Рик Риордан – Дім Аїда (страница 55)

— Ти що мариш?

Очі Хіони холодно блиснули, наче діаманти в її діадемі.

— Ти більше не пхатимеш носа у чужі справи, донько нікому не потрібної богині! Що ти можеш сама? Нічого. З-поміж усіх сімох напівбогів тільки у тебе немає жодної мети, у тебе навіть сили немає. Я хочу, щоб ти залишилась на цьому кораблі. Самотня і безпорадна, ти дивитимешся, як прокидається Гея та знищує цей світ. І щоб ти, напевно, не плуталась під ногами...

Вона подала знак Зету. Той дістав просто з повітря вкриту шипами крижану сферу розміром з бейсбольний м’яч.

— Бомба, — пояснив Зет, — спеціально для тебе, кохання моє.

— Бомби! — Кал розсміявся. — Чудовий день! Бомби і кекси!

— Е... — Пайпер опустила кинджал, що зараз здавався навіть менш корисним, ніж зазвичай. — Квітів було б достатньо.

— О, вона не вб’є тебе, красуне, — насупився Зет. — Ну... я майже певен у цьому. Коли ламкий контейнер трісне, через... ну, не дуже багато часу... він вивільнить повну силу північних вітрів. Тоді корабель далеко відкине. Дуже, дуже далеко.

— Саме так! — у голосі Хіони з’явилась нотка вдаваного співчуття. — Ми заберемо твоїх друзів, щоб поповнити свою колекцію статуй, а потім вивільнимо вітри і попрощаємось із тобою! Ти зможеш подивитись на кінець світу з... ну, з кінця світу! Використовуватимеш свої чари на рибах та харчуватимешся зі свого дурнуватого рога. Ходитимеш порожнім кораблем та стежитимеш за нашою перемогою в клинку свого кинджала. Коли Гея пробудиться і твій знайомий світ помре, Зет повернеться і забере тебе, щоб ти стала його нареченою. Що ти зробиш, аби нас зупинити, Пайпер? Теж мені, герой! Га! Ти посміховисько.

Її слова жалили, як мороз, здебільшого через те, що Пайпер була схожої думки про себе. Що вона може? Як вона врятує друзів з тим, що має?

Вона була на межі — близька до того, щоб у гніві кинутись на ворогів та померти в бою.

Але самовдоволена посмішка Хіони повернула їй здоровий глузд. Вона усвідомила, що богиня саме на це й сподівається. Хоче, щоб Пайпер зламалась. Хоче розважитись.

М’язи Пайпер налилися кров’ю. Вона пригадала дівчиськ, які глузували з неї у «Школі дикунів». Пригадала Дрю, жорстоку вожату будинку Афродіти, яку вона замінила; Медею, яка зачарувала Джейсона і Лео в Чикаго; Джесіку, колишню татову помічницю, яка завжди поводилась із нею, як з ні на що не здатним поганим дівчиськом. Усе життя на Пайпер дивились зверхньо. Їй завжди говорили, яка вона нікчемна.

«Це ніколи не було правдою, — шепнув інший голос — голос, схожий на мамин. — Кожний з них принижував тебе тому, що боявся та заздрив. Так само як і Хіона. Скористайся цим!»

Це було важко, але Пайпер вичавила з себе сміх. Вона спробувала ще раз, і сміх дався їй легше.. Незабаром вона вже згиналась навпіл та ледве не задихалась від сміху.

Калаїд приєднався, але Зет заспокоїв брата ударом ліктя.

Посмішка Хіони згасла.

— Що? Що смішного? Я прирекла тебе на муки!

— Прирекла мене! — Пайпер знову розсміялась. — О боги... вибачте. — Вона насилу перевела дихання і намагалася припинити гигикати. — О матінко... гаразд.

Ти справді вважаєш, що я безсила? Ти справді гадаєш, що я ні на що не здатна? О боги олімпійські, твій мозок, певно, намертво відморозило. Ти ж не знаєш моєї таємниці, чи не так?

Хіона примружила очі.

— Немає у тебе таємниці, — промовила вона. — Ти брешеш.

— Гаразд, як забажаєш. Так, уперед, забирай моїх друзів. Залиш мене тут... безпорадну. — Вона фиркнула. — Так. Гея буде дуже тобою задоволена.

Навколо богині завирував сніг. Зет та Калаїд обмінялись знервованими поглядами.

— Сестро, — промовив Зет, — якщо в неї справді є якась таємниця...

— Піца? — припустив Кал. — Хокей?

— ...ми повинні її розкрити, — продовжив Зет.

Хіона, безсумнівно, не вірила. Пайпер намагалась зберігати спокійний вираз обличчя, але подбала і про те, щоб очі весело та пустотливо блищали.

«Вперед, — з викликом говорив її погляд. — Подивимось, чи я блефую».

— Яка таємниця? — випалила Хіона. — Розкрий її нам!

Пайпер знизала плечима.

— Як забажаєте! — вона невимушено вказала на ніс корабля. — Ідіть зі мною, крижаний народе.

XLIV Пайпер

Вона протиснулась поміж Бореадами. Це було все рівно, що пройти крізь морозильну камеру. Повітря навколо них було таким холодним, що пекло обличчя. Дівчині здавалось, що в її легенях замість повітря суцільний сніг.

Пайпер намагалась не дивитись на заморожене Джейсонове тіло, коли проходила повз. Вона намагалась не думати про друзів унизу чи про Лео, якого закинуло кудись, звідки немає повернення. І найбільше вона намагалась не думати про Бореад та сніжну богиню, які йшли слідом за нею.

Вона зосередила погляд на голові дракона.

Корабель хитався під ногами. Самотній порив літнього вітру пробився крізь мороз. Пайпер вдихнула його, сприйнявши за добрий знак. Зараз досі літо. Хіоні та її братам тут не місце.

Пайпер розуміла, що не переможе Хіону та двох крилатих парубків з мечами в чесному бої. Вона не була такою розумною, як Аннабет, чи такою вправною у розв’язанні проблем, як Лео. Але у неї була сила. І вона мала намір нею скористатися.

Минулого вечора під час розмови з Хейзел Пайпер усвідомила, що чаромовство багато в чому схоже на маніпулювання Туманом. У минулому їй часто не вдавалось змусити чаромовство діяти, тому що вона завжди наказувала супротивникам робити те, чого забажає вона. Вона кричала: «Не вбивай нас!», коли найзапеклішим бажанням чудовиська було їх убити. Вкладала всі свої сили в голос та сподівалась, що цього вистачить, щоб придушити волю ворога.

Іноді цей спосіб працював, але він був виснажливим та ненадійним. Дочка Афродіти не має бити в лоб. Сильні сторони її матері — елегантність, хитрість та шарм. Пайпер вирішила, що їй не слід зосереджуватися на тому, аби змусити когось зробити те, чого хоче вона. Їй слід підштовхувати їх до того, чого хочуть вони.

Чудова теорія, якщо їй удасться її реалізувати...

Вона зупинилась біля фок-щогли і повернулась до Хіони.

— Оце так, я щойно збагнула, чому ти так сильно нас ненавидиш, — промовила вона сповненим жалю голосом. — Ми так тебе принизили в Сономі.

Очі Хіони блиснули, наче лід у каві. Вона збентежено зиркнула на братів.

Пайпер розсміялась.

— О, ти їм не розповіла! — здогадалась вона. — Я тебе розумію. На твоєму боці був цар велетнів, а ще армія вовків та земленароджених, але ти однаково не змогла перемогти.

— Замовкни! — зашипіла богиня.

У повітрі з’явився туман. Пайпер відчула, як на її бровах збирається іній, а вушні канали стискає від морозу, але змусила себе посміхнутись.

— Ну і грець із ним! — вона підморгнула Зету. — Але було весело.

— Красуня бреше, — промовив Зет. — Хіону не перемогли в «Будинку Вовка». Вона сказала, що... гм, як там кажуть? Це був стратегічний відступ.

— Відступ? — запитав Кал. — Відступ — це погано.

Пайпер грайливо пхнула здорованя в груди.

— Саме так, Кале! Твоя сестра втекла.

— Неправда! — заверещала Хіона.

— Як тебе назвала Гера? — задумливо промовила Пайпер. — О, третьосортна богиня!

Вона знову розсміялась. Її веселість була такою правдоподібною, що Зет і Кал теж захихикали.

— Très bon![18] — промовив Зет. — Третьосортна богиня. Га!

— Га! — приєднався Кал. — Сестра втекла! Га!

Хіонина біла сукня почала парувати. Крига утворилась навколо губ двох братів та закупорила їхні роти.

— Розкрий нам свій секрет, Пайпер МакЛін! — проревіла Хіона. — А потім молись, щоб я залишила тебе на кораблі неушкодженою. Якщо ти нас дуриш, я покажу тобі жах відморожених кінцівок. Сумніваюсь, що ти будеш потрібна Зету без пальців на руках чи ногах... чи можливо без носа та вух.

Зет і Кал виплюнули крижані затички з ротів.

— Красуня буде менш привабливою без носа, — визнав Зет.

Пайпер бачила, що може зробити з кінцівками мороз. Погроза жахала її, але вона цього не виказала.

— Ну, тоді ходімо. — Вона повела їх далі, наспівуючи без слів одну з татових улюблених пісень — «Літо».

Коли вона дійшла до Фестуса, то поклала руку на його шию. Бронзові луски були холодними. Не чутно дзижчання механізмів. Рубінові очі — незворушні та темні.