Рик Риордан – Дім Аїда (страница 54)
— Кекси — це добре, — додав він.
— A, merci, — промовив худіший брат.
«Зет», — пригадала дівчина.
Він з розкритими крилами стояв на підвищенні з катапультою. На його голові була та сама жахлива зачіска з часів диско — маллет. З нагрудника стирчав комірець шовкової сорочки. Зеленувато-жовті штани із синтетики були до безглуздя вузькими, а вугрів на обличчі стало тільки більше. Попри все це, він погойдував бровами й усміхався так, наче був богом пікапу.
— Я знав, що красуня за мною сумуватиме, — він говорив квебекською французькою, яку Пайпер без зусиль перекладала. Завдяки мамі, Афродиті, мова кохання була записана в її гени, хоча користуватись нею в розмові із Зетом вона не хотіла.
— Що ви робите? — випалила Пайпер. Потім додала, доклавши чаромовства: — Відпустіть моїх друзів.
Зет кліпнув очима.
— Нам слід відпустити твоїх друзів.
— Так, — погодився Кал.
— Ні, ідіоти! — рявкнула Хіона. — Вона вас заговорює. Ввімкніть мозок.
— Мозок... — Кал нахмурився, наче не певен був, що воно таке — мозок. — Кекси кращі.
Він запхав увесь кекс до рота й почав жувати.
Зет узяв чорницю з вершини свого кексу і делікатно її надкусив.
— Ах, прекрасна моя Пайпер... як довго я чекав, щоб знову з тобою зустрітися. На жаль, моя сестра має рацію. Ми не можемо відпустити твоїх друзів. Ми повинні доставити їх у Квебек, де вони навічно стануть посміховиськами. Мені так шкода, але такий у нас наказ.
— Наказ?..
Пайпер від самої зими очікувала, що Хіона рано чи пізно покаже своє крижане обличчя. Коли вони перемогли її в «Будинку Вовка» в Сономі, богиня снігу присягнулась помститись. Але чому тут Зет і Кал? У Квебеці вони здавались майже дружелюбними — принаймні, порівняно з їхньою крижаною сестрою.
— Хлопці, послухайте, — промовила Пайпер. — Ваша сестра зневажила волю Борея. Вона працює з велетнями, хоче пробудити Гею. Вона збирається позбавити трону вашого батька.
Хіона розсміялась, м’яко і холодно.
— Люба Пайпер МакЛін! Маніпулюєш моїми слабо-вольними братами за допомогою своїх чарів, як справжня дочка богині кохання. Яка майстерна брехунка.
Зет зморщився.
— На жаль, красуне. Усі ми тепер служимо Геї. Боюсь, це наказ від мого батька, самого Борея.
— Що? — Пайпер не хотіла вірити, але самовдоволена посмішка Хіони свідчила, що це правда.
— Мій батько нарешті побачив мудрість моїх порад, — промуркотіла Хіона, — принаймні поки його римська сторона не почала битись з грецькою. Боюсь, тепер Північний Вітер дещо позбавлений дієздатності, але він залишив мене за головну. Згідно з його розпорядженням, війська Північного Вітру мають служити Царю Порфіріону й Матері Землі.
Пайпер важко глитнула.
— Як ви взагалі можете тут бути? — вона показала на кригу, що вкрила весь корабель. — Зараз літо!
Хіона знизала плечима.
— Наші сили зростають. Закони природи перевернуті догори дриґом. Коли Матір Земля прокинеться, ми переробимо цей світ на свій лад!
— З хокеєм, — промовив Кал з досі набитим ротом. — І піцею. І кексами.
— Так, так, — зашипіла Хіона. — Довелось пообіцяти дещо цьому дебелому роззяві. І Зету...
— О, мої потреби скромні. — Зет зачесав волосся на лоба і підморгнув Пайпер. — Треба було залишити тебе в нашому палаці, коли ми вперше зустрілись, люба моя Пайпер. Але ми незабаром знову туди вирушимо, разом, тоді я влаштую тобі нечувану романтику.
— Дякую, але я відмовлюсь, — відповіла Пайпер. —
Вона вклала усю волю в слова. Зет підкорився. Він клацнув пальцями. Джейсон миттю розморозився. Ледве дихаючи, він рухнув на палубу, його тіло повила пара, та, принаймні, він був живим.
— Імбецил! — Хіона викинула руку вперед. Джейсон знову заморозився, цього разу лежачи на палубі, наче килим з ведмежої шкури. Богиня накинулась на Зета. — Якщо хочеш дівчину в нагороду, доведи, що здатен з нею впоратися. А не навпаки!
— Так, звісно. — Зет здавався присоромленим.
— Щодо Джейсона Грейса... — Брунатні очі Хіони заблищали. — Він та решта ваших друзів приєднаються до наших придворних крижаних статуй у Квебеці. Джейсон
— Яка розумниця, — буркнула Пайпер. — Весь день розмірковувала над цією фразою?
Принаймні, вона знала, що Джейсон досі живий, а це трохи її заспокоювало. Заморозки можна позбутися. Це означало, що решта її друзів у трюмі теж досі живі. Їй тільки треба придумати, як їх звільнити.
На жаль, вона не Аннабет. Вона не вміє придумувати плани на льоту. Їй потрібен час на роздуми.
— А що з Лео? — випалила вона. — Куди ти його відрядила?
Снігова богиня безтурботно ходжала навколо Джейсона, розглядаючи його, наче експонат у музеї.
— Лео Вальдес заслуговував на особливу кару, — промовила вона. — Я відрядила його туди, звідки він ніколи не повернеться.
Пайпер не могла дихати. Бідний Лео! Думка про те, що вона ніколи його не побачить, майже зламала її. Хіона, вочевидь, побачила це на її обличчі.
— На жаль, люба моя Пайпер! — переможно посміхнулась богиня. — Але це на краще. Такому нахабі не місце в моєму палаці, навіть як статуї. Дурень відмовився розділити зі мною трон! А ще його влада над вогнем... — Вона похитала головою. — Я не могла допустити, щоб він дістався Дому Аїда. Боюсь, Повелителю Клітію вогонь подобається навіть менше, ніж мені.
Пайпер стиснула кинджал у руці.
«Вогонь, — подумала вона. — Дякую, що нагадала, відьмо».
Вона подивилась навколо. Як викликати вогонь? Ящик із грецьким вогнем був біля передньої балісти, але це занадто далеко. Навіть якщо Пайпер дістанеться до грецького вогню швидше, ніж її заморозять, він спопелить тут усе, включно з кораблем та всіма її друзями. Має бути інший вихід. Її очі натрапили на ніс корабля.
О!
Фестус може видмухнути неабияке полум’я. На жаль, Лео вимкнув дракона. І Пайпер гадки не мала, як його активувати. Вона нізащо не встигне розібратись із керуванням кораблем. У неї були розпливчаті спогади про те, як Лео мудрував усередині бронзової голови дракона та бурмотів щось про контрольний диск, але навіть якщо дівчина встигне до штурвалу, то гадки не матиме, що робити.
І все ж, передчуття підказували, що Фестус — це її найкращий варіант. Якби ж тільки придумати, як переконати цих трьох дозволити їй підійти достатньо близько...
— Ну! — Хіона перервала її роздуми. — Боюсь, час спливає. Зете...
— Стійте! — випалила Пайпер.
Проста команда, але вона спрацювала. Бореади та Хіона розгублено подивились на неї.
Пайпер майже не сумнівалась, що може контролювати Бореад чаромовством, але з Хіоною були проблеми. Чаромовство слабко діяло на тих, кого ти не приваблював. І воно слабко діяло на таких могутніх істот, як боги. І воно слабко діяло на тих, хто
«Зволікай, — подумала Пайпер. — Коли не знаєш, що робити, не припиняй базікати».
— Ви боїтесь моїх друзів, — промовила вона. — Чому б тоді просто не вбити їх?
Хіона розсміялась.
— Ти не бог, інакше б зрозуміла. Смерть така швидка, така... нудна. Ваші жалюгідні смертні душі відлітають до Підземного царства, а що потім? У
— А я? — змусила себе запитати Пайпер. — Чому я досі жива і не заморожена?
Хіона роздратовано зиркнула на братів.
— По-перше, Зет вимагає, щоб ти належала йому.
— Я фантастично цілуюсь, — запевнив Пайпер Зет. — От побачиш, красуне.
Від однієї тільки думки про це нутрощі Пайпер скрутились у вузол.
— Але це не єдина причина, — промовила Хіона. — Ще тому, що я