Рик Риордан – Дім Аїда (страница 53)

— Катоптріс, — почала вона, — постійно показує мені цього велетня Клітія — типа, повитого тінями. Я' знаю, що його слабкість — вогонь, але в моїх видіннях полум’я вщухає всюди, куди він ступає. Його темна завіса поглинає будь-яке світло.

— Він точно не родич Ніко? — промовив Лео. — За описом вони схожі.

Джейсон сердито нахмурився.

— Гей, старий, облиш Ніко. Отже, Пайпер, що там про цього велетня? Що ти придумала?

Пайпер з Лео обмінялись розгубленими поглядами, мовляв: «Коли це Джейсон почав заступатись за Ніко ді Анжело?» Вона вирішила вголос цього не висловлювати.

— Я все розмірковую про вогонь, — промовила Пайпер. — Ми сподіваємось, що Лео переможе цього велетня, тому що він...

— Палкий хлопчина? — з посмішкою запропонував Лео.

— Е... швидше займистий. Словом, мене бентежить цей рядок з пророцтва: «У полум’ї чи бурі світ гине знову».

— Так-так, ми все про це знаємо, — запевнив її Лео. — Ти зараз скажеш, що я — вогонь, а Джейсон — буря.

Пайпер неохоче кивнула. Вона знала, що жодний з них не любить говорити на цю тему, але всі вони напевно відчували, що ці слова правда.

Корабель нахилився праворуч. Джейсон вхопився за скрижанілий поручень.

— То ти хвилюєшся, що ми поставимо завдання під загрозу, можливо, випадково знищивши світ?

— Ні, — відповіла Пайпер. — Я гадаю, ми неправильно тлумачили цей рядок. Світ... Земля. Грецькою це буде...

Вона завагалась. Їй не хотілось промовляти це ім'я, нехай навіть у морі.

— Гея. — Джейсонові очі блиснули несподіваною зацікавленістю. — Тобто в бурі чи полум’ї Гея гине знову?

— О... — Лео посміхнувся навіть ширше. — Знаєш, мені твоя версія подобається більше. Тому що якщо Гея схилиться переді мною, Паном Полум’ям, це цілковитий відпад.

— Або переді мною... бурею. — Джейсон поцілував її. — Пайпер, це неймовірно! Якщо ти маєш рацію, то це чудові новини. Нам тільки треба вирішити, як саме ми знищимо Гею.

— Можливо. — Їй було незручно, що вони так підбадьорились через її слова. — Але, розумієте, це може бути буря або полум’я...

Вона оголила Катоптріс і поклала його на консоль. Клинок миттєво замерехтів і показав темну постать Клітія, який пересувався коридором, задмухуючи смолоскипи.

— Я хвилююсь за Лео через цю битву з Клітієм, — промовила Пайпер. — Що коли цей рядок у пророцтві означає, що тільки один з вас досягне мети. Бо якщо частина з вогнем та грозою поєднана з третім рядком: «Клятви дотримай на краю могили...»

Вона не закінчила думку, але з облич Джейсона і Лео було ясно, що вони зрозуміли. Якщо її тлумачення правильне, Гею переможе або Джейсон, або Лео. На другого чекає смерть.

XLII Пайпер

Лео витріщився на кинджал.

— Гаразд... отже, твої здогади подобаються мені менше, ніж я думав. Ти гадаєш, один з нас переможе Гею, а інший помре? Або один з нас помре під час битви з нею? Або...

— Народе, — промовив Джейсон, — у нас дах поїде, якщо ми будемо занадто багато про це думати. Самі знаєте, як буває з пророцтвами. Герої завжди наражаються на небезпеку, намагаючись суперечити їм.

— Еге, — буркнув Лео. — Так не хотілося б потрапити в біду. Усе ж так добре йшло.

— Ти розумієш, про що я. Рядок із «на краю могили» може бути не пов’язаним з «бурею чи полум’ям». Тим паче ми, можливо, навіть і не буря та полум’я. Персі вміє викликати урагани.

— А я завжди можу підпалити тренера Хеджа. Тоді він стане полум’ям.

Думка про палаючого сатира, що з криком «Помри, відьмо!» мчить на Гею, ледве не змусила Пайпер розсміятись.

— Сподіваюсь, що помиляюсь, — невпевнено промовила вона. — Але усе почалося з нас: з пошуків Гери та пробудження Порфіріона. Маю передчуття, що ми й завершимо це все. На лихо чи на добро.

— Гей, — промовив Джейсон, — особисто мені подобається це «ми».

— Згоден, — промовив Лео. — «Ми» — мої улюбленці.

Пайпер удавано посміхнулася. Вона дійсно любила цих двох. Якби ж можна було використати чаромовство на Мойрах, описати їм щасливий кінець та змусити втілити його в життя.

На жаль, було важко уявити щасливий кінець з усіма цими похмурими думками в голові. Пайпер хвилювалась, що велетень Клітій з’явився на їхньому шляху, щоб усунути загрозу в подобі Лео. Якщо її припущення правдиві, то це означає, що Гея спробує позбутися Джейсона. Без бурі та полум’я їхній похід приречений на невдачу.

А ще її бентежив цей мороз... Вона відчувала, що його спричиняє не тільки скіпетр Діоклетіана. Холодний вітер і суміш криги з дощем здавались ворожими і, незрозуміло чому, знайомими.

Цей запах у повітрі, густий запах...

Пайпер мала раніше зрозуміти, що відбувається, але більшість свого життя вона провела у Південній Каліфорнії, де погода майже не змінювалась. Вона не зростала із цим запахом... запахом наближення хуртовини.

Кожний м’яз у її тілі напружився.

— Лео, бий на сполох!

Пайпер не одразу збагнула, що користується чаромов-ством, але Лео миттю опустив викрутку і вдарив по аварійній кнопці. Коли нічого не трапилось, він нахмурився.

— А, я ж від’єднав, — пригадав він. — Фестус вимкнутий. Дайте хвилину ввімкнути систему.

— У нас немає хвилини! Вогонь... нам потрібні пляшки з грецьким вогнем. Джейсоне, клич вітри! Теплі південні вітри.

— Стривай, що? — Джейсон розгублено витріщився на неї. — Пайпер, що сталось?

— Це вона! — Пайпер схопила свій кинджал. — Вона повернулась! Ми повинні...

Перш ніж вона встигла закінчити, корабель нахилився ліворуч. Температура знижувалася так швидко, що вітрила тріщали, охоплені кригою. Бронзові щити вздовж борта лопались, наче бляшанки із содовою від тиску.

Джейсон дістав меч, але було запізно. Вал крижаних уламків укрив його з голови до п’ят, наче глазурований пончик, і приморозив на місці. Під шаром криги можна було розгледіти його широко розплющені від подиву очі.

— Лео! Вогонь! Зараз! — закричала Пайпер.

Права рука Лео спалахнула, але вітер завирував навколо нього і загасив полум’я. Сніговий вихор вхопив Лео за ноги й потягнув угору, але хлопець встиг вчепитись за Архімедову сферу.

— Гей! — заволав Лео. — Гей! Відпусти!

Пайпер кинулась до нього, але голос у хуртовині промовив: «О, так, Лео Вальдесе. Я відпущу тебе назавжди».

Лео стрімко злетів у небо, так наче його запустили з катапульти, і зник у хмарах.

— Ні! — Пайпер здійняла кинджал, але нападати було ні на кого. Вона з надією подивилась на сходи, але друзі не квапились на допомогу. Уламок криги запечатав люк. Уся нижня палуба, можливо, була заморожена.

Їй потрібна була краща зброя — щось краще за її голос, чи тупий кинджал для ворожіння, чи ріг достатку, що стріляв шинкою та свіжими фруктами.

Вона встигне до балісти?

І тоді з’явились її вороги. Пайпер зрозуміла, що жодна зброя їй не допоможе.

Посеред палуби стояла дівчина в довгій сукні з білого шовку. Довгі чорні пасма були прибрані назад і прикрашені діадемою з діамантами. Її очі були кольору кави, але в них не відчувалося жодної краплі тепла.

Позаду неї стояли її брати — двоє парубків з пурпуровими пір’ястими крилами, цілковито білим волоссям та зазубреними мечами з небесної бронзи.

— Так приємно знову тебе зустріти, ma chère[16], — промовила Хюна, богиня снігу. — От і настав час нашого дуже холодного возз’єднання.

XLIII Пайпер

Пайпер не планувала стріляти чорничними кексами. Ріг достатку, напевно, відчув її тривогу і подумав, що їй та її гостям не завадить чогось солоденького.

Півдюжини новоспечених кексів картеччю вилетіли з рогу. Це був не найкращий спосіб розпочати атаку.

Хіона просто ухилилась убік. Більшість кексів пролетіли повз неї за борт. Її брати Бореади піймали по одному кексу й почали їсти.

— Кекси, — промовив той, хто був більший.

«Кал, — пригадала Пайпер, — скорочене від Калаїд».

Він був одягнений точнісінько так само, як у Квебеці, — у кросівках з шипами, спортивних штанах і червоній хокейній майці. У нього були чорні очі та кілька зламаних зубів.