Рик Риордан – Дім Аїда (страница 42)

— Твої друзі збрехали, — промовив Октавіан. — Вони сказали, що гарпія бурмоче тарабарщину. Вони викрали її!

Гровер обурено пирхнув.

— Вона не ваша власність! Вона жива істота. До того ж, їй подобається у Таборі Напівкровок. Вона зустрічається з одним моїм другом, Тайсоном.

— Циклоп, — пригадала Рейна. — Гарпія, яка зустрічається з циклопом...

— Це не стосується справи! — випалив Октавіан. — Гарпія володіє цінними римськими пророцтвами. Якщо греки не збираються її повертати, захопимо їхнього оракула! Варто!

Двоє центуріонів вийшли вперед і спрямували пілуми на гостей. Гровер приклав сопілки до губ. Він зіграв коротеньку джигу[14] — і списи перетворились на ялинки. Вартові розгублено їх впустили.

— Годі! — крикнула Рейна.

Вона не часто підвищувала голос. І якщо це траплялось, то всі слухали.

— Ми відхилились від мети, — промовила вона. — Рейчел Дер, ти кажеш мені, що Аннабет у Тартарі, проте знайшла спосіб надіслати це повідомлення. Вона хоче, щоб я привезла статую з античних земель до табору.

Рейчел кивнула.

— Тільки римлянин здатен повернути статую та відновити мир.

— А навіщо римлянам мир, — запитала Рейна, — після того, як ваш корабель напав на наше місто?

— Ти знаєш навіщо, — відповіла Рейчел. — Щоб уникнути війни. Помирити грецькі та римські сторони богів. Ми повинні діяти разом, аби перемогти Гею.

Октавіан вийшов уперед, щоб долучитися до розмови, але Рейна кинула на нього нищівний погляд.

— Якщо вірити словам Персі Джексона, — промовила вона, — битва з Геєю відбудеться на античних землях. У Греції.

— Там, де велетні, — погодилась Рейчел. — Який би ритуал вони не готували, щоб пробудити Матір Землю, я відчуваю, що це станеться в Греції. Але... що ж, наші біди не обмежені кордонами античних земель. Тому я привела Гровера, щоб він розповів вам.

Сатир посмикав свою козлину борідку.

— Еге... бачте, протягом останніх кількох місяців я розмовляв з сатирами та духами природи по всьому континенту. Усі одностайні. Гея ворушиться... тобто ще трошки і прокинеться. Вона шепоче у головах наяд, намагається прихилити тих на свій бік. Викликає землетруси, що з коренем виривають дерева дріад. За один тільки минулий тиждень вона з’явилась у людській подобі в дюжині різних місць і до козликів налякала кількох моїх друзів. У Колорадо, наприклад, з гори здійнявся велетенський кам’яний кулак і вбив кількох коней для вечірок, наче комах.

Рейна насупила брови.

— Коні для вечірок?

— Довго пояснювати, — відповіла Рейчел. — Суть у тому, що Гея пробудиться всюди. Вона вже ворушиться. Війна не омине жодне місце на землі. А ми знаємо, що першими цілями стануть табори напівбогів. Вона прагне нас знищити.

— Домисли, — промовив Октавіан. — Хитрощі. Греки бояться нашого нападу. Намагаються нас заплутати. Так само було з троянським конем!

Рейна покрутила срібну обручку, яку завжди носила, з мечем та факелом — символами її матері, Беллони.

— Маркусе, — промовила вона, — приведи Скіпіо з конюшні.

— Рейно! — запротестував Октавіан.

Вона повернулась до греків.

— Я зроблю це заради Аннабет, заради надії на мир між таборами, але не думайте, що я забула про злочини проти Табору Юпітера. Ваш корабель напав на наше місто. Ви оголосили війну — не ми. А тепер залиште це місце.

Гровер тупнув копитом.

— Персі ніколи б...

— Гровере, — перервала його Рейчел, — нам треба йти.

Її тон говорив: «Доки не пізно».

Коли вони пішли, Октавіан накинувся на Рейну.

— Ти збожеволіла?

— Я претор легіону, — відповіла Рейна. — Я вважаю, що так буде найкраще для Рима.

— Що саме? Твоє самогубство? Чи порушення найдавніших законів, що забороняють вирушати до античних земель? І як ти знайдеш їхній корабель, якщо взагалі переживеш подорож?

— Я знайду їх. Якщо вони пливуть до Греції, я знаю, де зупиниться Джейсон. Щоб зіткнутись з привидами у Домі Аїда, йому знадобиться армія. Існує тільки одне місце, де він її знайде.

Будівля під ногами Джейсона наче захиталась. Він пригадав давню розмову з Рейною, обіцянку, що вони дали одне одному. Він знав, про що вона говорить.

— Це божевілля, — буркнув Октавіан. — На нас напали. Ми повинні перейти в наступ! Ці волохаті карлики крадуть наші припаси, саботують розвідні вилазки — ти знаєш, що їх прислали греки.

— Можливо. Але ти не підеш у наступ без моїх наказів. Продовжуй шпигувати за ворожим табором. Зміцни наші позиції. Збери всіх союзників. Якщо спіймаєш цих карликів, даю тобі благословення відрядити їх назад у Тартар. Але не нападай на Табір Напівкровок, доки я не повернусь.

Октавіан зіщулив очі.

— За твоєї відсутності авгур старший за званням. Я буду головним.

— Я знаю. — Було чутно, що вона не дуже цьому рада. — Але ти чув мої розпорядження. Усі ви чули.

Вона обвела холодними очима центуріонів, чекаючи на заперечення, а потім твердою ходою пішла геть. Бузкова накидка здіймалась за її плечима, собаки йшли слідом за нею.

Коли Рейна достатньо віддалилась, Октавіан повернувся до центуріонів.

— Скликати всіх старших офіцерів. Я хочу влаштувати збори, щойно Рейна вирушить на своє безглузде завдання. Я планую кілька змін у планах легіону.

Один з центуріонів відкрив рота, щоб відповісти, але невідомо чому заговорив голосом Пайпер: «ПРОКИНЬСЯ!»

Джейсон різко розплющив очі та побачив, як йому назустріч несеться море.

XXXIV Джейсон

Джейсон вижив дивом.

Потім друзі говорили, що не бачили, як він падає до останньої секунди. Не було часу на те, щоб Френк перетворився на орла та зловив його, так само як і на те, щоб розробити бодай який-небудь план з порятунку.

Його врятували тільки кмітливість та чаромовство Пайпер. Вона крикнула: «ПРОКИНЬСЯ!» з такою силою, що Джейсона наче вдарило дефібрилятором. Останньої миті він викликав вітри та уникнув того, аби перетворитись на купку напівбожої кашиці на поверхні Адріатичного моря.

Щойно Джейсон повернувся на палубу, то відвів Лео вбік і запропонував незначну зміну в маршруті. На щастя, Лео довіряв йому достатньо, аби не питати навіщо.

— Дивне місце для відпочинку, — ошкірився Лео. — Але ти ж головний!

Тепер, сидячи з друзями в обідній залі, Джейсон почувався настільки бадьорим, що навряд чи заснув би ще тиждень. Його руки тремтіли, він не міг припинити тупати ногою. Мабуть, саме так завжди почувався Лео, от тільки у того ще було почуття гумору.

Після того, що Джейсон побачив уві сні, жартувати йому не дуже кортіло.

Поки вони обідали, Джейсон розповів про своє видіння в польоті. Друзі так довго мовчали, що тренер Хедж встиг доїсти свій горіхово-банановий сандвіч разом з керамічною тарілкою.

Корабель зі скрипом минав Адріатику, вцілілі після черепахи весла досі погано працювали. Час від часу голова Фестуса пищала крізь динаміки, доповідаючи про статус автопілоту цією дивною мовою, що її розумів тільки Лео.

— Записка від Аннабет. — Пайпер вражено потрясла головою. — Не уявляю, як це можливо, але якщо це...

— Вона жива, — промовив Лео. — Дякуйте богам і передайте гострий соус.

Френк насупив брови.

— Що це означає?

Лео витер крихти чипсів з обличчя.

— Це означає передай соус, Чжане! Я досі голодний.

Френк прокотив по столу банку з сальсою.

— Повірити не можу, що Рейна збирається нас шукати. Це табу, вирушати до античних земель. Її позбавлять преторства.