Ребекка Яррос – Останній лист (страница 56)

— Так. Кольт теж стане моїм сином. Юридично.

Лише ці слова викликали тепло в моєму животі, а може, це було вино. Так чи так це додало мені сміливості продовжувати.

—Мені трохи ніяково.

Він підняв брову, ніби хотів сказати: «Ну, скажи мені щось, чого я не знаю».

— Іноді це засліплює мене. Це заважає мені й стримує мене. І я це приймаю. Але я не погоджуюся, щоб це завдавало шкоди Мейсі чи Кольту. Отже, якби ти міг стати їхнім законним батьком, забезпечивши весь той захист, що й будучи моїм чоловіком... Але без мене, без того, щоб я стала твоєю дружиною, чи хотів би ти цього?

— Не одружуючись із тобою?

Його брови піднялись.

— Без мене, без моїх проблем, — уточнила я перед тим, як перейти на шепіт, який чув лише Бекетт. — Як одного разу мені сказав хтось мудрий: «Справа не в тому, що я тебе не хочу».

— Я не розумію.

— Чи хотів би ти мати права на дітей, якби я не брала участі в цій угоді?

— Так.

Він відповів без вагань.

— Назавжди?

— Назавжди.

Тепло в моєму животі поширювалося, поєднуючись із любов’ю, яка так яскраво палала в моїх грудях. Я наполовину очікувала, що ось-ось засяю, як зірка.

Я змусила себе відвести погляд від Бекетта на місце, де сидів Марк.

Його погляд пробігав між нами, і він уже щось придумував.

— Чи може він їх усиновити? Не одружуючись зі мною?

Бекетт різко вдихнув.

— Чи готовий ти це зробити? — запитав Марк Бекетта. — Так.

І знову відповідь пролунала миттєво.

— Чи думала ти про те, що це насправді означає? — запитав мене Марк.

— Так. Я знаю, що це наражає дітей на певний ризик.

Я відчула, як Бекетт напружився поруч зі мною, як у повітрі тріскала енергія.

— Можливо, — погодився Марк. — Це як мати ще одного члена родини: він підтримуватиме тебе в розгляді питань, відвідуватиме, допомагатиме як фізично, так і в прийнятті рішень. По суті, ти будеш ділити з ним своїх дітей. Але також вони матимуть більше захисту. Щойно він усиновить їх, страховка буде покривати їхні витрати, незалежно від статусу ваших... стосунків. Військові завжди вважатимуть їх дітьми Бекетта.

— Навіть якщо він піде?

Бекетт напружив щелепу.

— Так. Ти навіть могла б подати „а мене до суду, щоб отримати матеріальну підтримку, якщо захочеш.

— Я б ніколи не судилася з тобою за підтримку.

— Мені було б байдуже, якби ти це зробила.

— Так, але ти все одно відмовляєшся від частини своїх прав, Елло.

Я обурилась. Близнюки завжди були моїми, тільки моїми.

—Чи можемо ми зменшити ризик?

Він відхилився назад, далі оцінюючи нас обох.

—Звичайно. Потрібно лише скласти договір про опіку й одразу підписати. Ти можеш сказати, що фактично будеш доглядати за дітьми тільки ти, а він не матиме жодних прав на відвідування дітей, але водночас ви повинні спільно ухвалювати рішення, інакше це здаватиметься повним шахрайством. Вам навіть не доведеться подавати договору, якщо не буде проблем. Хіба на випадок, якщо хтось прийде перевірити.

— Чи це шахрайство?

Мені потрібно було знати. Напевно, я все одно пройшла б через це: життя Мейсі вартувало мого тюремного терміну, але я мала знати.

— Я маю на увазі, що шлюб здається мені більшим шахрайством. Якщо жоден із нас не хоче одружуватися з кимось іншим і ми житимемо в різних будинках і матимемо різні прізвища, то це більше шахрайство, ніж те, що Бекетт хоче опікуватися дітьми, чи не так?

—Ти хочеш стати батьком для дітей?

Марк подивився прямо на Бекетта.

— Так, — відповів він не замислюючись. — Я люблю їх. Ніщо не зробить мене щасливішим, ніж захищати їх, давати їм усе, що можу.

— Із суддею Айверсоном вам доведеться говорити трохи впевненіше, ніж зараз. Він завжди добре ставився до

Елли, але ж ти не місцевий. Він не довірятиме тобі лише тому, що ти привів Кольта на тренування з футболу.

Бекетт глибоко вдихнув і покрутив склянку в руці.

— У мене не було батька. Багато хлопців били або просто ігнорували мене, але за тата я не вважав нікого. Коли ми з Кольтом поверталися через поле після футбольного матчу, він запитав, чи так почуваєшся, коли маєш тата, і я не міг відповісти йому, що саме так, бо я не знав і він не знав також. Я хочу, щоб Кольт і Мейсі знали, як це — мати тата, незалежно від того, як довго Елла дозволила б мені бути поруч із ними. Я просто хочу бути чоловіком, на якого вони можуть покластися.

— Це і є визначення, що таке батьківство, і я думаю, що ти чудово впораєшся в суді. Це не шахрайство, якщо ти всиновлюєш дітей, щоб допомогти їх виховувати. Але страховка, безперечно, є перевагою, яку суддя Айверсон побачить. Проте його дружина померла від раку приблизно десять років тому, тож, думаю, у вас є хороші шанси, що він сприйматиме це саме як привілей, а не як причину. Чи турбуватиме тебе те, що ти не матимеш прав на дітей?

Він похитав головою.

— Мене хвилює те, що Мейсі може померти. Я ніколи не візьму від Елли те, чого вона не хотіла б віддати, і ніколи не зроблю нічого такого, що завдасть шкоди дітям.

Я подумала про фотографії, які медсестри показали мені, зі скромної церемонії вручення дипломів, що її Бекетт улаштував для Мейсі. Вона любила його. Кольт любив його так само сильно, і я теж. їм уже було що втрачати, коли справа доходила до Бекетта.

— Чи повинні вони знати? Принаймні, може, не одразу? — випалила я.

Він міг нашкодити дітям, щойно залишив би нас. Дати їм тата, щоб одразу забрати, — жорстоко. Щойно Мейсі стане краще — сподіваюсь, що в Бекетта буде нормально, що він надовго в Телльюрайді, — ми зможемо сказати їм... Коли її серце стане достатньо сильним, щоби проти стояти потенційним наслідкам Бекеттового від’їзду.

Бекетт заціпенів, але його погляд залишався незмінним і непохитним, він дивився на Марка.

— Е-м-м...

Марк переводив погляд з мене на Бекетта й назад.

— Я думаю, що ні. Згода дітей не потрібна, тож їм можна не казати, поки їм не виповниться дванадцять. Нам просто потрібно поговорити із суддею Айверсоном. Він завжди прихильно ставився до тебе й був ненависний до родини Денбері. Гадаю, ми можемо переконати його, щоб він погодився.

— То ми справді можемо це зробити? — запитала я, знову спалахнувши тим крихітним вогником надії. — Навіть якщо не одружимось?

— Шлюб може бути легшим шляхом, — сказав Марк, знизавши плечима.

—Я просто не можу. Після того, що було минулого разу. Я не спішу надівати каблучку.

— Це саме те, що ви повинні сказати судді Айверсону, якщо він запитає. Визначення сім’ї значно змінилося за останні кілька десятиліть, і шлюб більше не є визначальним фактором. Оскільки ти маєш дітей і вони не під опікою штату, єдиною складністю справді може бути думка судді Айверсона. Самотній чоловік цілком може всиновити дітей свого партнера, не перебуваючи в шлюбі. Мож ливо, вам, друзі, доведеться трохи зіграти роль партнерів.

Мої щоки потеплішали. У мене не було партнера із часів Джеффа, та насправді він ним ніколи й не був.

— Тож, по суті, на кону моє одноосібне право приймати рішення, і це все?

— Здебільшого.

Дивлячись на нас, він крутив у руках свій келих. Його очі бачили надто багато.

— Але ти б натомість дістала життя для Мейсі, — відповів Бекетт. — І ти знаєш, що я б ніколи не зробив нічого такого, що б тебе розлютило, коли йдеться про дітей. Я не якийсь лиходій. Я просто намагаюся допомогти.

— Я знаю, — тихо сказала я, і я дійсно знала, але довіри не роздавала, як цукерки.