Ребекка Яррос – Останній лист (страница 45)

— Таке можливо. Ми обговорювали лікування MIBG, і я думаю, що це наш шанс.

Вона нахилилася, витягла із сумочки брошуру й поклала її на стіл.

— Я дістала для вас деяку інформацію про випробування цього лікування. — Вона подивилася на Бекетта, і я точно знала чому.

— Ви можете говорити в його присутності. Все гаразд. — На цей час єдиними, хто знав про мій фінансовий стан, були Ада та лікарка Г’юз. І, мабуть, компанія стільникового зв’язку, звикла до того, що я постійно плачу за послуги на місяць із запізненням.

— Оскільки це експериментальне лікування, певні витрати покриватимуться, але не всі. І єдина лікарня в Колорадо, яка має для цього можливості, — Дитяча лікарня Колорадо. — Вона подивилася на мене з розумінням.

Вартість була захмарною, і я не могла покрити її одразу. Але подумаю про це пізніше.

— Подайте документи, і почнімо.

— Гаразд. Зможемо почати найближчим часом.

— Це все?

* * *

— Розкажи мені про MIBG, — попросив Бекетт через сім годин, коли ми вечеряли в маленькому кафетерії. Мейсі спала нагорі, тиск у неї був високий, температура зросла.

Одного разу вона прокинулася й попросилась у ванну кімнату, і я ледь не заплакала від полегшення. Її нирки все ще працювали.

Я відсунула те, що тут називали смаженою куркою, на бік тарілки. Чому вся лікарняна їжа була такою прісною? Бо їм потрібно бути щадними до шлунків? А може, я помилялася і їжа не була вже аж така погана — просто я була занадто заціпенілою, щоб по-справжньому відчути смак.

Можливо, уся лікарняна їжа була насправді смачною, а ми просто не помічали, бо були надто зайняті.

— Елло, — лагідно сказав Бекетт, відриваючи мене від думок. — MIBG?

— Так. Це порівняно нове лікування нейробластоми, яке поєднує хіміотерапію з випромінюванням, націленим на саму пухлину. Це дивовижна річ, таке роблять лише у вісімнадцяти лікарнях у всій країні, одна з яких у Денвері.

— Це неймовірно. У тій самій лікарні, де Мейсі оперували?

— Так, саме в тій.

Я поводила виделкою у своєму картопляному пюре — у мене щелепа відвисла, коли Бекетт їв виделку за виделкою.

— Як ти це їси?

— Проведи років із десять в армії. Ти була б здивована тим, що можуть подавати на вечерю.

Щось змусило мене потягнутися до виделки.

— Чи має MIBG будь-які хиби?

— Випробування не покриває моя страховка.

І ось він — початок кошмарної розповіді про мої фінанси.

— Ти жартуєш.

Він кілька разів моргнув, ніби очікував, що я зміню свою відповідь.

— Скажи мені, що ти жартуєш, Елло.

—Ні.

Я відкусила шматок курки, знаючи, що мені потрібні калорії, незалежно від того, смачно чи ні.

— То що ж нам робити?

Просто над його носом з’явилися дві зморшки, коли він нахилився вперед.

— Те саме, що робила я. Ми впораємось. Заплатимо за це.

Я знизала плечима, зробивши паузу, коли знову відкусила шматок, а потім зрозуміла, що він сказав. «То що ж нам робити?» Нам. Не тобі. Нам. Перш ніж я стала схожа на ідіотку з курячою ніжкою в роті, мені таки вдалося її проковтнути.

— Те саме, що ти робила? Що ти маєш на увазі? Скільки вони не покрили?

Його тон був спокійний і рівний, але трохи лякав своєю інтенсивністю.

Я знизала плечима й потягнулася по булочку.

— Я дуже намагаюся тримати себе в шорах, тож, якби ти відповіла, це б справді мені допомогло.

Я перевела очі від рулета вгору по його грудях до вени, що випирала на шиї, — так, вона пульсувала — і його очей.

— Багато. Вони не покрили багато.

— Чому ти нічого не сказала?

— Бо це не твоя справа!

Він відсахнувся, ніби я його вдарила.

— Вибач, але це не так.

Я максимально пом’якшила тон.

— І що б я мала сказати? Гей, Бекетте, ти знав, що торік я ризикувала здоров’ям своїх дітей? Що мій страховий план не покриває половини того, що потрібно Мейсі? Що я використала всю суму виплати Раянового страхування й зберегла життя своїй дитині?

— Так, ти можеш почати із цього.

Він провів рукою по волоссю, зчепивши руки на маківці.

— Почни з того, що щось скажеш. Це серйозна проблема?

— Не дуже.

Ми вели мовчазну війну, намагаючись перемогти одне одного поглядами. Через кілька секунд я здалась. Він намагався допомогти, а я просто була впертою заради при-ватності, яка мені насправді була непотрібна.

—Лікарня в Денвері, де її оперували, не в моїй мережі. Тобто нічого зі зробленого там — коли вона відвідує док-торку Г’юз, чи її оперують там, чи лікують — не покриває моя страховка.

— А цей візит? Що зараз відбувається?

— З ним усе гаразд. Але MIBG не покриють. Трансплантацію стовбурових клітин, яку вже пропонувала докторка Г’юз, теж.

— То які є варіанти?

— Фінансово?

Він кивнув.

— Я не маю права на державну допомогу, якщо володію «Солітьюдом». Я витратила свої заощадження в перший місяць її лікування, а операція знищила останню частину виплати Раянової страховки. Торік я заклала під заставу

«Солітьюд», щоб оплатити ремонт, тож це також не варіант. Навіть продаж майна прямо зараз ледве покриє виплату іпотеки. Тож мені залишається стати суперскрад-ливою грабіжницею банків або роздягатися онлайн на сайті «Самотні мами з дітьми, хворими на рак».

— Це не смішно.

— Я не сміюся.

Між нами пройшла хвиля мовчання, поки він переварював те, що я сказала. Він повільно жував, наче думав саме над моїми словами.

— Слухай, я не єдина, з ким таке трапляється. Страхові компанії постійно відмовляють у лікуванні. Або вони кажуть вибрати дешевші варіанти, які вони покривають. Генерики, різні лікарні, альтернативні методи лікування тощо. Є плани оплати та гранти для тих, хто відповідає вимогам, а деякі випробування покривають витрати на ліки.

— Чиє альтернатива MIBG?

— Ні.