УДК 821.111 (73) Я71
Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва
This edition is published by arrangement with Alliance Rights Agency c/o Entangled Publishing, LLC All rights reserved
Перекладено за виданням:
Yarros R. The Last Letter: A Novel / Rebecca Yarros. —-
Amara, 2019. — 544 p.
Переклад з англійської Ксенії Стьюарт
ISBN 978-617-15-1150-7
ISBN 978-1-64063-534-0 (акт.)
© Rebecca Yarros, 2019
© Depositphotos.com/zim90,ruslanchik, обкладинка, 2024
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»,
видання українською мовою, 2024
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»,
переклад і художнє оформлення, 2024
Дітям, які борються з раком:
Девідові Г’юзу, який узяв свій 10-відсотковий шанс
завдяки 100-відсотковій мужності.
Та таким, як Бейдн Свінк, чиї душі були незрівнянно сильнішими
за їхні тіла.
Про вас ніколи не забудуть.
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
БЕКЕТТ
Лист № 1
Шановний Хаосе!
Принаймні мій брат каже, що тебе так називають. Я запитала, чи хтось із його друзів хоче отримувати листи, і він дав мені твоє ім’я.
Отже, привіт, мене звуть Елла. Я знаю про правило «жодних справжніх імен у листуванні». Писала ці листи так багато, як він робив те, що й тепер, і я думаю, що ти робиш те саме, що й він.
А тепер, перш ніж відкласти цей лист і пробурмотіти незграбне «дякую, але ні», як це роблять хлопці, знай, що я пишу не тільки заради тебе, а й заради себе. Особливо з огляду на те, що таку мене з’являється безпечне місце, щоб випустити пару подалі від цікавих очей цього крихітного містечка, у якому всі люблять совати свого носа в чужі справи. Тож можна сказати, що я майже використовую тебе в корисливих цілях.
Отже, якщо ти хочеш вислуховувати мене, я буду дуже вдячна, а у відповідь радо послухаю тебе. Крім того, я готую чудове печиво з арахісовим маслом. Якщо ти не отримав печива разом із цим листом, то йди розбиратися з моїм братом, бо це він забрав твоє.
Із чого мені почати? Як представитися, щоб це не було схоже на оголошення типу «Хочу познайомитися»? Дозволь запевнити тебе: я не шукаю нічого більшого, крім друга по листуванню — дуже далекого друга по листуванню, — обіцяю. Мене не приваблюють військові. Та й хлопці взагалі. Не те щоб мені не подобаються хлопці. Я просто не маю на них часу. Знаєш, що в мене таки є? Преглибокий жаль, що я пишу цього листа ручкою.
Я молодша сестра, але впевнена, що мій брат уже сказав це тобі. Він досить язикатий, а це означає, що ти, мабуть, уже знаєш, що в мене є двоє дітей. Так, я мати-одиначка, і ні, я не шкодую про свій вибір. Чоловіче, мені набридло, що всі мене про це питають або дивляться такими очима, які натякають, що їм цікаво про це знати.
Я майже витерла останній рядок, але це правда. Крім того, мені просто ліньки переписувати всього листа.
Мені двадцять чотири, і я була одружена з донором сперми моїх близнюків приблизно три секунди. Цього достатньо для того, щоб дві лінії на тесті про вагітність стали рожевими, щоб лікар сказав, що чутно два серцебиття, і щоб він зібрав свої речі та пішов геть у тиші ночі. Він ніколи не любив дітей, і, щиро кажучи, для нас, напевно, так краще.
Якщо тобі не подобаються розповіді про дітей від подруги по листуванню, я не ображатимуся. Але печива не буде. Печиво я відправляю лише друзям по листуванню.
Якщо ти не проти теми одинокого батьківства в листуванні, читай далі.
Моїм близнюкам по п'ять років. Це, якщо ти правильно підрахував, означає, що вони народилися, коли мені було дев'ятнадцять. Я шокувала наше маленьке містечко тим, що вирішила виховувати їх самостійно, і ледь не довела мешканців до серцевого нападу, коли почала керувати мініготелем «Солітьюд», тоді ще й моя бабуся померла. Мені було лише двадцять, близнюки ще були немовлятами, а в цьому готелі типу «ліжко та сніданок» вона виростила нас, тому мені здалося, що це хороше місце для виховання моїх дітей. Воно й досі хороше.
Нумо подивимося... Мейсі та Кольт — це майже все моє життя. У хорошому сенсі, звісно. Моя надмірна опіка доходить до смішного, але ж я це визнаю. Я схильна перебирати міру, будувати фортецю навколо них, це тримає мене ніби в ізоляції. Але агов, є й гірші хиби, чи не так? Мейсі тиха, і зазвичай вона десь ховається з книжкою. Кольт, ну, він повсякчас десь там, де не повинен бути, робить те, що йому не дозволено. Близнюки можуть бути божевільними, але вони скажуть вам, що найслухняніші.
Я? Я завжди роблю те, що повинна робити, і ніколи не роблю те, що дійсно було б кращим для мене, та не те, чого мені хотілося б. Але я думаю, що цього вимагає роль мами та ведення бізнесу. До речі, про роботу. Бачу, що тут уже всі прокидаються, тож мені краще запечатати цю коробку та відправити її.
Напиши мені у відповідь, якщо захочеш. Якщо ні, я зрозумію. Просто знай, що в Колорадо є хтось, хто шле тобі тепло.
Елла
Сьогодні була б ідеальна мить для використання мого другого лайливого слова.
Зазвичай, коли ми були на повномасштабному завданні, усе перетворювалося на День бабака. Новий день, але те саме лайно. Монотонність була приємною, майже завжди передбачуваною.
Не буду брехати: я був її великим прихильником.
Рутина й тут виявилася передбачуваною. Безпечною або такою безпечною, як у цьому разі могла бути. Упродовж місяця ми вешталися в якомусь невідомому місці іншої країни, якої ми ще ніколи не відвідували. Рутина була єдиною перевагою цього місця.
Однак цей день відрізнявся від інших.
Місія виконана, як завжди, але дорогою ціною. Завжди була ціна, а останнім часом вона різко зросла.
Я глянув на свою руку, зігнув пальці — зміг. А Рамірес? Сьогодні він утратив цю здатність. Хлопець тепер мав тримати свою новонароджену дитину протезом.
Моя рука злетіла, кидаючи Конґа, — й іграшка-собака пролетіла по небу спалахом червоного на тлі незайманої блакиті. У цій місцевості з хорошого було лише чисте небо. А може, то просто сьогодні все здавалося брудним.
Хевок упевнено мчала по землі, вона була зосереджена на меті, доки...
— Вона збіса вправна, — сказав Мак, підходячи позаду мене.
— Так, найліпша!
Я глянув на нього через плече, перш ніж зиркнути на Хевок, коли та побігла до мене.
Вона мусила бути найліпшою, щоб потрапити до нас — у команду першого рівня, яка ніколи не працювала в одному місці.
Вона була собакою спецоперації — на десять голів вища за будь-яку іншу військову робочу собаку.
Вона також була моєю, що автоматично робило її найкращою.
Ідеальний тридцятикілограмовий лабрадор-ретривер. Її чорна шерсть виділялася на піску, коли вона зупинилася біля моїх ніг.
