Пётр Гулак-Артемовский – Поетичні твори, повісті та оповідання (страница 39)

Так смутно на гілці —

Не почує твій друженько, Захоплений в сільці!

Плакала й ти, Варю, вволю: Мертвим'сліз не треба; Тепер дбай на дітську долю, А долі жди з неба!

ПЕРЕЛОЖЕНИЕ ПСАЛМА 139

Изми мя, господи, от человека лука-« ва; от мужа неправедна избави мя.

0, вирви, господи, мене з рук чоловіка,

Що шарпає мене, мов горлицю шульпіка!

І од лукавого мене ти слобони,

Бо в серці щось лихе задумують вони І гострять на мене свої, мов стріли, зуби; Шукають, де ступлю, вони моєї згуби.

Язик їх — патока, а думка не така —

Отрута лютая, ще гірш от. мишака.

О! Визволи мене од хитрих ворогів,

Що підо мною день і ніч копають рів!

Бач, притрусили як тенета квіточками!

Бач, під моїми як капкан стирчить ногами,

1, мов тим пліточкам, принаду на гачках Розставили вони скрізь на моїх стежках!

От в смутку я й кажу: ти, госпідь мій, надія, Рятуй! Бо до землі моя приклякла шия! ,

Ти ж боронив мене, за мене скрізь знайшовсь,

Як з ворогами я за честь твою боровсь.

Не попусти й тепер мене ти в вражі руки, \

Бо так роз’юшаться, що наберусь я муки!

А що ті брехуни на мене там несуть,—

На їх же голови ті кривди і спадуть.

Із неба угілля спаде і злих попалить,

І янгол кари їх на дно до пекла звалить.

Та вже не пановать на світі брехунам,

Не здобровать і злим, що- допікають нам.

Хоч присягнуть,— їм суд у господа недовгий, Всяк одбере своє: зобидчик-пан і вбогий. Прославить же тебе правдивий чоловік Й перед лицем твоїм в раю жив буде ввік.

7 декабря 1858 г.,

Харьков

ПЕРЕЛОЖЕНИЕ ПСАЛМА 90

Живый в помощи вышнего, в крове бога небесного водворится.

Хто в божій помочі надію положив,

Той в небі з господом, не на землі прожив,

Той скаже: «Господи! Ти в смутку мій рятуїюк,

В недолі і в біді заслона і притулок;

Бо з ловчого тенет тебе він слобонить І язики людські об тебе притулить;

Од ворогів тебе плечима він заслонить, Обгорне крилами, притулить, оборонить;

І правда божа — лук твій буде і сайдак,

І не спітка тебе о півнях переляк,

І гостра днем стріла до тебе не торкнеться; Тебе нічна мара і денний біс жахнеться. Махнеш наліво — тут серп тисячу пожне, Махнеш направо — смерть сто сотень підотне І все зітре кругом, жалом все злиже, згубить,, А дальше й на ступінь до тебе не підступить; Ти ж будеш з вишини на світ сей поглядать

І кару грішників очима розмірять. ^;

Бо вся моя в тобі надія за терпіння:

Ти в господі вказав мені моє спасіння.

Ні рана, ані зло тебе не досягне,

Бо янголам звелить він стерегти тебе: Підхоплять на руки, піднімуться з тобою,

Щоб ти об камінь де не образйвсь ногою, Роздавиш гаспида і василиска ти,

Застогнуть лев і змій од твоєї п’яти, ї скаже госпідь: він на мене сподівався,

Я слобоню його: зо мною він спізнався; Попросить він чого — послухаю його,

В пригоді буду з ним; зажуриться чого —

Я розведу журбу і од печалі збавлю. Прославлю дні його, і дні до днів прибавлю,

І двір життя його я раєм обсажу,

Г всім моє йому спасіння покажу.

14 декабря 1858 г.,

Харьков

КОЗАЦЬКА МАТИ .

(до П. О. К[улі]ша ')

Та й хвацька ж то колись була Козацька мати!..

Еге!.. Була, та поплила: її не вертати!

Не слинь, Паньку, і не журись, Бо й сліз пожальсь, боже;

Найми псавтир та помолись, Журба не поможе!

Ткни попові коповика На «Со духи» в церкві:² Нехай лежать там мовчака В сирій землі мертві!

Та й ти з попом хоч у кулак Прохлипай «партесне» ³...

А що ж робить, що сталось так.., Царство їй небесне!

ОСЛЕПЛЕНИЕ СМЕРТНЫХ (Вольный перевод из Ж -Б. Руссо)