Пётр Гулак-Артемовский – Поетичні твори, повісті та оповідання (страница 36)
З похмілля нудяться, їдять за горобця,
Об Семені дрижать27, о Петрі — зранку мліють2;
А. схопить трясця: «Гвалт!.. Покличте панотця!..
Хай сповіда!..» Притьмом конають і дубіють!
Та й без пропасниці — не скілько з їх добра,
І кращих, не в примір, кладуть у домовині; Худобоньки — дасть біг!.. Ні хати, ні двора,
В Великдень — без штанів, в різдво — в старій
свитині!
Та ще й яка на їх одежина стирчить!..
Як звізди на небі — на латці латка сяє;
Сорочка — решето; очкур пірнув в живіт,
Манаття з-під матні, мов злодій, виглядає.
І що за пляшкою придбали їх батьки,—
Вони потвёрезу протринькали і натще;
Не з’їли, не спили, та все небораки, х На хмари дивлячись, здихають важче й важче!
Ледачий з їх москаль та й миршавий козак!
Чи трапиться стрілять...— Пшик порох на пановці!.« Уже й злякалися! беркиць... об землю бряк!..
«Хто в бога вірує,— кричать,— рятуйте, хлопці!»
І все обридло їм, і все їм не в користь:
Тут те вередить їм, а там друге завадить; Полйзкають борщу, ковтнуть галушок з шість,—> Уже й кородяться, що й бабка не порадить.
І марно як жили, так марно і помруть,
Як ті на яблуні червиві скороспілки,
Що рано відцвіли та рано й опадуть,
Ніхто по їх душі та й не лизне горілки!
Колись було,
Та вже давно...
Аж за Богдана Хміля;
Аби папір,
Черкай на спір!
Писалось без портхвіля.
Тепер іиак,
Та й мудро так:
Вся сила, бач, в портхвілях!
За те ж не лай
1 вибачай,
Що пишуть, мов з похмілля!
Воно й не див!
Бо розум жив Тогді в старій хатинці,
Тепер зійшов,
Жить перейшов В мальованім будинці!
2 марта 1857 г.,
Харьков
ПЕРЕЛОЖЕНИЕ ПСАЛМА 125
К тебе возведох очи мои* живущему на иебеси и проч. **
До тебе, господи, що там живеш на небі,
Звертаю очі я в пригоді і в потребі.
Як наймит з панських рук рятунку й ласки жде Або як наймичка прохать до палі йде,
Щоб запобігла їй чим в нуждочці, небозі,-^
Так ми шукаємо добра й підмоги в бозі.
Ой, змилуйсь, господи! Та змилуйся ж на нас!
Бо ворог дошкуля до сліз під інший час;
А гірш од всіх чваньки нам допекли ті пишні,
Що тільки, бач, вони святі, а ми всі грішні.
ПЕРЕЛОЖЕНИЕ ПСАЛМА 138
Господи, искусил мя еси и пози ял МЯ есн и проч.
Чи ще ж ти, господи, мене не розізнав?
Чи ще не вивідав, чим був я і чим став?
Чи є ж що із мого життя тобі незвісне,
Яке воно там є, широкеє чи тісне?
Чи наміркуюсь встать, чи сісти, чи лягти,
Вже ти й попередив, вже й думку знаєш ти!,
Ти стежки й манівці мої сходив зарання,
Де навпростець іти, а де звернуть з провалля,
І що ж? Знайшов же ти хоч в одному слівці Облуду на моїм правдивім язиці?
І що теперечки трапляється зо мною,