Пётр Гулак-Артемовский – Поетичні твори, повісті та оповідання (страница 33)

Яка гривня мулить?

Чи сим тебе не підніме,

Не дуже дошкулить?

Воно гривня — не що гроші,

От як подивиться,

Та все ж гроші, ще й хороші,

Є чим похвалиться.

22 января 1855 г.,

Харьков

* * *

Не виглядай, матусенько,

В віконечко — в поле;

Не клич дарма татусенька:

Не'вернеш ніколи!

Вибравсь татусь, вибравсь рідни?

В далеку дорогу,

Та й наказав тобі, бідній, Молитися богу.

Пішов татусь в той край гожий, Де місяць і сонце З світлиць божих на світ божий Дивляться в віконце.

24 октября 1855 года,

Харьков

В ПОЛТАВУ,

МОЕЙ МИЛОЙ ПОЛИНАШКЕ

I

Коли б тебе, Полінашко Як я, знали люди,

За тобою, моя пташко, Літали б усюди.

Коли б тебе, як я, знали Багатії й бідні,

Вони б тебе покохали,

Як братики рідні.

Коли б знали хист і сили Розуму й серденька,

На руках тебе б носили,

Як тато та ненька.

До серденька б пригортали, Як я пригортаю,

За тобою б пропадали,

Як я пропадаю.

Соловейко в клітці тісній Пісні виспівує.

А хто ж тії дивні пісні На улиці чує?!

23 декабря 1855 года,

Харьков

II

Віє вітер, несе пташку,

Та не з того краю, Відкіль мою Полінашку Щодень виглядаю. Повій, вітре, та з досвіту,

З другої країни;

Навій мені добру вістку Об моїй дитині.

Лети, пташко, з захід сонця, Защебечи в шибку, Довго ж ще біля віконця Ждать дівчину-рибку!

Дмухнув вітер, звилась пташка, Вістоньку звістуе,—

Що в Полтаві Полінашка За татом жалкує.

24 декабря 1855 года,

Харьков

III

Текла річка Невеличка Та й попялась мором:

Була радість,—

Хоч'на старість,—

Та й залилась горем!

Нема пташки — Полінашки,

Нема й співів рідних!

Полетіла,

Не схотіла Тішити нас, бідних!

Ой ми, ДОЇІЮ,

Твою ДОЛЮ Не ганьбим, не гудим:

Будь щаслива, Добротлива —

То й ми в добрі будем.

Твої сміхи —

Нам утіхи;

Поки тебе стане,

Твоє сонце У віконце І до нас загляне.