Пётр Гулак-Артемовский – Поетичні твори, повісті та оповідання (страница 30)
Чом не крутить сміло? Поки не одубіє,
Нехай меле й віє!
1852
2
Було, всі дні На черені і
Пряжусь та позіхаю,
Та шість разів До пирогів Із печі я злізаю.
Ряди-вгоди До бороди,
Було, доходить діло...
От розскубеш,
В жмені помнеш,
Та й вп’ять у просо смілої
4
Було, й сопеш,
Було, й хропеш,—
І нікому — й байдуже! Так, отже, бач:
Хоч сядь та й плач,—
От, треба Галки дуже!
Звізду прислав Та й наказав,
Щоб щодня я голився. Перину слав,
Пику вмивав
І щодня б чепурився!
Ой! В і н мене З світу зжене Московською пенею!
Оце біда Ота звізда,
Нехай там госпідь з нею!
7
Ну й схаменусь І підголюсь!
Чого там розводився?
Та я ж’ підчас 1 ‘
На місяць раз І без того голився!
8
Тільіко не лайсь Та не знущайсь,
' Бо кепська вийде справа,
Як зайімор>гнусіі>;
11 Та й удавлюсь ' 'Стрічкою С т а н і с л а в а!.,
Март 185? г.,
Харьков
ПЕСНЯ КОРМИЛИЦЫ СОНИЧКИ 1
Ой, час їхать, Марусёнько,
Тобі до господи!
— Ох, болить мое серденько
Від сеї невзгоди!
— Ой, збирайся, моя галко,^
Ти до чоловіка!
Жаль нам тебе, серце, жалко, Жаль буде довіка!
— Як покину немовлятко,
Що я ж годовала?..
Плаче мати, плаче батько...
Ой, бідна ж я стала!
— Що ж робити? Така доля
Припала нам з неба!
Хоч їхать жаль, — їхать треба: На те панська воля!
— Ой, прощайте ж, добрі люди!
Прощай, моя Соню!
Нехай госпідь з вами буде!
— Прощай і ти, Фроню!
16 октября 1852 г.,
Харьков
Сидить Дбдул,1 .
Губи надув І гадку гадає:
Що там моє,:
Турецькеє, .
Військо поробляє?
Скільки ж воно В море на дно Москалів пустило? Скільки ребят З рушниць, з гармат Трупом положило?
Ой, вже ж тії,