Пётр Гулак-Артемовский – Поетичні твори, повісті та оповідання (страница 29)
Бо не хто ж — самі чортяки Ридван погіихають!
А зустрівсь з другим обозом,—
Утруть тобі маку:
Зімнуть всього з твоїм возом На шпанську кабаку!
23 января 1852 г.,
Харьков
* -ь *
Слышану сотвори мне заутра милость твою, яко на тя уповах.
Он де ж вона залетіла,
Обіцяна Галка Біла?
Мабуть, Харків проминула,
Чн не в вирій лиш шморгнула?
Погана справа:
Нема Станіслава!
Писав пан: звізду дав І червону стрічку.
От я й ждав... Дулю взяв —>
Ще й поставив свічку! 1
Ой, схоплюсь!., утоплюсь!..
Повішусь на гілці!
Або смерть, як нап’юсь,
Найду я в горілці!
Поскупився цяцькй
Прислать на свитину,—
Присилай же гвіздки Забить домовину!
Не турбуй! не рятуй!..
Ні!., вже не оклигну!
Таки вмру... не здивуй!
Ще й ногою дригну!
І святих не скликай?" :
Вилають на славуї
Лучче гривню^ вийшй
На дзвін С т а н і с л а в у!
23 января 1852 .
Харьков '
* _ * f
Возрадуюся и возвеселюся о милости твоей, яко призрел еси на смирение мое, спасл еси от нужд душу мою, и неси мене затворил в руках вра-жиих, поставил еси на простраике нозе мои 1.
Та й гарна ж та Галка Біла,
Що до Петра прилетіла!
Чого >к мені журитися?
Хіба ж іще трясці!
Тільки богу молитися,
Щоб жить в твоїй ласці.
Чого бажав — усе т и дав:
На піввіку стане;
Аби лишень т и вікував,
О мій любий пане!
Через плечі почепив т и Стрічку червоненьку,
А над серцем пришпилив т и Звіздочку ясненьку;
Л на радощах серденько Під звіздою б’ється,
Що аж стрічка та частенько На грудях трясеться!
Та й гарна ж та Галка Біла,
Що до Петра прилетіла
І на грудях йому сіла!
«А поживем,— як сам кажеш,—
Ще й Гальку дістанем».
Ну, там собі як сам зважиш...
Ми спорить не станем!
13 февраля 1852 г.,
Харьков ''
Вернулася ж Химка Допрядать починка. Ой, насуче ниток,
Що буде з півміток! Язик — веретено І бреше скажено! Накрутить десятки, Витче і двадцятки; Буде й полотенця, Буде і ряденця!
І кождій свашці Спече по ковбасці! Кого і принадить,
Кого і пригладить, Кого і почеше,
Та бреше, та бреше! Хоч гіряжа і рветься, Та вона сміється:
Поки клоччя стане, Сукать не перестане. Язик — мотовило,