Пётр Гулак-Артемовский – Поетичні твори, повісті та оповідання (страница 182)

Вперше надруковано в жури. «Отечественные записки», 1840, т. VIII, с. 191—192.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

МАЛИНОВКА

Вперше надруковано в журн. «Пантеон русского и всех европейских театров», 1840, ч. 1, № 2, с. 130—131.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

ПОЧТАЛЬОН

Вперше надруковано в зб. «Русская беседа. Собрание сочинений русских литераторов, издаваемое в пользу А. Ф. Смирдина», Спб., 1841, т. И (без наскрізної нумерації сторінок).

Автограф зберігається в IЛ, ф. 65, № 24.

Подається за автографом.

Вірш був покладений на музику.

(«Молода еще девица я была...»)

Вперше надруковано в журн. «Отечественные записки», 1841, т. XIX, № 11, с. 75.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

Покладений на музику, вірш став популярним романсом.

ДВА

Вперше надруковано в жури. «Современник», 1841, т. XXIII, с. 172—173.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

В АЛЬБОМ

Вперше надруковано в альманаху «Утренняя заря на 1842 год», Спб, 1841, с. 259—260.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

МЕДНЫЙ ЗМИЙ

Вперше надруковано в «Журнале для чтения воспитанникам военно-учебных заведений», 1842, т. XXXVIII, № 145, с. 3—5, з приміткою: «Поэтическое изображение знаменитой картииы нашего художника Ф. А. Брупи, которую теперь можно видеть в залах Академии».

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

Б р у и і Федір (Фідель) Антонович (1799—1875)—російський художник, академік Петербурзької Академії мистецтв з 1834 р, згодом її професор і ректор. Його картина «Мідний змій» (розпочата в Італії 1826 й закінчена 1840 р.) була привезена до Росії 1841 р. й викликала великий інтерес глядачів та численні відгуки тодішньої прсси. Сюжет картини запозичено з біблійного переказу про те, як іудеї, що почали нарікати на бога під час довгих блукань безводною пустелею, були покарапі дощем із отруйних змій; врятуватися від їхніх смертельних укусів змогли тільки ті, хто в розкаянні припадав до мідного зображення змія, спорудженого посеред пустелі пророком Мойсеєм.

¹ І є г о в а — верховне божество іудейської релігії.

² А а р о н — за біблійними переказами, першосвященик Іудеї.

³ Мойсей — біблійний пророк.

⁴ ...поколение (колено) Иуды... — народ Іудеї, потомство Іуди, одного з синів біблійного патріарха Іакова, який заснував Іудейське царство.

приятелю

Вперше надруковано в журн. «Библиотека для чтения», 1843, т. LVIII, Ѣ 5, с. 9.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

Вперше надруковано в «Литературной газете», 1843, № 3, с. 54,

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

Покладений на музику, вірш став популярним романсом.

ПЕСНЯ

(«Бело личко, черны очи...»)

Вперше надруковано в журн. «Библиотека для чтения», 1844* jr. LXII, № 2, с. 135.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

СТЕПЬ

Вперше надруковано в журн. «Современник», 1844, т. XXXV* с. 106.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

Вірш присвячено Селецькій Марії Дмитрівні (1827 — ?). Була знайома також із Т. Шевченком, який зустрічався з нею 1843 р. в Яго-тиііі та в її маєтку Малютинцях і записав їй в альбом вступ до поеми «Мар’яна-черниця». У 1844 р. разом з В. М. Рєпніною допомагала поширювати офорти Шевченка із серії «Живописная Украйна».

«ДАВНО УЖЕ я НЕ ПИСАЛ СТИХОВ...» .

Вперше надруковано в журн. «Киевская старина», 1897, кн. 1* с. 10—11, без заголовка, з датою: «1846 г., сентября 10, Петербург».

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

Тексту вірша в першодруку передує замітка публікатора (який підписався ініціалами О. JI.):

«Невідомий вірш Є. П. Гребінки.

Цей вірш знайдений нами в альбомі померлої ще 1859 р. малоросійської поміщиці Уляни Степанівни Ловцової, за першим чоловіком Сулимової, яка заснувала відомий у Києві «Сулимівський дім». Вона була сусідкою Гребінки по маєткові, бо серед інших їй належало в Пирятинському повіті Полтавської губернії село Мар’янівка, суміжне з селом Гребінчин Яр. За свідченням осіб, які її знали, У. С. Лов-цова була жінкою освіченою, під час перебування в Петербурзі взимку любила підтримувати знайомство з письменниками і вченими, наприклад з відомим Стасовим, листування з яким і нині зберігається в її нащадків. У Петербурзі ж нерідко бував у неї й Гребінка, який у той час там служив».

Сулимівський дім (Сулимівка) — благодійний заклад у Києві, заснований наприкінці 50-х років XIX ст. Об’єднував безплатну лікарню, притулок для бідних, гімназичний пансіон і школу рукоділля.

С j асов Володимир Васильович (1824—1906)—російський мис-тецтїШнавець, художній і музичний критик демократичного напрямку«

• («Светла речка под окном твоим шумит...»)

Вперше надруковано в альманаху «Метеор па 1845 год», Спб, 1845, с. 111.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.