Пётр Гулак-Артемовский – Поетичні твори, повісті та оповідання (страница 170)

Серденько щось Рибалочці віщує:

Чи то тугу, чи то переполох

слово «тугу» виправлено на «журбу» (й таким чином усунуто невірний наголос); у рядках:

Ой, я не з тим прийшла сюда,

Щоб намовлять з води на парубка невзгоду

російське слово «невзгоду» замінено на українське «пригоду». Таким чином, автограф, подарований О. Д. Засядьку, очевидно, відбиває останню стадію роботи поета над текстом балади.

Подається за автографом.

Твір є перекладом балади Гете «Der Fischer».

Засядько Олександр Дмитрович (1779—1837) — генерал-лейтенант артилерії. Походив з «малоросійських дворян» Полтавської губернії, брав участь в італійських походах Суворова, кількох російсько-турецьких війнах та Вітчизняній війні 1812 p., під час якої командував артилерійською бригадою. Згодом був начальником Петербурзького артилерійського училища й Охтенського порохового заводу. З 1832 р. жив у Харкові, де й помер.

БАТЬКО ТА СИН

(Басня)

Вперше надруковано в журн. «Вестник Европы», 1827, № 22, с. 130—131, під заголовком «Казка», а датою: «29 октября 1827 г.», під криптонімом N. У виправленому автором варіанті з підзаголовком «Басня» й під криптонімом *** (без дати) передруковано в альманаху «Утренняя звезда», Харків, 1834, кн. 2, с. 74—75.

Автограф невідомий. Зберігся авторизований список 1836 р. рукою дружини поета (ДПБ, ф. 229, № 3, арк. 21).

Подається за авторизованим списком.

Твір написано за мотивами байки І. Красіцького «Dziecię і Ojciec».

¹ ...т м у, мну, з до, тло... — До цього рядка в публікації журналу «Вестник Европы» автор зробив таку примітку: «Кто учился у дьячка по старинному славянскому букварю, тот знает, что значит: т м а, м и а, з д о, т л о, где, кто, что, мню и проч. Сколько воспоминаний! N.».

ДВІ ПТАШКИ в клітці

Уривок байки (останні п’ять рядків) вперше надруковано в кн.: Петров Н. И. Очерки истории украинской литературы XIX в., с. 70; повністю вперше опублікував український літератор буржуазно-націоналістичного напряму Романчук Юліаи Семенович (1842—1932) у вид.: Твори І. Котляревського, П. Артемовського-Гулака, Є. Гребінки. Львів, 1904, с. 381.

Автограф невідомий. Зберігся авторизований список 1836 р. рукою дружини поета з численними різночитаннями щодо першодруку 1904 р, (ДПБ, ф. 229, № 3, арк. 21 зв.).

Подається за авторизованим списком.

Твір є переробкою байки І. Красіцького «Ptaszki w klatce».

рибка

(Басня)

f

_чВперше надруковано в журн. «Вестник Европы», 1827, J\^p° 22, с.'131—132, під заголовком «Рибочка. (Казка)», під криптонімом N. Передруковано у виправленому автором варіанті, із заголовком «Басня» й під криптонімом*** в альманаху «Утренняя звезда», Харків, 1834, кн. 2, с. 76 (в обох публікаціях — без дати написання).

Автограф невідомий. Зберігся авторизований список, без дати (ДПБ; ф. 229, № 3, арк. 22—23).

Подається за авторизованим списком.

Твір є переробкою байки І. Красіцького «Rybka mala і szczupak», до ПАРХОМА, і

Вперше надруковано в журн. «Вестник Европы», 1827, № 22, с. 134—135, під заголовком «Две оды Горациевы. До Пархома. II», під криптонімом N. Передруковано у виправленому - автором варіанті в альманаху «Утренняя звезда», Харків, 1834, kii. 2, с 78—79, під криптонімом*¹* та з іншою нумерацією: «До Пархома. І».

Автограф невідомий. Зберігся авторизований список, без дати написання (ДПБ, ф. 229, № 3, арк. 15—16).

Подається за авторизованим списком.

Твір написано за мотивами оди Горація «Acquam memento rebus in arduis» (кн. II, ода 3), початок якої взято за епіграф.

ДО ПАРХОМА, II

,_;і/,,Вперше надруковано в журн. «Вестник Европы», 1827, № 22, с. 133—134, під заголовком «Две оды Горациевы. До Пархома. I», під криптонімом N. Передруковано в альманаху «Утренняя звезда», Харків, 1834, кн. 2, с. 80—81, під криптонімом**⁵¹', під заголовком «До його ж», з іншою нумерацією: II.

Автограф невідомий. Зберігся авторизований список, без дати (ДПБ, ф. 229, No 3, арк. 17—19).

Подається за авторизованим списком.

Твір написано за мотивами оди Горація «Ти пе quaesieris, scire nefas, quem mihi, quem tibi» (кн. І, ода 11), початок якої взято за епіграф.

¹ В шинку над бочкою горілки! — До цього рядка в публікації «Вестника Европы» автор зробив таку примітку: «Кто с чувством беспристрастия вникнет в дух некоторых од Горация, равно как и в настоящую, тот сознается, что его философия немногим чем различествует с философией наших малороссийских Пархомов: Фалернское и горилка — вот вся разница!.. N».

² ГІоки стара перс ганчірки...— Мається иа увазі смерть.

XIV ОДА ГОРАЦІЯ, КНИГА II

Вперше надруковано українським бібліографом і критиком Комаровим Михайлом' Федоровичем (1844—1913) у журн. «Зоря», 1896, №.21, с. 415—416; за іншим джерелом—українським істориком і літературознавцем Багалієм Дмитром Івановичем (1857—1932) у журн. «Киевская старина», 1897, кн. З, с.. 484—486.

Автограф невідомий. Зберігся авторизований список 1836 р. рукою дружини поета, без дати написання (ДПБ, ф. 229, № 3, арк. 2—5).

‘Подається за авторизованим списком.

Вірш є переробкою оди Горація «Eheu! fugaces, Posthume, Posthume...» (кн. II, ода 14), початок якої взято за епіграф.

'І тютюнкову день і ніч в шинку круглять!—До слова «тютюнкову». П. Гулак-Артемовський зробив у авторизованому списку таку примітку: «Водка из бочки, под которую кладут листья табаку-б акуну».

.² А там і «содухів» весільних як утнуть! — тобто заупокійну молитву па «весіллі» людини зі смертю.

³Щоб од кирпатої гидзою одк у питься? — До слова «кирпатої» П. Гулак-Артемовський зробив примітку: «смерть».

⁴ Наполеон І Бонапарт (1769—1821) — французький державний і військовий діяч, перший консул (1799—1804) та імператор Франції (1804—1814), зазнав поразки у війні проти Росії 1812 р.

⁵ Сірко Іван Дмитрович (?—1680)—кошовий отаман Запорізької Січі, активний учасник народно-визвольних’ рухів проти польських

і турецько-татарських загарбників та зрадницької політики старшинської верхівки. Був засланий до Тобольська; повернувшись на Запоріжжя,_Ä очолював кілька успішних походів проти Кримського ханства.

⁶ Б о г д а н — Хмельницький Богдан (Зіиовій) Михайлович (бл. 1595—1657)—гетьман України, видатний державний і військовий діяч, керівник народно-визвольної війни проти польсько-шляхетського поневолення (1648—1654), ініціатор возз’єднання України з Росією.

⁷ Мазепа Іван Семенович (1644—1709)—гетьман Лівобережної України в 1687—1708 pp. Зміцнював владу козацької старшини за рахунок визиску трудящих мас, уклав зрадницьку угоду з польським та шведським королями, прагнучи відірвати Лівобережну Україну від Росії.

⁸ Палій Семен Пилипович (40-ві роки XVII ст.— 1710)—козацький полковник, керівник визвольної боротьби на Правоберех<ній Україні проти польсько-шляхетських загарбників. За безпідставним доно* сом І. Мазепи був засланий до Сибіру, згодом повернутий Петром І. Брав участь у Полтавській битві 1709 р. на боці російських військ.

IX ОДА ГОРАЦІЯ, КНИГА II

Вперше надруковано О. Я. Кониським у журн. «Світ», 1882, № 2, с. 241—242; за іншим джерелом — О. О. Потебнею в журн. «Киевская старина»,'1888, кн. 5, с. 206—208.

Автограф з датою «25 февраля 1832 г.» зберігається в ІЛ, ф. 66, № і. Зберігся список 1836 р. рукою дружини поета (ДПБ, ф. 229, № З, арк. 6—8), в якому є авторські примітки французькою мовою (тут подаються курсивом у лапках) до кількох рядків цього вірша:

Бач, ярепудова -збентрежилась ляхва — «Натяк на нерозумний проект поляків воскресити Річ Посполиту». (Національно-визвольне повстання на захоплених Росією польських землях у листопаді!

1830 — вересні 1831 p., провідну роль у якому відігравали шляхетсько-аристократичні кола, П. Гулак-Артемовський оцінює з реакційних, вірнопідданських позицій.)

Та вже й натикали в Варшаві ви добра! — «Натяк на укріплення в Варшаві». (Були зведені наприкінці літа 1831 р. для оборони міста від царських військ.)

1 щоб тернівки всім було по добрій чарці! — «Автор вірша був у Полтаві саме в момент прибуття до князя Рєпніна кур*ера з повідомленням про здобуття Варшави російськими військами під начальством фельдмаршала графа Паскевича».

Подається за автографом.

Твір є переробкою оди Горація «Non semper imbres nubibus his-pidos» (kii. II, ода 9), початок якої взято за епіграф.

Звелів не некрута, а козака з нас брать...— Йдеться про набір у Полтавській та Чернігівській губерніях «козацького ополч-ення» для участі в придушенні польського повстання 1830—

1831 pp. Спроба перевести ополченців у регулярне військо викликала невдоволення козаків, П. Гулак-Артемовський допомагав залагодити цю справу.

² ...до Рєпніна прибіг гінець па двір... — Рєпиін-Волкон-ський Микола Григорович (1778—1845), російський державний і військовий діяч, з 1816 до 1834 р. військовий губернатор Полтавської та Чернігівської губерній.