Пётр Гулак-Артемовский – Поетичні твори, повісті та оповідання (страница 168)
У цьому виданні, яке майже повністю обіймає відому на сьогодні поетичну спадщину П. Гулака-Артемовського, всі твори заново звірено
з наявними нині рукописними джерелами або першодруками, а також ширше, ніж це робилося досі, прокоментовано, враховуючи здобутки радянського літературознавства у вивченні його творчості.
Зважаючи на те, що правописні норми української літературної мови на той час ще не були усталені, цілий ряд відступів від сучасного правопису (написання типу «тогді», «тілько», «радощю», «ахвин-ські», «пійду», «зуздріла» та ін.), які трапляються у творах П. Гулака-Артемовського та Є. Гребінки, зберігаються і в нашому виданні. Пояснення слів, які можуть бути незрозумілими сучасному читачеві, дається в словничку наприкінці тому.
ПОЕТИЧНІ ТВОРИ УКРАЇНСЬКІ ПОЕЗІЇ
СПРАВЖНЯ ДОБРІСТЬ
Вперше надруковано в уривках (рядки 1—24, 126—129) в кіі.:
Автограф з написом: «Переписал автор 7-го июля 1836» зберігається у відділі рукописів Державної публічної бібліотеки ім. М. Є. Сал-тикова-ІЦедріна в Ленінграді (далі — ДПБ), ф. 229, № 1, арк. 1—
7 зв. На обкладинці його заголовок російською мовою: «Истинная
Добродетель. Послание», наприкінці — приписка французькою мовою: «Цей твір, розпочатий 1817 року, ніколи не був ні продовжений, ані закінчений».
Подається за автографом.
Писулька до Грицька Проиози — звернення до українського письменника Квітки-Основ’янеика Григорія Федоровича (1778— 1843). Протягом довгого часу внаслідок хибного прочитання автографа ім’я адресата «Писульки» визначалося як «Грйцько Проказа».
1 Пса в тир (Псалтир), яр мол ой (Ірмологіон), часловець (Часослов), октоїх (Восьмигласник)—християнські богослужебгіі книги, які використовувалися також для навчання дітей грамоти (зокрема й по згаданих тут складах: «тма, мпа, здо» і т. д.).
2 Сократ (469—3‘99 до н. е.)—давньогрецький філософ, у вченні якого надавалося великого значення етичним цінностям і моральному- вдосконаленню. Засуджений до страти, помер, спокійно прийнявши келих із цикутою.
3 ...д айте півня ви Скулаповим попа м...— тобто жерцям Ескулапа. Як зазначено в діалозі давньогрецького філософа Платона (427—347 до н. е.) «Федон» (який, очевидно, й згадується тут П. Гулаком-Артемовським), останні слова Сократа були звернені до його учнів, що не могли стримати сліз: «...ми завинили Асклепію півня, не забудьте віддати». Йдеться про давньогрецький звичай у подяку за одужання приносити півня в жертву богові зцілення Асклепію (Ескулапу). Свою смерть Сократ розглядав як відродження душі й зцілення від земних страждань (див.:
4 ...грецькії пани... а X в и н с ь к і брехуни... — Йдеться про політичних противників Сократа в Афінах, які прирекли його на смерть за безпідставним звинуваченням у розтліванні свідомості молоді.
6 ...в ірний Довгору к...— Йдеться про Долгорукова Якова Федоровича (1659—1720), російського військового і державного діяча, сподвижника Петра І. Відзначався надзвичайною чесністю і прямотою, про що збереглося багато переказів І анекдотів; одним із них і скористався П. Гулак-Артемовськіїй.
6Та ще й на змирщини кіп з п’ять він грошей дав. — В автографі до цього рядка дано авторський варіант: «Та щей на могорич йому півкопи дав».
ПАН ТА СОБАКА
Вперше надруковано в журн. «Украинский вестник», 1818, № 12, с. 356—362, під криптонімом «ъ... й... ъ» (останні літери написаних за тодішньою орфографією імені та прізвища автора: «Петръ Артемов-скій-Гулакъ»).
Автограф невідомий. Зберігся список невідомою рукою без дати (ДПБ, ф. 229, № 7, арк. 1—5).
Подається за першодруком.
«Казку» П. Гулака-Артемовського написано за мотивами байки «Pan і pies» класика польської літератури XVIII ст. І. Красіцького (1735—1801). В Явтуховій «мотивації» покарання Рябка (рядки 86— 110) використано також кілька рядків із сатири І. Красіцького «Pan niewart sługi».
СУПЛІКА ДО ГРИЦЬКА К[ВІТК]И
Вперше надруковано в журн. «Украинский вестник», 1818, № 12, с. 363—365, під криптонімом «ъ... й... ъ».
Автограф невідомий. Зберігся список невідомою рукою без дати (ДПБ, ф. 229,
Подається за першодруком.
1 Пусти нас, батечку, до хати! — «Супліку» надруковано в журналі безпосередньо після байки «Пан та Собака». Г. Квітка-Основ’яненко був деякий час співредактором «Украинского вестника».
2 ...п ошивсь з ріднею в москал і...— Можливо, П. Г улак-Артемовський робить натяк на те, що наприкінці 1816 р. Г. Квітку-Основ’яненка обрано предводителем дворянства Харківського повіту, а його брат Андрій був губернським предводителем дворянства.
3.0т так вони й книжки друкують.— Йдеться про численні’ друкарські помилки в тодішніх публікаціях текстів українською мовою, орфографія якої ще не була усталена.
4...Еней в нашій одежі...— «Енеїда» І. Котляревського.
6 ...нашому Ш[а х о в с ь к о м у]...— Шаховський Олександр Олександрович (1777—1846), російський драматург і театральний діяч. Його водевіль «Казак-стихотворец» (1812), персонажі якого розмовляли ламаною під «малоросійську» мовою, викликав справедливий осуд тогочасних українських і російських письменників.
«ЗДОРОВ БУВ з ПРАЗНИКОМ, МІЙ ЛЮБИЙ ОЛЕКСІЮ!..»
Влерще надруковано Корнієм Заклинським у празькому журналі «Slavia», 1957, кн. 4, с. 520—521, за списком І. І. Срезневського, зробленим у Празі 17 квітня 1840 р. для чеського поета і вченого Франті-шека Ладіслава Челаковського (1799—1852).
Автограф невідомий.
Вірш є частиною поздоровчого листа П. Гулака-Артемовського до його знайомого, харківського чиновника Курдюмова Олексія Омеляновича (в публікації К. Заклинського помилково — «Кудрюмова»). .Лист
написано 17 березня 1819 р. у зв’язку з іменинами адресата (автор нарікає в ньому на свою хворобу й вибачається, що через неї не може привітати іменинника особисто). Копія І. І. Срезпевського зберігається в Літературному архіві Страговської бібліотеки в Празі під шифром Р18 J46.
Подається за першодруком.
СОЛОПІЙ ТА ХІВРЯ, АБО ГОРОХ ПРИ ДОРОЗІ
« Вперше надруковано в журн. «Украинский вестник», 1819, № 8, с. 80—89, під криптонімом «ъ... й... ъ». Згодом автор переробив цей твір (пізніша редакція опублікована українським та російським лінгвістом і літературознавцем Олександром Опапасовичсм Потебнею (1835—1891) в журналі «Киевская старила», 1888, кн. 5, с. 185—191).
Автограф цієї пізнішої редакції зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (далі — ІЛ), ф. 66, № 2, арк. 1—5.
Подається за автографом.
Свою «Казку» П. П. Гулак-Артемовський написав за мотивами байки І. Красіцького «Groch przy drodze». Можливо, в заключних рядках П. П. Гулак-Артемовський натякає на діяльність «Філотсхпічпого товариства» (1811—1818), заснованого в Харкові відомим учепим, громадським і культурним діячем Каразіиим Василем Назаровичем (1773— 1842). Серед його численних агрономічних, селекційних та Інших винаходів, свого часу несправедливо відкинутих (парове опалення, парові сушильні, піч для сухої перегонки дерева і т. д.), були й такі, що не виправдали себе.
1 С о л о п і й.— До цього імені О. О. Потебня в своїй публікації дав пояснювальну примітку: «тобто роззява».
2Мольєр Жап-Батіст (1622—1673)—французький драматург.
ПИСУЛЬКА ДО ТОГО, КОТРИЙ ЩО БОЖОГО МІСЯЦЯ «УКРАЇНСЬКОГО ГІНЦЯ» (^УКРАИНСК[ИЙІ ВЕСТНИК»)
ПО ВСІХ УСІОДАХ РОЗСИЛАЄ
Вперше надруковано в жури. «Украинский вестник», 1819, № 8, с. 90—94, разом із казкою «Солопій та Хівря». В переробленому автором вигляді опублікував О. О. Потебня в журналі «Киевская старина», 1888, кн. 5, с. 192—196.
Автограф зберігається в ІЛ (ф. 66, № 2, арк. 5 зв.— 8 зв.).
Подається за автографом.
1 Иовграпе — звернення до Філомафітського Євграфа Михайловича (1790—1831), магістра «красних наук і мистецтв», професора загальної історії, географії та статистики в Харківському університеті. Був одним із редакторів (з 1819 р. єдиним редактором) журналу «Украинский вестник».,
2 ...3 старшиною чотирнадцятого класу у нас на станція X.— Маються на увазі чиновники найнижчого рангу, яким доводилося подовгу чекати коней на поштових станціях.
3 ...і ноді дещо і через дзвінку переліз е...— Йдеться про виграш у карти («дзвінка» — бубна).
Вперше надруковано в журн. «Украинский вестник», 1819, № 11, с. 235—236, під криптонімом «ъ... й...
Автограф зберігається в ІЛ (ф. 66, № 2, арк. 9—9 зв.).
Подається за автографом.
У першодруку до епіграфа було вміщено таку примітку редактора «Украинского вестника»: «Эпиграф сей на французском языке сочинен самим автором «Тюхтія та Чванька» и составляет верное изображение сердца и жизни его в миниатюре. Находясь почти беспрерывно и давно уже в болезненном состоянии, он борется с желанием заниматься любимым своим предметом — литературою — и с трудностию удовлетворить желанию своему совершенно. Большую часть сочинений своих, напечатанных и находящихся еще в рукописях, написал он, пе вставая с болезненного ложа. При всем том всякой, подобно мне, его знающий, сказать об нем может: «Он плачет для себя, он для других смеется и в шутках, и в слезах — все тот же остается».