Пётр Гулак-Артемовский – Поетичні твори, повісті та оповідання (страница 107)

Не знаю, як нам припаде, Соромляюсь, та що робити! Здурів і я, на старі літа Кругом себе оцирклював.

О р л и к

А я б не так оце казав; Підождемо кінця ми ділу,

Як поскубем цареву силу,

Дамо замир’є москалю.

Мазепа

' Ні, пізно вже тепер царю Зо мною, братику, мириться,

Не те в душі моїй сидить,

Давно мій дух на його злиться І серце ниє і кипить.

Вночі — Азов як воювали ²⁹ —

З царем у ставці ми гуляли,

З його бояр тут дехто був,

Я не до шмиги щось белькнув:

Злякались гості, обомліли,

Цар з серця чарку упустив

І за оції уси білі

Мене — чи чуєш — ухопив!

Замовчав я, зігнувши спину,

У грудях злість мою здавив; її, мов мати ту дитину,

До сього часу доносив.

Тепер нехай собі літає, її не треба хоронить!

Я знаю, як Петро бажає,

Щоб знов мене за ус водить.

Та ще побачим, хто здолає,

Кому тікать. Коли б зоря!..

Сказав і очі зачиняє Ізрадник білого царя.

Дав госпідь світ, настав день білий; Блиснула на траві роса.

Ревуть гармати; дим пресивий Геть-геть пішов під небеса.

Повки ряди свої зімкнули,

Стрільці шатирять по терну;

Черкають ядра, свищуть кулі;

З штиків збудовано стіну.

Ізвикши змалку побивати,

Знай, лізуть шведи на гармати;

Мов вихор конниця летить, —

Піхота швендяє за нею.

Все поле як огнем горить,

Не чуть нічого за різнею,

Скрізь гвалт, зик, галас, скрізь гримить. Аж ось — куди нам лучче стало!

То там, то там втікає враг:

У суточки дав Розен ³⁰ драла,

Іздавсь сердега Шліппенбах³¹; Синьокаптанників здавили,

Багацько склизло їх значків»

Сам бог дав москалеві сили,

І їх царя і праве діло Святий з небес благословив.

Меж військом модно щось гукає — Почули реч царя Петра:

«За діло з богом!» — Із шатра Він сам з боярством виходжає,

Мов матка з роєм вилітає.

Цареві підвели коня,

Він сів; кінь огирем гарцює,

Стриба, навзаводи басує,

Кача в середину огня.

Уже обіди; сонце гріє;

Ущухла трохи гуркотня.

Не де козак зачервоніє!..

Нема ні диму, ні огня.

Агу! Все поле заревіло...

Скрізь обізвалося «ура!»,

Повки побачили Петра.

За ним бояри копотіли,

Чоло Москви один в один:

І Шереметев ³² благородний,

І Брюс ³³, і Боур ³⁴, і Рєпнін³⁵.

• * • • • • • • *

Ген перед шведами своїми Карл із носилок виглядав;